к.б.н. Матвійчук О.А., Мельник А.Ю., Хрущов С.О.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, Україна

Еколого-фауністична характеристика орнітонаселення плодових садів Вінницької області

Вивчення структури та динаміки населення птахів є однією з найбільш актуальних проблем сучасної екології. Ці дослідження є підґрунтям екологічного прогнозування процесів, що протікають в біоценозах та екомоніторингу.

Важливо з’ясувати роль авіфауни садів в умовах антропогенного ландшафту з перспективою її використання, як агента біологічної боротьби із шкідниками зелених насаджень та сільськогосподарських культур. Особливої актуальності подібні дослідження набувають на Вінниччині, одним з провідних секторів агропромислового комплексу якої є садівництво.

Матеріал та методики.

Облікові роботи здійснювались в усі сезонні періоди 2008-2012 р. на території промислових яблуневих садів сільгосппідприємств «Тюшки» (Вінницький район) та «Садове» (Козятинський район), а також у прилеглих лісосмугах. Рельєф садів даних господарств рівнинно-хвилястий.

Садозахисні лісосмуги знаходяться на території садів і розмежовують їх квартали. Садозахисні смуги алельного типу, сформовані з 2–3 рядів насаджень, міжряддя утворюють 2–2,5 м. Вік садозахисних смуг складає приблизно 30 років. Головними породами, що формують лісосмуги є граб звичайний Carpinus betulus, осика (Populus tremula) та тополя пірамідальна (Populus pyramidalis) з рідким підліском чагарників по периметру.

Обліки здійснювались за допомогою маршрутного метода [2, 3, 5]. Протяжність маршруту становила 2,5 км, ширина облікової смуги – 100 м.

Облік проводили у ранкові години з 8-00 до 10-00.

Для перерахунку результатів обліку на площу використовувалась формула Р.Л. Наумова [6]: М = m / 2d·e·A, де М – щільність населення виду на 1 км²; m – кількість відмічених особин; 2d – ширина облікової смуги; е – протяжність маршруту в км; А – показник активності птахів, умовно прийнятий за 0,7.

Для розрахунку біомаси птахів показник щільності населення перемножували на середнє значення маси даного виду. Масу деяких птахів визначали зважуванням при відловах, для решти – за літературними даними.

Для кожного біотопу вираховували індекс видового багатства (ІВБ) за формулою [7]: d = S / , де d – індекс видового багатства; S – кількість видів; N – загальна кількість особин.

Результати та їх обговорення

Якісний склад орнітофауни садів і лісосмуг сформований переважно дендрофільними видами. За результатами обліків дану стацію населяє 40 видів птахів, що належать до 17 родин, об’єднаних у 5 рядів. Найбагатшим, у видовому відношенні є ряд Горобцеподібні, представлений 34 видами (85%), які належать до 13 родин.

Середньорічне значення індексу видового багатства авіфауни саду складає 2,835 (lim 1,625-3,631).

У порівнянні з водно-болотними комплексами, видовий склад авіфауни садів і лісосмуг стабільніший, оскільки меншою є амплітуда коливань показника видового багатства стації упродовж року (рис. 4.8).

Найменшу кількість видів птахів (n = 14 видів) спостерігали упродовж зимового періоду (ІВБ = 2,11). Ріст видового багатства стації пов’язаний з початком весняних міграцій. У межах біотопу в цей час зафіксовано 31 вид, що призводить до збільшення середньосезонного значення індексу видового багатства до 3,031. Найбільшої величини індекс досягає упродовж репродуктивного періоду, зростаючи до позначки 3,299 (34 види). Пострепродуктивна дисперсія і відкочівля частини птахів знижує видове багатство комплексу до 2,92 (31 вид).

Річна динаміка значень біомаси і щільності населення еколого-фауністичного комплексу подібна (рис. 1, 2). Так, найменшими упродовж року показниками біомаси відзначаються остання третина осені (1,168 кг/км²) та перша (1,713 кг/км²) і остання (1,691 кг/км²) третини зимового періоду. Різке зростання біомаси до 4,943 кг/км² птахів у другій третині зими зумовлене появою у межах стації кочових чикотнів. Інші види не утворювали численних скупчень.

Рис. 1. Сезонна динаміка біомаси птахів садів у 2008-2012 рр.

Умовні позначення: - зимовий період; - період весняних міграцій;

- репродуктивний період; - період осінніх міграцій.

На початку періоду весняних міграцій відкочівля до місць гніздування зимуючих видів відбувається паралельно із прильотом гніздових видів, за рахунок чого у першій третині весняного періоду зростають значення щільності населення і біомаси птахів (41,9 ос/км² і 2,88 кг/км² відповідно). З другої третини весняного міграційного періоду щільність населення і біомаса стабільно збільшуються до другої третини репродуктивного періоду відповідно від 39,9 ос/км² і 2,389 кг/км² до 72,9 ос/км² і 5,022 кг/км² відповідно. Розліт молодих птахів поступово знижує біомасу комплексу (до 3,397 кг/км²), у той час як сумарна щільність населення змінюється не так помітно (69,2 ос/км²) (Рис. 2).

Восени, подібно до періоду весняних міграцій, простежується стрибок значень біомаси (з 3,147 кг/км² до 4,504 кг/км²) і повільний ріст щільності населення (з 69,1 ос/км² до 70,8 ос/км²) за рахунок появи у межах біотопу мігрантів і кочових видів.

В останній третині періоду формується зимовий склад авіфауни комплексу садів і лісосмуг, який відзначається низькими значеннями щільності населення (21,8 ос/км²) і біомаси (1,168 кг/км²) птахів.

Рис. 2. Сезонна динаміка щільності населення птахів садів у 2008-2012 рр.

Умовні позначення: - зимовий період; - період весняних міграцій;

- репродуктивний період; - період осінніх міграцій.

Видовий склад авіфауни садів залежить від віку й видового різноманіття деревостану. Так, молоді сади непридатні для гніздування дуплогніздних і більшості кроногніздних видів птахів. Присутність наземногніздних птахів визначають систематичність виорювання міжрядь, застосування гербіцидів для боротьби з бур’янами тощо.

У межах досліджуваного саду сільгосппідприємства с. Тюшки за чисельністю домінує синиця велика 5,31 ос/км² (10,75%). Субдомінантом виступає чикотень 5,12 ос/км² (10,36%). Згадані види зустрічались під час обліків упродовж всіх сезонів.

19 видів птахів формують фонову групу. У міграційні періоди, а також під час зимових кочівель дані види пов’язані із стацією трофічно, а в репродуктивний період топічно. Переважна більшість з них належить до групи дендрофілів.

Близько 95% фонових видів є представниками ряду Горобцеподібні. З них упродовж року сади і лісосмуги займають зеленяк 4,42 ос/км² (8,95%), вівсянка звичайна 2,64 ос/км² (5,34%), щиглик 2,53 ос/км² (5,12%), костогриз 2,51 ос/км² (5,08%), дрізд чорний 2,34 ос/км² (4,74%) і крук 0,62 ос/км² (1,25%).

У складі перелітних гніздових птахів у садах і лісосмугах фоновими є 12 видів. Різноманітність порід деревної і чагарникової рослинності, а також їх різновікова структура створюють сприятливі умови для гніздування різних, за характером розташування гнізд, груп птахів. Так, серед фонових зустрічаються дуплогніздні види, насамперед шпак – 3,05 ос/км² (6,17%), горобець польовий – 1,7 ос/км² (3,44%) синиця блакитна – 0,98 ос/км² (1,98%), мухоловка строката – 0,56 ос/км² (1,13%) і крутиголовка – 0,58 ос/км² (1,17%).

У кронах дерев гніздують дрізд співочий – 3,23 ос/км² (6,54%), зяблик – 1,33 ос/км² (2,69%) та сойка – 1,07 ос/км² (2,17%). Крони чагарникового ярусу та також підліску заселяють сорокопуд терновий – 2,89 ос/км² (5,85%), кропив’янка чорноголова – 1,14 ос/км² (2,31%) і кропив’янка рябогруда – 0,53 ос/км² (1,07%).

Серед фонових видів птахів помічені також наземногніздуючі види, такі як вівчарик-ковалик – 3,77 ос/км² (7,63%) і вівчарик весняний – 0,50 ос/км² (1,01%). Частка решти видів авіфауни садів і лісосмуг становить не більше 1%. З них гніздування у межах стації підтверджене для канюка, горлиці звичайної, зозулі, звичайного і малого дятлів, вивільги, крука, вівчарика жовтобрового, соловейка східного, вільшанки, гаїчки болотяної, повзика та коноплянки.

Під час міграцій і кочівель у досліджених сільськогосподарських ландшафтах зустрічаються плиска біла, галка, грак, золотомушка жовточуба, горобець хатній і снігур.

Спостереження, проведені в інших садах і лісосмугах Вінниччини, дозволили виявити присутність ще 10 видів птахів. З них достовірно гніздує 9 видів, а саме совка, припутень, сова сіра, жовна сива, жовна зелена, жайворонок лісовий, щеврик лісовий, берестянка звичайна та мухоловка сіра. Чиж в осіннє-зимовий період регулярно спостерігається у межах біотопу.

Варто зазначити, що подібну структуру орнітоценозів мають сади лісостепових районів Росії [4] та Молдови [1]. Так, у складі фонових і домінуючих за щільністю видів вищеназваних територій присутні сорокопуд терновий, зяблик, зеленяк та вівсянка звичайна.

Таким чином для саду, як самостійного типу антропогенного ландшафту, властиві своєрідний видовий склад та кількісне співвідношення елементів орнітофауни.

Література:

1. Бучучану Л.С. Особенности гнездования птиц в садах / Л.С. Бучучану, Т.П. Цибуляк // Матер. 10-й Всесоюзн. орнитол. конф., 17–20 сент. 1991 г.: Ч.2. Стендовые сообщения, Кн. 1. – Минск, 1991. – С. 95.

2. Гудина А.Н. Методы учета гнездящихся птиц: Картирование территорий / А.Н. Гудина. – Запорожье: Дикое Поле, 1999. – 242 с.

3. Гузий А.И. Методы учетов птиц в лесах / А.И. Гузий // Обліки птахів: підходи, методики, результати: (матеріали школи по уніфікації методів обліків птахів у заповідниках України, смт. Івано-Франкове, 26-28 квітня 1995 р.). – Львів-Київ, 1997. – С. 18–48.

4. Дьяконова И.В. Население птиц защитных лесополос Мичуринского района Тамбовской области / И.В. Дьяконова // Растения и животные Тамбовской области: экология, кадастр, мониторинг, охрана: Сб. науч. тр. – Вып. 3. – Мичуринск, 2005. – С. 183–194.

5. Микитюк А.Ю. ІВА программа. Методические рекомендации по организации учета птиц / А.Ю. Микитюк. – К.: Украинское общество охраны птиц, 1997. – 31 с.

6. Наумов Р.Л. Методика абсолютного учета птиц в гнездовой период на маршрутах / Р.Л. Наумов // Зоолог, журнал – 1965. – №1. – С. 81–92.

7. Станкевич О.І. Вплив урбанізації на структурно-функціональні характеристики угруповань птахів (на прикладі м. Ужгорода): дис. … кандидата біол. наук: 03.00.16 / Станкевич Оксана Ігорівна – Ужгород, 2002. – 210 с.