Психология и социология/3.Современные тенденции в методологии психологических исследований

Луханова Ангеліна

студентка II курсу філологічного факультету

Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

науковий керівник: к.психол.н. Кочкурова О.В.

Поняття сенсу життя у психології

У психологічній літературі сенс життя зазвичай, характеризують як феномен, який забезпечує нормальне і продуктивне життя людини, втрата якого може мати трагічні наслідки. Знайти сенс життя – це чи не найбільша і найвища цінність, неодмінна умова людського щастя. Але цей пошук складний, і результати його далеко не завжди успішні.

Проаналізуємо погляди сучасних російських та українських психологів на пошук свого самовизначення, сенсу життя, зокрема, розглянемо динамічний підхід.

Як представник динамічного підходу в психології, Л.І. Анциферова вважає, що формою існування особистості не може бути структурно-агрегатне існування, відбувається безперервний процес її формування і функціонування у контексті динамічної ієрархії різних видів діяльності. [1, с. 303].

Розглянемо структуру сенсу життя з погляду постнекласичної психології, яскравим представником якої є В.Г. Немировський. Він аналізує визначення сенсу життя через поняття спрямованості та умовно виокремлює такі основні концепції сенсу життя: 1. Вищим сенсом життя є творчо-альтруїстична безкорислива турбота про загальне благо і пов’язана з нею готовність поступитися своїми інтересами. 2. Людина, як соціально-творча істота бачить сенс життя в створенні духовних і матеріальних цінностей. 3. Соціально-демографічний сенс життя полягає в народженні і вихованні дітей та онуків. 4. Група концепцій сенсу життя, які сприяють прогресивному розвитку індивіда (а тим самим і суспільства), включає різні варіанти діяльності: орієнтовану переважно на духовний розвиток особистості; на фізичний розвиток індивіда; комплексну ігрову діяльність; пасивну – таку, що не сприяє розвитку індивіда. 5. Престижна концепція сенсу життя характеризується сукупністю різних способів підвищення свого соціального статусу і своєї значущості в очах оточення. 6. Для лідерської концепції властиве тісно пов’язане з престижною спрямованістю прагнення до влади над людьми у будь яких формах, причому популярність і слава, які приносить влада, сприймаються як основа для отримання безсмертя в пам’яті людей. [2, с. 48-49].

Відповідно до концепції вчинку, розробленої В.А. Роменцем, феномен сенсу життя необхідно віднести до післядії вчинку. Вчинок є способом самодетермінації людиною своєї поведінки на основі самопізнання і самотворчості і пов’язаний з формуванням сенсу життя. Людина пізнає себе через здійснення вчинку й аналіз його наслідків, створює себе, і таким чином консолідує сенс життя. Проявами сенсу життя можна вважати конкретні установки, які втілюються у вчинках. [3,с. 221-222].

Певний інтерес, у зв’язку з розумінням вибору індивідом подальшого життєвого шляху, представляє погляд М.В. Савчина. Цей шлях може бути продуктивним, спрямованим на саморозвиток, творення себе, а може бути спрямований на саморуйнування й стагнацію. [4, с. 311-313].

У психологічній літературі сенс життя визначено як феномен, який забезпечує нормальне і продуктивне життя людини, втрата якого може призвести до трагічних наслідків. Так, психолог К. Обуховський відзначає, що властивістю птаха є потреба літати, а властивістю дорослої людини є потреба знайти сенс власного життя [3, с. 236]. Він визначає потребу сенсу життя як третю (разом із пізнавальною і потребою емоційного контакту) специфічну людську потребу.

Сенс життя, на думку В.Е. Чудновського, можна визначити як такий, що “перебуває над зовнішнім і внутрішнім” світом особистості, інтегрує механізм гармонізації буття і психологічного благополуччя, узгоджує протиріччя. [4, с. 40].

Оптимальний сенс життя дослідник охарактеризовує як гармонійну структуру смисложиттєвих орієнтації, які зумовлюють високу успішність у різних галузях діяльності, максимальне розкриття здібностей та індивідуальності людини, її емоційний комфорт, що проявляється у наповненості життя й задоволенні ним.

Сенс життя залежить також і від певних фізіологічних параметрів. Для здорової людини, інваліда чи людини, яка втратила здоров’я, пошуки оптимального сенсу життя можуть відбуватися різними шляхами і призвести до різних результатів.

Сенс життя також тісно пов’язаний із проблемою моральності людини. Проблема загальнолюдської моральності стала особливо гострою у зв’язку з поширенням такого явища, як тероризм, що загрожує самому існуванню людства. [5, с. 164].

Отже, сенс життя людини не можна шукати поза самим її життям. Це відзначав ще Гегель. Правильно визначити сенс свого життя – це значить знайти самого себе.

Як бачимо, і в психологічній літературі немає одностайності щодо визначення змісту поняття сенсу життя. Воно тісно пов’язанеь із смисложиттєвими ціннісними орієнтаціями, самовизначенням людини, стратегією життя, подальшим життєвим шляхом тощо.

Література:

1. Анциферова Л.И. Развитие личности и проблемы геронтопсихологии / Л.И. Анциферова. – М.: Институт психологии РАН, 2006. – 512 с.

2. Бердяев Н.А. Философия свободного духа / Н.А. Бердяев. – М.: Республика, 1994. – 480 с.

3. Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. – М.: Мысль ,1988. – 301 с.

4. Немировский В.Г. Базовые ценности в массовом сознании. Ценностные переживания, смысл жизни и отношение к смерти, грех как социальный феномен / В.Г. Немировский. – Красноярск: КрасГУ, 2002. – 60 с.

5. Обуховский К. Психология влечений человека / К. Обуховский. – М., 1972.