к.б.н. Криклива С.Д.

Вінницький національний медичний університет імені Миколи Пирогова

к.б.н. Шевчук О.А.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

ФІТОСОЗОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ДУБОВО-ГРАБОВИХ УГРУПОВАНЬ ВІННИЧЧИНИ

У зв’язку з поглибленням антропогенного тиску на природні угруповання зменшується площа останніх, тому і проблема зникнення окремих видів рослин набуває особливої гостроти. На території Вінницької області, що належить до Подільського Побужжя та знаходиться в центральній частині Правобережного Лісостепу України [1], природна рослинність займає близько 17% території, площа лісових масивів становить близько 360 тис. га.

Нині виділяється кілька категорій росли, що потребують охорони з боку держави та органів місцевої влади. За ступенем рідкісності види, включені до списку, розділені на 6 категорій, запропонованих Міжнародною Спілкою Охорони Природи. При віднесенні видів до певної групи враховується кількість існуючих місцезнаходжень, час їх останнього збору, ступінь загрози зникнення. Прийнято наступні категорії рідкісності [4]: 0 – види, що, очевидно, зникли з природних угруповань, місцезнаходження яких не підтвердилось з часу останньої зустрічі; 1 – дуже рідкісні, що знаходяться під безпосередньою загрозою зникнення – мають менше 10 існуючих місцезнаходжень, оскільки спостерігається скорочення популяції на 80% за останні 10 років, площа популяції становить не більше 10 км², або до складу популяції входить не більше 250 дорослих особин; 2 – рідкісні види, не підлягають прямій загрозі зникнення, мають до 30 місцезнаходжень, але можуть опинитись на межі зникнення в майбутньому у зв’язку з скороченням популяції на 50% за останні 10 років або період життя трьох поколінь, площа популяції становить не більше 500 км², до складу популяції входить не більше 500 дорослих особин; 3 – порівняно рідкісні, чисельність яких ще велика, але інтенсивно скорочується, можуть перебувати під загрозою зникнення в далекій перспективі; 4 – рідкісні види з невисоким ступенем загибелі генофонду, які не входять в вищевказані категорії; 5 – невизначені, тобто знаходяться під загрозою зникнення, але недостатня кількість знань про які не дозволяє дати достовірну оцінку їх сучасного стану.

Розвиток травостою в дубово-грабових лісах розпочинається наприкінці березня. Одним з перших починає зацвітати Galanthus nivalis родини Amaryllidaceae. Це європейсько-балкано-передньокавказький вид [2, 6]. Рослина ефемероїд, має достатнє поширення на території області: в найменш порушених лісах кількість особин, що цвітуть, досягає 25-30 на квадратний метр. Масово збирається в букети, зникає при вирубках [7]. Категорія 3. Для південно-західних лісів області характерний виключно рідкісний середньоєвропейський вид Leucojum vernum цієї ж родини. Поширений лише на заході України, охороняється в Карпатському заповіднику [2]. За морфологічними ознаками схожий на підсніжник білосніжний, але відрізняється від останнього жовто-зеленими верхівками пелюсток. Знайдений біля с. Рахни Лісові Шаргородського району та м. Могилів-Подільський. Категорія 1.

В квітні можна помітити цінну лікарську рослину Scopolia carniolica з родини Solanaceae. Середньоєвропейський вид [2, 6]. Ця багаторічна трав’яниста рослина зустрічається в П'ятничанському лісі біля околиць м. Вінниці, в лісах біля м. Хмільник, в заказниках місцевого значення Іллінецькому, Дашківському Літинського району, Бронницькому Муровано-Куриловецького району, урочищах Гарячківська Дача та Кисерняк Піщанського району, а також Журавлівська Дача Тульчинського району [3, 4, 5]. Вид потребує пильної охорони, оскільки ареал його поширення інтенсивно скорочується. Категорія 1.

Allium ursinum родини Alliaceae поширена у пониженнях лісових масивів. Європейсько-балкано-кавказький лісовий вид [2, 6]. Ареали зростання звужуються при вирубках лісу, збиранні листків, які широко використовують як продукт харчування. В області зустрічається у всіх великих лісових масивах, має більше 20 місцезнаходжень. В урочищі П'ятничанське поблизу с. Стрижавка утворює зарості в грабовій діброві у зниженій частині рельєфу. Поширена в Іллінецькому, Дашківському заказниках місцевого значення, поблизу с. Дяківці Літинського району [5], поблизу озера Ґуральня Вінницького району [3]. Категорія 2.

У балках дубово-грабових лісів на перезволожених ґрунтах зростає реліктовий вид Equisetum telmateia з родини Equisetaceae. Був знайдений біля смт. Муровані Курилівці, смт. Браїлова Жмеринського району, м. Могилів-Подільський [5]. Категорія 2.

Родина Orchidaceae на Вінниччині представлена багаторічними кореневищними рослинами. Оригінальною орхідеєю області є Listera ovata. Це європейсько-західноазіатський вид [7], який на території області інтенсивно скорочується. Категорія 3. Platantera bifolia – європейсько-азіатський вид [2], має широку екологічну амплітуду. В області зустрічається досить часто: Іллінецький заказник місцевого значення, урочище Сестринська Дача Козятинського району, заказник Хмільницька Дача та поблизу с. Широка Гребля Хмільницького району [5], поблизу озера Ґуральня [3]. Platantera chlorantha – багаторічна трав’яниста рослина. Європейсько-середземноморсько-малоазіатський вид [2]. Зустрічається в Іллінецькому та Дашківському заказниках місцевого значення [5]. Обидва види Platantera – мезофіти, невибагливі до ґрунтів і освітлення. Однак, чисельність цих видів інтенсивно скорочуються. Категорія 3. Epipactis atrorubens – багаторічна трав’яниста рослина. Європейсько-південносибірсько-іранський вид [2]. Зростає в Іллінецькому та Дашківському заказниках місцевого значення, у Бритавському заказнику Чечельницького району, поблизу с. Дяківці [5]. Категорія 3. Менш поширена на території Вінниччини Epipactis latifolium: в Іллінецькому та Дашківському заказниках місцевого значення, поблизу с. Дяківці. Категорія 2. Neottia nidus-avis – європейсько-середземноморсько-малоазіатсько-західносибірський вид [2, 7]. Знайдена в Дашківському заказнику, поблизу с. Дяківці [5], а також поблизу озера Ґуральня [3]. Категорія 3. З флори області практично зникла маленька сапрофітна орхідея Corallorhyiza trifida – рослина тінистих лісів Карпат. Це тайговий вид, що був відомий в області з околиць м. Вінниці та смт. Вороновиця Вінницького району. Знахідки в останній час не підтвердились. Категорія 0.

Єдиним представником родини Araliaceae на Вінниччині є Hedera helix. Це вічнозелений кущ, часто ліана, представник середньоєвропейсько-субсередземноморської флори, релікт, що знаходиться в області на східній межі ареалу. Зустрічається біля с. Червона Гребля Бершадського району, с. Бернашівка Могилів-Подільського району, с. Копайгород Барського району, в П’ятничанському лісі та ін. [5]. Ніколи в регіоні не цвіте і не плодоносить. Зникає, головними чином, при вирубках. Категорія 3. Зник з флори Вінниччини тайговий вид Hypopithys eropeum – представник монотипної родини Monotropaceae. Знахідки цього сапрофітного виду поблизу с. Сабарово Віницького району в останній час не підтвердились. Категорія 0.

Література:

1. Географічна енциклопедія України – К. : Укр. Рад. Енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1989. – 415 с.

2. Заверуха Б. В. Рослини Червоної книги / Б. В. Заверуха, Ю. С. Шемшученко, В. І. Бабенко. – К. : Урожай, 1985. – 135 с.

3. Любчак О. О. Чарівне Поділля. Краєзнавчий нарис / О. О. Любчак. – Одеса : Маяк, 1990. – 88 с.

4. Мельник В. И. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины / В. И. Мельник. – К. : Фитосоциоцентр, 2000. – 212 с.

5. Любчак О. О. Державне управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області / О. О. Любчак / Під заг. ред. О. Г. Яворської. – Вінниця, 2005. – 52 с.

6. Чопик В. И. Редкие и исчезающие растения Украины : Справочник / В. И. Чопик. – К. : «Наукова думка», 1978. – 212 с.

7. Шевчук В. Зелений дивосвіт Поділля / В. Шевчук. – Вінниця, 1997. – 276 с.