Кандидат
сільськогосподарських наук Дєдов О. В.
Екологічна діагностика
землекористування у Вінницькій області (Україна)
Вінницький державний педагогічний університет
імені
Михайла Коцюбинського
Екологічна діагностика (гр.
διάγνωση – обстеження) – системний збір даних про структуру
та динаміку природно-територіальних
комплексів та їх складових за різних впливів на них антропогенного чинника.
Вона допомагає встановлювати причинно-наслідкові зв’язки у функціонуванні
конкретних геосистем та розробляти заходи з їх оптимізації і тому її проведення
у кожному регіоні є актуальним.
Особливої уваги
в Україні потребує стан земельних ресурсів. Нераціональне ведення
сільськогосподарського виробництва у минулому
та сучасне використання земель
багатьма новими її власниками і орендарями як єдиного засобу виживання за
рахунок природної їх родючості без компенсації втрат ґрунтами поживних речовин, зумовили їх ерозію і зниження
здатності забезпечувати умови родючості рослин, порушення
екологічно збалансованого співвідношення між ріллею і екостабілізуючими
угіддями (луками, лісами, водоймами), втрат екосистемами
здатності до саморегуляції й деградацію ландшафтів.
За статистичними даними (2012 р.) розораність території України становить
53,8 %, її сільськогосподарських угідь – 78,2 %, Вінницької області, площа якої
становить 2649,2 тис. га у т. ч. сільськогосподарських угідь 2015,8 тис. га –
відповідно 65,2 і 85,6 %, що переважає аналогічні показники у середньому по
країні відповідно на 11,4 та 7,4 [1,3]. За масштабами загальної розораності
земель і сільськогосподарських угідь область переважає також усі країни Європи.
Наприклад, названі показники складають (FAO, 2010) : у Польщі 40,2 % і 77,8 %, Румунії 36,7 та 64,4, Франції 33,6 і
62,4, Німеччині 33,4 та 70,5, Словаччині 28,2 і 71,3 %, Великобританії 24,5 та
33,9, Австрії 16,4 і 43,3 [5].
За розрахованим на основі відповідних показників коефіцієнтом екологічної
стабільності (К е. с.) – 0,32 стан землекористування на території області є
екологічно нестабільним [2] (табл.1). Він також є складнішим, ніж у
Таблиця
1
Коефіцієнти екологічної
стабільності
та антропогенного
навантаження на території Вінницької області
|
Райони |
Коефіцієнт екологічної
стабільності (К е. с.) |
Коефіцієнт екологічного
навантаження (К е. н.) |
|
|
|
|
|
Теплицький |
0,24 |
3,76 |
|
Липовецький |
0,25 |
3,58 |
|
Козятинський |
0,27 |
3,70 |
|
Чернівецький |
0,27 |
3,71 |
|
Бершадський |
0,29 |
3,62 |
|
Ямпільський |
0,29 |
3,65 |
|
Оратівський |
0,30 |
3,63 |
|
Томашпільський |
0,30 |
3,60 |
|
Хмільницький |
0,30 |
3,61 |
|
Крижопільський |
0,31 |
3,60 |
|
Погребищенський |
0,31 |
3,53 |
|
Тиврівський |
0,32 |
3,49 |
|
Калинівський |
0,34 |
3,54 |
|
Могилів-Подільський |
0,34 |
3,52 |
|
Чечельницький |
0,34 |
3,49 |
|
Шаргородський |
0,34 |
3,55 |
|
Гайсинський |
0,35 |
3,50 |
|
Вінницький |
0,36 |
3,51 |
|
Іллінецький |
0,36 |
3,49 |
|
Муровано-Куриловецький |
0,36 |
3,39 |
|
Немирівський |
0,36 |
3,50 |
|
Барський |
0,37 |
3,21 |
|
Тростянецький |
0,37 |
3,46 |
|
Тульчинський |
0,37 |
3,30 |
|
Жмеринський |
0,38 |
3,43 |
|
Піщанський |
0,39 |
3,40 |
|
Літинський |
0,41 |
3,35 |
|
в
області |
0,32 |
3,65 |
*коефіцієнти розраховані автором на основі даних форми
6-зем
(Головне управління
Держкомзему у Вінницькій області, 2013)
державі, на теренах якої, у середньому,
названий показник становить 0,41, що відповідає рівню стабільно нестійкий і
значно меншим від прийнятої у ній порогової його величини для екологічно
середньо стабільних територій – 0,51(табл.2).
Таблиця
2
Порогові значення показників стану безпеки в
екологічній сфері
|
Індикатор, одиниця
виміру |
Порогове значення |
|
Земельні ресурси |
|
|
Коефіцієнт екологічної стабільності, од. |
В межах 0,51-0,67 |
|
Коефіцієнт антропогенного навантаження, од. |
В межах 3,1-3,5 |
|
Рівень розораності території, % |
Не більше 60 |
|
Частка природних територій у загальній площі, % |
Не менше 35 |
|
Рівень відновлення ґрунтового покриву, од. |
Не менше 1 |
Така екологічна
ситуація характерна для 39,8 % (91055,1 тис. га) її площі на якій розміщені 12
адміністративних районів ( К е. с. менше 0,33). На землях решти 15 з них вона є
стабільно нестійкою (К. е. с.
0,34-0,38). Екологічно середньо стабільних і стабільних ландшафтів ( з К
е. с. більше 0,51та 0,67) на
її теренах не виявлено .
Важливим показником у
характеристиці екологічного стану
ландшафтів є і
коефіцієнт екологічного навантаження. При його значенні 3,1-3,5 (прийняте за
порогове у країні) антропогенний пресинг на територію вважають помірним [4]. У 2011 р. величина цього показника на
території України майже досягала 3,42, що свідчить про складну екологічну у ній
ситуацію.
У середньому по Вінницькій області коефіцієнт антропогенного навантаження
у 2013 р. був вищим від загальнодержавного на 0,23 і становив 3,65, що дозволяє
констатувати факт сильного антропогенного тиску на її екосистеми.
На території 12 її адміністративних районів величина цього показника не є
нижчою 3,21, а на теренах 15 із них – 3,50. Найбільшого тиску людини зазнають
землі Козятинського (К а. н. 3,70), Чернівецького (3,71), Теплицького (3,76)
районів, слабшого (проте потужнішого від встановлених норм для екологічно
збалансованих територій) – Тульчинський (3,30), Літинський (3,35), Піщанський
(3,40).
Найбільш реальним заходом з оптимізації
землекористування є не створення нових нормативних документів (кількості яких у
країні на цей час існує достатньо), а розробка, визначення джерел фінансування
і впровадження заходів з їх практичної реалізації. Необхідно припинити практику
формального контролю за використанням земель, реалізувати визначені у
законодавчих актах покарання власників і орендарів за погіршення агроекологічного
стану ґрунтів і вишукувати шляхи для стимулювання їх до раціонального і
відновного використання цього важливого природного ресурсу.
Література
1. Доповідь
про стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області (2011 рік). –
Вінниця : Державне управління охорони навколишнього природного середовища у
Вінницькій області, 2012. – С. 93-103.
2. Методичні рекомендації оцінки
екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського
землекористування / Третяк А.М., Третяк Р.А., Шквар М.І., – К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. – 15 с.
3. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 2011 році. – К. : Міністерство екології та природних ресурсів України, LAT & K.– 2012.– С. 97-113.
4. Попова, О. Л. Екодіагностика
природо-господарської організації території України : агроландшафтний аспект /
О. Л. Попова // Економіка і прогнозування . 2012 . – № 3 . – С. 92-101
5. FAO. Statistical Yearbook 2010, Resources. Table
4 Land use. [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.fao.org/economic/ess/ess-publications/ess-yearbook/ess-yearbook2010/yearbook2010-reources/en/