Зайшлюк Олег, курсант ІІІ курсу ФПФПКМ (БНОН)

Львівський державний університет внутрішніх справ, Україна

Науковий керівник – Кость С.П.,

доцент кафедри юридичної лінгвістики

Україна і світ: питання культурної інтеграції

Аура людини – (грец. αυρα – віяння) – вияв душі і духу людини. Науково існування аури не підтверджено. Аура – золотаве сяйво, що спостерігається відповідно до релігійних та езотеричних переказів й легенд навколо голови і всього тіла людини і всього живого. Ознака особливої містичної сили. У містичній літературі описується як видимий лише при надчуттєвому сприйнятті сяючий овальний вигляд.

Аура нації - це аура сукупності людей, які народились та виросли на спільній території та під впливом схожого культурного виховання. Аура формується з часом. Тобто для того, щоб вона сформувалась, або хоча б почала формуватись, потрібно, щоб пройшов час; ще потрібно, щоб з проходом цього часу люди, які формують спільну ауру, працювали в певному руслі. А чи можна поєднати слово аура з нацією? З народом, який боровся за свою бездоганну та унікальну ауру упродовж століть? З Україною? З українцями? З українською культурою та мовою.

Ліна Костенко у своїй статті про націю «Гуманітарна аура нації» порівнювала ауру з дзеркалом. З дзеркалом, яке встановлено на телескоп. Та чи не можна порівняти культуру, мову та всю ауру нації зі свічадом, в яке вдивляється сама держава? Її мешканці? Звичайно, можна. Та що вона там бачить? Скривлений, побитий, залежний, частково сформований індивід. Так саме індивід, а не індивідуальність, особистість.

З моменту виходу в світ статті Ліни Костенко минуло 13 років. Та що змінилося у нашій державі з того моменту? Як самі ми змінили свою державу, та який саме ми зробили внесок у формування аури нашої нації? У згаданій вище роботі автор порівнював нашу націю із «застарілим дзеркалом», яке показує неточне відображення. Та хіба це дзеркало застаріле? На нашу думку, воно ще не встигло сформуватись. І в цьому винен не час, а те що ми, тобто сама нація, знищили це «Дзеркало», а для того, щоб створити нове не докладали належних зусиль. У свідомості нашого покоління занадто укорінилось слово гуманізм в розумінні розвитку та еволюції. Та невже потрібно розділяти людський гуманізм з гуманізмом нації? Невже на горі «Світоглядного Олімпу» людини не знайдеться хоч клаптик місця для гуманізму держави та нації, а також поєднання цих цінностей з цінностями індивідуальними та релігійними?

Чому ж на сучасному етапі становлення української нації не відбувається кардинальних змін? Невже 21 рік самостійності це мало?

Богдан Хмельницький в 17ст. за умов надзвичайної небезпеки вплинув на формування української (!) самосвідомості більше, ніж усі сучасні народні діячі. Шість років боротьби за Українську державу під час національно-визвольної війни нашого народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1654 років продемонстрували надзвичайно високий, як на той час, рівень громадянської зрілості наших предків. Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата, запорозькі козаки і їхня легендарна відвага та умілість у бойових діях викликали захоплення всього світу. В короткий термін і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування.

Після Хмельницького мало хто формував дзеркало нації, тобто її ауру. Дзеркало, яке бачимо не тільки ми, а й увесь світ. Та чи дивиться світ у наше дзеркало? Невже не час для України виходити на світову арену? Вважаємо, що вже час. Наша держава має дуже багату історія. Та при згадці історії України, чомусь на перший план виходить: Чорнобиль, голод, СССР й інколи козаччина та Київська Русь. Чому так? Та й чим, власне, наша історія гірша, ніж історія інших народів? Хіба історію Англії можна «читати без брому»? Коли королева Марія Католицька, так і названа Кривавою, страчувала протестантів? Коли у часи Шекспіра "кров з ешафотів бризкала на сцену"? Недарма ж у спектаклі грузинського режисера Стуруа "Річард III" герої ходять по сцені у закривавлених плащах.

Чи історія Франції з її Варфоломіївською ніччю та «кривавим термідором»? Чи Давній Рим із його гладіаторами, цирком, у якому леви на арені роздирали християн? Чи, може, історія Німеччини дає взірці ідилічного розвитку нації? Чи, може, в Італії Данте не був вигнанцем, а Торквато Тассо не збожеволів? Чи Росія не закатувала мільйони людей у лихоманці своїх перманентних експансій? А колоніальна політика Іспанії чи Португалії? А за один рік в Толедо три тисячі процесів проти "єретиків"? А тридцятилітня війна у Європі, вона ж тільки щойно закінчилась, коли почалася наша національно-визвольна під проводом Богдана Хмельницького. Європа лежала в руїнах, собаки вили на попелищах.

Отже, українцям ауру нації потрібно формувати на основі іншого матеріалу. Тим більше, що він (матеріал) уже є. Це творчість Т.Г. Шевченка, І.Я.Франка, Лесі Українки, поетів-шістдесятників, т.з. «розстріляне відродження», літературне угрупування «Руська трійця» та багато видатних людей, діяльність яких потрібно демонструвати світу і формувати думку про Україну та українців саме по їхніх досягненнях.

Список використаної літератури:

1.Вікіпедія (електронна енциклопедія) [Електронний ресурс] режим доступу http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%83%D1%80%D0%B0

2.Ліна Костенко. Гуманітрана аура нації, або Дефект головного дзеркала. Лекція, прочитана в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія" 1 вересня 1999 року.