Кузюра Г.М., Редько С.Ю.

Глухівський національний педагогічний університет

СТРАТЕГІЧНЕ ТА ОПЕРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗМАГАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ У СПОРТИВНИХ ІГРАХ

Анотація. У статті вказано на методологічні основи управління змагальною діяльністю юних спортсменів ігрових видів спорту та визначені дії тренера під час підготовки команди до змагань.

Ключові слова: управління, змагання, індивідуалізація, тактика, команда.

Annotation. Kysera G.N., Redko S.U. Strategic and operative management of youngs portsmen contention activity is in sporting games.

In the article it is indicated on methodological government of young sportsmen of playing types of sport contention activity bases and certain actions of trainer during preparation of command to the competitions.

Key words: management, competition, individualization, tactics, command..

Постановка проблеми. В даний час накопичено чимало наукової інформації про закономірності впливу тренувального навантаження на функціональний стан різних систем організму і рівень підготовленості юних спортсменів, що дозволяє реально підійти до ефективного управління через індивідуалізацію навчально-тренувального процесу. Однак відсутність науково обґрунтованої методології процесу управлінням змагальною діяльністю у спортивних іграх, обліку індивідуальних особливостей спортсменів при їхній підготовці, не дозволяє ефективно впливати на дії команди під час змагання, що знижує ефективність навчально-тренувального процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В даний час провідні спеціалісти спорту критично відносяться до механічного нарощування обсягу навантаження як до способу підвищення ефективності тренування [5, 7, 8].

Постійне збільшення цього показника з кожним роком робить все менший і менший вплив на ріст спортивних результатів. Отже, необхідна орієнтація на інші шляхи підвищення ефективності навчально-тренувального процесу юних спортсменів. На думку фахівців [2, 4, 7], до таких шляхів відносяться:

1) конкретизацію сумарного обсягу тренувальних навантажень у залежності від інтенсивності і фізіологічної спрямованості [5];

2) оптимізацію співвідношення навантажень різної спрямованості [1];

3) удосконалювання організаційних основ тренувальної та змагальної діяльності [2, 6, 7].

Спортсмену у змаганнях доводиться мати справу з великою кількістю інформації техніко-тактичного, психологічного та іншого характеру. Ця інформація повинна співвідноситися з завданнями, які стоять перед спортсменом в кожній ситуації і змаганнях в цілому. Сприйняття і переробка інформації ускладнюється змагальної конфліктності, яка завжди характеризується дефіцитом часу і простору[1, 3, 7].

Для вирішення конкретного завдання необхідна і корисна тільки частина інформації про ситуацію, що створилася, співвідносимо з інформаційною моделлю, створеною спортсменом в тренувальному процесі і його змагальним досвідом. Активне виділення та переробка необхідної інформації є одне з найважливіших завдань змагальної діяльності[4].

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування технології управління змагальної діяльності юних спортсменів ігрових видів спорту на основі їх індивідуальної та командної техніко-тактичної підготовки.

Виклад основного матеріалу. Аналіз літературних джерел показує, що успіх виступу команди на змагання залежить не тільки від її підготовленості та співвідношення сил суперників, але й від умілого управління [2, 4, 5].

У боротьбі рівних за силами команд і, навіть, з командою, що має деяку перевагу, майстерність тренера в управлінні може вплинути на результат зустрічі. Прорахунки у прийнятті рішень можуть призвести до незаслуженої поразки і звести нанівець велику підготовчу роботу команди[1, 7, 8].

Управління командою під час змагань складається з трьох розділів:

Ø підготовка команди до майбутньої зустрічі;

Ø керівництво командою під час зустрічі;

Ø підбиття підсумків про проведення матчу.

Підготовка команди до майбутнього матчу складається з таких дій: вивчення гри суперника, складання плану гри, вказівок команди на майбутню гру, проведення генеральної репетиції на тренуванні або у контрольній грі з моделювання гри майбутнього суперника.

Безпосередня підготовка тренера до майбутнього матчу починається з вивчення гри суперника для порівняння з можливостями своєї команди.

Вивчення суперника під час його ігор проти різних команд дає більш точні відомості про усі позитивні та негативні моменти і його підготовки. Такого роду розвідку краще проводити не одному тренеру, а залучати до неї гравців команди.

Оскільки більшість команд зустрічаються між собою протягом одного сезону не більше одного разу, то було б дуже пізно починати розвідку під час гри. До початку зустрічі необхідно володіти інформацією про суперника.

Розвідка здійснюється кількома способами:

- персональним спостереження тренера або «спеціального розвідника» за командою суперника;

- переглядом відеофільмів про гру суперника;

- отриманням даних від колег з тренерської роботи;

- вивченням періодичної преси і документів змагань;

- спостереження за командою суперника під час гри з нею.

Під час розминки і в процесі самої гри перед кожним гравцем слід поставити завдання – спостерігати за тим гравцем, котрого від буде опікати або проти якого йому доведеться діяти у нападі. В якості загального завдання кожному гравцеві доручається визначати головні джерела сили суперника і його вразливі сторони.

Після того як зібрано інформацію про гру команди суперника, насамперед необхідно дати оцінку окремим гравця, їхньому вмінню діяти у захисті і нападі. Згодом оцінюється командний захист і система нападу суперників і складаються пропозиції про використання слабких і сильних сторін пропозиції щодо тактики гри своєї команди проти майбутнього суперника мають включати таке:

- яка з систем нападу може виявитись найбільш ефективною у грі: позиційний напад, швидкий прорив, комбінації під час вкидання м’яча, напад проти пресингу; «заморожування» м’яча;

- яка з систем захисту найбільше підходить для гри з даним суперником: персональний захист – щільний, звичайний або концентрований, чи зонний; місце початку опіки суперників гравцями передньої лінії; пресинг; гра проти «заморожування» м’яча;

- що можна протиставити сильним сторонам гри команди суперника;

- використання слабких сторін гри суперника.

Керівництво командою у ході матчу базується на постійному спостереженні за грою і здійснюється за допомогою замін гравців, хвилинних перерв, коментарів тренера про організацію гри та бесідами з гравцями команди під час перерв між періодами гри.

Незважаючи на те, що гравці команди вже отримали визначене завдання, тренер повинен уважно спостерігати за розвитком гри, оперативно реагувати на зміни ігрових обставин і сміливо змінювати форми ведення гри, вибираючи найбільш придатні до створених обставин рішення.

Перехід від однієї системи захисту або нападу до інших їх варіантів або способів здійснюється тренерами у такі моменти гри:

- після хвилинних перерв;

- під час заміни гравців;

- за попередньо складеним планом;

- після сигналу тренера або гравця і т. ін.

Ефективність управління командою залежить від уміння тренера долати труднощі, не розгублюватися після поразок, не шукати причини невдачі в інших. Тренер повинен вміти суворо оцінювати кожний свій крок, кожне слово, кожне рішення, бачити в кожному гравцеві не тільки недоліки, а насамперед, позитивні людські риси і сильні ігрові сторони.

Оскільки найбільш важливим обов’язком тренера є навчання гравців правильного і ефективного виконання різноманітних технічних прийомів, то він є, у першу чергу, педагогом. Він постійно повинен шукати шляхи самовдосконалення, щоб мати змогу навчати і виховувати інших. Тренер, який уміє правильно планувати тренувальні заняття, шукати необхідні вправ, приймати оптимальні рішення під час змагань для ефективного вирішення завдань, що стають перед ним, значною мірою збільшить можливість досягнення успіху.

Висновки

Розроблена методологія управління командою на змаганнях з використання індивідуальних можливостей спортсменів і ступеня їхньої відповідності вимогам колективної гри, що обумовлюють ефективність змагальної діяльності команди, на нашу думку повинна реалізовуватись в такій послідовності:

1) визначення критеріїв колективної змагальної діяльності, що обумовлюють ефективну гру команди в даному матчі або серії ігор;

2) визначення критеріїв індивідуальної підготовленості, що обумовлюють ефективну змагальну діяльність окремих спортсменів відповідно до ігрового амплуа в складі команди;

3) конкретизація вимог по підвищенню ефективності колективної змагальної діяльності і рівня індивідуальної підготовленості відповідно до ігрового амплуа в команді;

4) планування тренувального навантаження відповідно до вимог по корекції компонентів, що лімітують колективну змагальну діяльність.

Перспективи подальших досліджень спрямовані на удосконалення навчально-тренувального процесу під час підготовки до змагань в спортивних іграх.

Література:

1. Айринянц Л. Р. Педагогические основы планирования и контроля соревновательной и тренировачной деятельности в спортивных играх: автореф … докт. дис / Л. Р. Айринянц. – М., 1992. – 41 с.

2. Безверхий В. М. Управління навчально – тренувальним процесом та змагальною діяльністю в спортивних іграх на основі індивідуальної та командної підготовки спортсменів / В. М. Безверхий, Г. М. Кузюра – Чернігів : Вісник, 2006. – № 35. – С. 188 – 192.

3. Верхошанский Ю. В. Программирование и организация тренировочного процесса / Ю. В. Верхошанский – М., Физкультура и спорт, 1985. – 136,с.

4. Верхошанский Ю. В. Принципы организации тренировки спортсменов высокого класса в годичном цикле //Теория и практика физической культуры. – 1991, № 2. – С. 24 – 31.

5. Климин В. П. Планирование и учет индивидуальной подготовки / В. П. Климин – М.: Физкультура и спорт, 1985. –С. 38–42.

6. Набатникова М. Я. Некоторые перспективы совершенствования системы тренировочных нагрузок юных спортсменов //Структура тренировочных нагрузок в подготовке юных спортсменов циклических видов спорта: Сб. научн. тр. – М., 1984. – С.4 – 9.

7. Набатникова М. Я. Некоторые перспективы совершенствования системы тренировочных нагрузок юных спортсменов //Структура тренировочных нагрузок в подготовке юных спортсменов циклических видов спорта: Сб. научн. тр. – М., 1984. – С.4 – 9.

8. Шапошникова В. И. Индивидуализация и прогноз в спорте. / В. И. Шапошникова – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 159 с.