Экономические науки/ 10.Экономика предприятия

к.е.н., доц. Смачило В.В., асп. І.С. Головко-Марченко

Харківський національний університет будівництва та архітектури, Україна

Комерціалізація інновацій шляхом створення

наукових парків

Процеси розвитку, яким підпорядковані всі економічні системи, на сучасному етапі характеризуються високим рівнем використання результатів інтелектуальної та інноваційної діяльності, стаючи базисом та відправною точкою розвитку всіх галузей. Величезну роль, на нашу думку, інноваційні процеси повинні відігравати в будівельній галузі, яку вважають «локомотивом» розвитку економіки в цілому. Тому постає важливе питання, пов’язане з інтенсифікацією процесів впровадження інноваційних розробок в діяльність будівельних компаній, яка полягає не тільки у виконанні безпосередньо будівельно-монтажних робіт, але й у виробництві сучасних, конкурентоспроможних та якісних будівельних матеріалів, застосуванні будівельної техніки, яка підвищує якість будівельних процесів і здешевлює їх та, відповідно будівельну продукцію.

Істотним двигуном створення інновацій є наукова та науково-технічна діяльність, зосереджена у вищих навчальних закладах різного типу. Саме їх вважають базисом інноваційної діяльності, але, в той же час, навчальні заклади мають обмежені можливості щодо комерціалізації власних інноваційних розробок в Україні.

Законодавчо, основним регуляторним актом інноваційних процесів в Україні є Закон України «Про інноваційну діяльність» [1], де інновації визначено як новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, під інноваційним продуктом розуміється результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим законом України, а інноваційна продукція – нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим вказаним законом; в той же час інноваційна діяльність розглядається як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Але чинне законодавство не розглядане поняття «комерціалізації інновацій». Найбільш часто економістами під комерціалізацією інновацій розуміється процес реалізації інноваційного продукту на ринку, шляхом його продажу (передачі) для виробництва (використання у виробничій діяльності) на договірній основі з метою отримання комерційної вигоди. Одним із способів виведення результатів наукової діяльності, оформленої в кінцевий інноваційний продукт, є створення наукового парку на базі навчального закладу.

Вперше в українському законодавстві даний термін з’явився при експериментальному створенні наукового парку «Київська політехніка», під яким розумілося договірне об'єднання суб'єктів господарювання, створене з метою організації, координації та контролю процесу виконання проектів наукового парку [2]. Майже через три роки був прийнятий Закон України «Про наукові парки», де науковий парк розумівся як юридична особа, що створюється з ініціативи вищого навчального закладу та / або наукової установи шляхом об'єднання внесків засновників для організації, координації, контролю процесу розроблення і виконання проектів наукового парку [3].

Проблемами створення та функціонування наукових парків займалися цілий ряд вітчизняних та зарубіжних учених, дослідження яких можна згрупувати в декілька підходів [4]: В. Андріянов (теоретичні основи наукових парків); Н.Н. Іванов, С.Р. Колупаєв (методи управління наукою та нововведеннями в США); А. Каратаєв (функціонування наукових парків у розвинених капіталістичних державах); В.К. Васенко (світовий досвід функціонування і стратегія розвитку вільних економічних зон в Україні); А.А. Мазур (світовий та український досвід функціонування технологічних парків), В. Семиноженко (технопарки і досвід формування інноваційної економіки); Д.В. Табачник (світовий та український досвід функціонування технологічних парків) та інші (С.Г. Параска, В.Р. Любчик, І.Б. Чудаєва, І.О. Уханова, В.А. Барбаш, К.О. Бояринова).

Вивчення питання створення наукового парку на базі університетів, показало, що більшість вчених саме їх розглядають як основу інтенсифікації інноваційних процесів в Україні. Дослідники відзначають, що сучасний університет - це вже не лише вища школа, які поєднуються з науковими дослідженнями, а й складна багатофункціональна структура, що здійснює освітню, наукову, інноваційну діяльність, вносячи реальний внесок у соціально-економічний розвиток регіону та країни в цілому [5, 6]. Постіндустріальна економіка, заснована на знаннях, ставить перед університетом триєдине завдання, що включає підготовку фахівців, проведення наукових досліджень, комерціалізації результатів НДДКР [6, 7]. Деякі вчені вважають, що інтеграція освітньої, наукової та інноваційної діяльності повинна спрямовуватися на формування і розвиток певного промислово-економічного кластера, який є пріоритетним для регіону і / або галузі [6, 8].

Виходячи з вищевикладеного, логічно запропонувати створення наукового парку на базі Харківського національного університету будівництва та архітектури, діяльність якого буде спрямована на інтенсифікацію впровадження інновацій у діяльність будівельних підприємств, підготовку фахівців будівельних спеціальностей виходячи з потреб ринку праці та компаній даної галузі, а також завдяки їх підтримці.

Література:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15.
2. Закон України «Про науковий парк «Київська політехніка». 22.12.2006. – № 523-V // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007. – № 10. – С. 86.
3. Закон України «Про наукові парки». 25.06.2009 року № 1563-ІУ // Відомості Верховної Ради України, 2009. – № 51, ст. 757.
4. Чудаєва І.Б. Наукові парки: суть, функції та перспективи створення [Електронний ресурс] / Чудаєва І.Б. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/21_1/352_Czud.pdf.
5. Чупров А.Н. Университет как базовая структура интеграции образования, науки и производства [Електронний ресурс] // Материалы Первого инновационного форума Содружества Независимых Государств «Международное иннованионное развитие и инновационное сотрудничество: состояние, проблеми и перспективи». – Режим доступа: http://iee.org.ua/ru/detailed/news/28.
6. Барбаш В.А., Бояринова К.О. Інноваційне середовище на базі університету дослідницького типу [Електронний ресурс] / Барбаш В.А., Бояринова К.О. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2008-2/Boyarinova_208.htm.
7. Федоров М.П. Роль университетов в инновационной зкономике [Текст] / Федоров М.П. Инновации: наук-практ журнал / Министерство общего и профессионального образования РФ. Центр содействия развитию научно-технического предпринимательства в высшей школе, Санкт- Петербургский гос. электротехнический ун-т. АО «Трансфер»; Б.В. Салов (гл.ред) – 2007. – № 02 (100). – С. 71-75.
8. Радзієвська Л.Ф., Євтушенко В.М. Інтеграція наукового потенціалу вищих навчальних закладів та виробництва у країнах світу, як фактор науково-технологічного розвитку регіонів [Електронний ресурс] / Радзієвська Л.Ф., Євтушенко В.М. Інновації & промисловість / Центр ВІТІ. – 2007. – № 1. – Режим доступу до статті: http://www.cvti.kiev.ua/?path=/ip/ip_1_2007/&article=a6.