Татарченко А.І.

Науковий керівник Погрібна В.Я., к.ф.н., доцент

Донецький національний університет економики і торговлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Сучасна українська культура: проблеми та перспективи розвитку

Сучасний процес державотворення, національного відродження в Україні цілком природньо привертає увагу до духовного життя українського народу, його культури.

Культура українського народу поки що недостатньо вивчені.

Залишається неопрацьованою низка теоретичних проблем: архетипи нашої культури, вплив на неї історичних, расових, соціо- та геопсихічних, геополітичних та інших чинників, західних, східних, південних, північних факторів. Відкритим питанням залишається й історична зміна типів української національної культури.

Посилення уваги до проблем розвитку української культури нині супроводжуються розширенням наукових досліджень, підготовкою фундаментальних праць, монографій, з’ясуванням нових фактів, і, як наслідок, створенням оновлених навчально-методичних програм більш ефективних методик її вивчення.

Концепції розвитку української культури досліджували відомі вчені Г.Вервес, І.Дзюба, М.Гончаренко, М.Попович, П.Толочк, Л. Дещинський, Я. Денисов, М. Скалецький, Л.Цубов, Л.Матвєєва, С.Калабчук, та ін.. Чимало зроблено в цьому напрямку мистецтвознавцями Д.Горбачовим, С.Соловйовим, Г.Скляренко, О.Петровою, художниками О.Дубовиком, О.Клименком.

Сотні років перебувала українська культура в тіні польської, російської та інших культур, а тому здавалася декому якоюсь вторинною, похідною, провінційною. Культурні процеси гальмувала й відсутність власної державності, бо не діяли державні механізми забезпечення вільного розвитку національної культури, не існувало державної політики підтримки культурних обмінів з іншими народами.

Тоталітарний колоніальний режим сковував вільну думку, нищив духовний світ людини й самобутність нації, руйнував сам дух творчості, без чого був неможливим культурний поступ.

Здобуття Україною незалежності створювало сприятливі умови для розвитку української культури, відкривало перед нею нові перспективи. Розгортаються процеси національно-культурного відродження. Подальший розвиток Української незалежної держави значною мірою залежить від духовного потенціалу нашого народу. Культурне суспільство треба будувати культурними засобами. Тому феномен культури, її сутність та закономірність розвитку у майбутньому є актуальною темою для сьогодення.

Вивчення й ґрунтовне знання культури українського народу – одна з найважливіших складових формування наукового світогляду молоді, високого рівня культури особистості, виховання високих моральних якостей громадянина України, поваги й любові до своєї Батьківщини, готовності до захисту і примноження її матеріальних і духовних цінностей.

На жаль, на початковому етапі державотворення в Україні відродження розглядалось як механічне відтворення, своєрідна реконструкція минулого. А час диктував необхідність переходу від романтичної концепції відродження до прагматичної, суть якої полягає не лише в піднятті на авансцену суспільного життя цілих пластів народної культури, добутих з глибин історії, а й у витонченому, диференційному підході до історичного досвіду, національної традиції, знаходження в минулому самотніх зародків національного саморозвитку чинників прогресу,

інших можливостей надати суспільству динамічності, які в силу історичних обставин були забуті, втрачені або свідомо знищені й залишилися нереалізованими.

Іншою серйозною проблемою культурного життя сучасної України є проникнення й адаптація на національному ґрунті системи цінностей західної цивілізації. Ця проблема має два аспекти: створення умов для органічного засвоєння нових прогресивних ідей суспільною свідомістю і вироблення стійкого імунітету проти антикультури.

Отже, для взаємодії культури та сучасного суспільства характерні різновекторність та багатоплановість. Культурний чинник активно впливає на суспільний розвиток, а суспільство вносить серйозні корективи в динаміку культурного процесу.

Щоб зайняти належне місце у світовому культурному процесі, українській культурі необхідно повернутися до загальнолюдських цінностей, творчо засвоїти кращі досягнення сучасної цивілізації. Майбутнє української культури – у відродженні духовних традицій нашого народу, збереженні самобутності національного духу, а також мови – найпершої засади інтелектуальної могутності нації. Саме це і допоможе формуванню сучасного образу України як європейської держави.

Література

1. Левченко А.І. «Філосовський погляд на сучасну культуру», Культура України. Збірник наукових праць. – Х.:2011.

2. Дмитрова О.М. «Сучасна діяльність молоді як складова частина культури країни», Збірник наукових видань. Історична панорама. – Л.:2010.

3. Шевелев О.О. «Духовна культура в контексті релігії», Збірник наукових видань. - Суми:2011.