Хоменко К.В.

Практичний психолог, аспірантка Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Україна

Вивчення проблеми цінностей особистості юнацького віку

Постановка проблеми. Фундаментальною проблемою сучасної психологічної науки є вивчення умов особистісного зростання індивіда, одним із напрямів вирішення якої виступає дослідження особистісних цінностей та ціннісних уявлень молодих людей. Актуальність даної тенденції зумовлена специфікою розвитку світового, в тому числі українського, суспільства, яка полягає в необхідності його оновлення шляхом активного включення в соціальне життя молоді.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до теми дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук на кафедрі соціальної психології та психотерапії Інституту соціології, психології та управління НПУ імені М.П.Драгоманова.

Метою статті є теоретичне вивчення сутності особистісних цінностей в юнацькому віці. Наукове завдання передбачає обґрунтування визначення сутності цінностей в юнацькому віці як невід‘ємної складової особистості.

Практичним завданням є аналіз та узагальнення літературних джерел щодо сутності цінностей особистості в контексті юнацького віку. Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань нами застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного дослідження: аналіз, порівняння, систематизація, узагальнення теоретичних і експериментальних даних.

Результати досліджень. Зріла юність – період, коли закінчується перехід від дитинства до дорослості. В юнацькому віці відбувається суттєва перебудова, виникає нова соціальна ситуація розвитку - перехід до самостійного життя, початок професійного становлення, реалізація життєвих планів [с.285, 14]. Вирішення цих питань передбачає наявність передусім цілісності системи цінностей Я, яке володіє необхідним досвідом екзистенційних переживань вибору між «як хотілося б – як має бути», між реактивною поведінкою під впливом враження чи сумлінням, між добром і злом. Продовжується інтенсивний розвиток самосвідомості, молоді люди самовизначаються в системі цінностей, принципів, норм, усвідомлюють особистісну відповідальність. Вибір професії та навчання у вищій школі свідчать про професійне самовизначення людини. Від цього вибору залежить майбутнє людини, якою буде її майбутня професія, яким буде її життя. Професійне самовизначення відбувається з урахуванням життєвих цінностей особистості.

В психології цінності як такі розглядаються як сфера соціалізації індивіда, його адаптація до групових норм; вивчення мотиваційних структур життєдіяльності, механізмів поведінки і діяльності особистості та їх регуляції; дослідження вікового розвитку індивідуальних цінностей та їх взаємозв’язків з самосвідомістю. «Цінність – поняття, за допомогою якого характеризується соціально-історичне значення для суспільства і особистісний сенс для індивідів певних явищ дійсності. Цінності слугують важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємовідносин людей» [9, с.389-390; 15].

Особистісні цінності, згідно з Д.О.Леонт’євим, виступають як своєрідні відношення зі світом, які узагальнені і перероблені досвідом соціальної групи. Тому вони фактично не залежить від ситуативних факторів і, можливо, тому не завжди чітко усвідомлюються, зокрема, до того часу, поки не стають об’єктом рефлексії. На соціальному рівні цінності відповідають принципам, які визначають права і обов’язки громадян. Соціальні цінності відображають історію суспільства, а кожне суспільство характеризується цінностями, які в ньому переважають. Суспільство підтримує соціальний порядок частково за рахунок відтворювання у свідомості людей – з покоління у покоління – соціальних цінностей [12].

І. С. Кон виділяє декілька відносно автономних психологічних механізмів прийняття сімейних цінностей, соціалізації в сім'ї: підкріплення - вироблення звички до дотримання норм за допомогою заохочення або покарання; ідентифікація, що ототожнюється їм з наслідуванням; розуміння, пов'язане з формуванням самосвідомості [10].

Згідно Т.В.Бутківської, терміном «цінність» позначаються як самі значущі, так і ціннісні ставлення, що породжують цілий спектр похідних від них розрізнень: об’єктивні, індивідуальні, соціальні, позитивні чи негативні значення явищ природи, форм суспільної організації, історичних подій, моральних вчинків, духовних витворів людства на конкретному етапі історичного розвитку» [4, с.27].

В.Ю.Болотіна підкреслює мотиваційну цінність цього психологічного явища: «Наявність цінностей є виявом небайдужості людини у ставленні до оточення, яка виникає із значущості різних сторін, аспектів навколишнього світу для їх життя. Вони, по суті, є результатом оволодіння середовищем з огляду його значення для задоволення потреб особистості і свідчать про рівень її соціальної зрілості» [2, с.18].

Дану точку зору поділяє і М.Й.Боришевський: «Цінність є, безумовно, тим феноменом, котрий найтісніше пов’язаний із сферою потреб людини, а отже, безпосередньо стосується мотивів самоактивності індивіда» [3, с.22].

Ф.Є.Василюк аналізує цілий ряд основних понять, що стосуються ціннісної сфери: співвідношення цінностей і поведінки (життєвого вибору, співвідношення понять цінності і мотиву. «Зміст свідомості, який складає цінність, може виконувати функції мотиву, тобто направляти і пробуджувати уявну або реальну поведінку, але звідси… не виходить, що в рамках психології цінність слід звести до мотиву, який завжди уособлює індивідуальний життєвий світ, цінність є те, що, навпаки, залучає індивіда до деякої надіндивідуальної спільності» [5, с.124].

І.Д.Бех вважає, що особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості, який можна інтерпретувати як ціннісну етичну орієнтацію. Остання забезпечує цілісно-суб’єктивне розуміння окремих актів поведінки людини та сприяє побудові прогнозу її поведінки у більш широкому полі ситуацій. «Особисті цінності… набувають ціннісного статусу тільки при зверненні особистісних зусиль на свою смислову сферу, на власне Я, тобто становлення особистісних цінностей пов’язане з динамікою процесів усвідомлення, що включають різні види вербалізації і зміщення пізнавально-особистісних зусиль на власну смислову сферу» [1, с.123].

Слід визначити близькі до цінності поняття як ціннісні уявлення, а також «ціннісні орієнтації» особистості, які характеризуються усвідомленістю, стійкістю, позитивністю емоцій, різною мірою спонукальності. Вони є складовою загальної структури диспозицій особистості, через яку реалізуються соціальні цінності (Г.М.Андреєва, В.О.Ядов). Отже, ціннісні орієнтації здійснюють психічну регуляцію діяльності і поведінки людини в соціальному середовищі.

Ціннісне уявлення є когнітивним і мотиваційним утворенням. Це система внутрішніх мотивів ціннісного вибору [9]. Вони дають можливість людині визначити певні події світу, що дає можливість ефективно адаптуватися індивіду до соціального оточення. Цінності інтегрують когнітивну і мотиваційну сфери в єдину смислову сферу, підсилюючи цілісність особистості.

У вітчизняній ( М.Й.Боришевський, І.Д.Бех), і у російській психології (А.Г.Асмолов, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, Д.О.Леонтьєв, Р. Л. Будинайте і Т. В. Корнілової, Н. І. Непомнящей, В.В.Столін та ін.) існує напрямок дослідження сфери смислу особистості, що спирається на поняття смислу як елементу структури свідомості Л.С.Виготського і особистісного смислу О.М.Леонтьєва.

Б.С.Братусь зазначає: «Смислові утворення нерідко залишаються і функціонують несвідомо, водночас, свідомо прийняті людиною загальні смисли життя особистості є її цінностями» [3, с.49].

Одне з головних питаннь при вивченні цінностей на рівні індивіда - чи існують цінності, визнані усіма. Кроком у напрямку вирішення цього питання є поява концепції цінностей Ш.Шварца (1992), яка була від початку пов’язана з розробкою проекту по вивченню універсальних цінностей у різних культурах.

Узагальнюючи визначення цінностей, Ш.Шварц і У.Біліскі дали їм наступні характеристики:1) переконання, які мають емоційне забарвлення; 2) бажані людиною цілі (наприклад, рівності) і поведінка, яка сприяє досягненню цих цілей (наприклад, чесність); 3) вони не обмежуються визначеними діями чи ситуаціями (тобто вони трансцендентні); 4) виступають як стандарти, які керують вибором або оцінкою вчинків, людей, подій; 5) вони упорядковані по важливості відносно один до одного і складають систему ціннісних пріоритетів. Різні культури і особистості можуть характеризуватися системою їх ціннісних пріоритетів [7, с.10].

Дослідження цінностей, згідно Ш.Шварца і У.Біліскі, можуть проводитися на двох рівнях аналізу: на рівні особистісних (індивідуальних особливостей) і на рівні культури. Зупинимося на першому варіанті – цінності на рівні особистості. Для індивідів цінності представляють собою мотивовані цілі, які слугують керуючими принципами у їх житті. Ш.Шварц працював далі самостійно над розробкою методики дослідження цінностей особистості. В основі його методики вивчення індивідуальних цінностей були покладені наступні наукові положення: концепція М.Рокича про термінальні та інструментальні цінності; авторська концепція про мотиваційні цілі та універсальність базових людських цінностей.

Цей вчений виходив з того, що найбільш важливий змістовий аспект, який лежить в основі різниці між цінностями, - це тип мотиваційних цілей, які вони виражають. Тому він згрупував окремі цінності в певні типи, обґрунтував це тим, що базові людські цінності, виявлені у всіх культурах, репрезентують універсальні потреби (біологічні, необхідність координувати соціальну взаємодію і функціонування групи). Автор об’єднав цінності в десять, мотиваційно не схожих, типів і дав їм коротке визначення відповідно до їх центральної цілі [7, с.27].

Таким чином, проведене Ш.Шварцем теоретичне дослідження цінностей дозволило йому розробити універсальний набір ціннісних типів для вивчення їх індивідуальних особливостей. Ми приєднуємося до концепції Ш.Шварца про єдність, універсальність людських цінностей (мотиваційних смислових типів) незалежно від особливостей культури і суспільства. Вищевикладене дозволяє уявити наскільки об’ємним і багатогранним є предмет вивчення.

На основі розширення соціального контексту розвитку в юнацькому віці, вдосконалення особистісної рефлексії, формального мислення, механізму диференціації відбувається поглиблення та ускладнення змісту «Я», формування стійкої ціннісної системи при зростанні значущості особистісних цінностей як вищих смислових утворень, що закріплюють самототожність особистості [13;15]. Актуалізується потреба в пошуку смислу життя як цінності вищого порядку, відбувається формування світоглядної системи на основі засвоєної системи знань про оточуючий світ та своє місце [17].

Ряд дослідників наголошує на тому, що вирішальним фактором у становленні особистісних цінностей у юнацькому віці є сформовані раніше, у ранньому юнацтві типи стосунків із світом, оточуючими, сприйняття себе у світі, попередній досвід [6; 16]. Наприклад, лінії онтогенезу пов’язані із гедоністичною спрямованістю особистості, взагалі не приводять до самовизначення; вибір зумовлений самою гедоністичною установкою, який реалізується шляхом паразитарного існування. Не здатність до системної праці, що склалася на попередніх етапах, призводить до не здатності до самостійного забезпечення свої життєвих потреб. Відсутність у представників цього типу самовизначення як такого, чітких життєвих планів, не здатність до повноцінної трудової чи учбової діяльності обумовлює відсутність мотивації до оволодіння професією. За умови сформованої егоїстичної направленості, самовизначення зумовлене впливом кон’юнктури, моди, іншим зовнішнім умовам чи обставинам. Домінування мотивації престижу, відсутність орієнтації на духовно-етичні цінності зумовлюють моральну неспроможність особистості. Інші варіанти егоїстичної особистісної направленості пов’язані із мотивами влади, домінування, матеріальними цінностями [ с.354, 11].

Духовно-етичний напрямок особистісної направленості єдиний обумовлює в юності пошук свого покликання, професійне визначення, що найбільш відповідає здібностям, талантам юнака і водночас зорієнтоване на духовні чи моральні цінності.

Підсумковуючи вищезазначене, можна сказати, що якщо інтереси та цінності юнака лежать в дискурсі надматеріального, недоступного впливу часу та моди, його інтереси більш стійкі, довготривалі, стимулюють самовдосконалення та духовний розвиток, така людина здатна до свідомих глибоких стосунків з іншими людьми, до любові, дружби [13].

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Особистісні цінності – внутрішня основа особистості як ціннісна етична орієнтація. Вони спрямовують поведінку людини на певні цілі, становляться критеріями оцінки діяльності, що дозволяє їй створити цілісний образ соціального світу. Саме особисті цінності виявляються для людини базою побудови власного, індивідуального образу навколишнього, що визначає головні та постійні ставлення до людей та до себе, запоруку психічного та психологічного здоров’я.

Подальше дослідження питання особистісних цінностей у сучасній психології ми вважаємо актуальним і беремо за основу наших подальших розвідок у цьому напрямку.

Література:

1. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К. ІЗМН, 1998. – 204с.

2. Болотіна В.Ю. Моральні цінності підростаючого покоління // Цінності освіти і виховання. К. – 1997. – С.19-21.

3. Боришевський М.И. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості // Цінності освіти і виховання. – К.,1997. – С.21-25.

4. Бутківська Т.В. Проблема цінностей у соціалізації особистості // Цінності освіти і виховання. – К., 1997. – С.27-31.

5. Василюк Ф.Е. Психология переживания. – М.: МГУ, 1984. – 200 с.

6. Выготский Л.С. Психология развития человека . — М.: Изд-во Смысл; Эксмо, 2005. — 1136 с.

7. Карандашов В.Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности. Концепция и методическое руководство. – СПб.: Речь, 2004. – 70 с.

8. Краткий психологический словарь. Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского. 2-е изд. – М., 1985. – С.389-390.

9. Круглов Б.С. Социальная направленность личности старшеклассникам. – М., 1989. – С.2-25.

10. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. – М.: Политиздат, 1984. – 335с

11. Кулагина И.Ю, Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. – М. : ТЦ Сфера, 2004. – 464 с.

12. Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности // Вестник МГУ.Серия 14. Психология. – 1997. - № 1 – С.20-27

13. Прихожан А.М., Гуткина Н.И. Развитие эмоциональной стороны самосознания // Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту. – М., 1987.

14. Савчин М.В. Вікова психологія: навч. посіб. / М.В.Савчин, Л.П. Василенко. – 2-е вид., доповн. – К. : Академвидав, 2011. – 384 с. – (Серія «Альма-матер»).

15. Тихомандрицкая С.А., Дубовская Е.А. Особенности социально-психологического изучения ценностей как элементов когнитивной и мотивационно-потребностной сферы // Мир психологии, 1999, №3. – С.80-90.

16. Хорни К. Новые пути в психоанализе/ К.Хорни. Пер. с англ. А. Боковикова. – М.: Академический Проект, 2007. – 240 с. – ( «Психологические технологии»).

17. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М: Прогресс, 1990. – 368 с.