Экономические науки/10. Экономика предприятия

 

асистент кафедри міжнародної економіки, Дяченко О.О.

Національний авіаційний університет, Україна

 

Концептуальні підходи  до здійснення організаційно-економічних змін в авіакомпаніях

 

Проблематика організаційних змін представлена в економічній науці достатньо великою кількістю праць. Так, у рамках теорії менеджменту фахівцями навіть було виокремлено таку специфічну галузь, як «менеджмент змін» (сhаngе mаnаgеmеnt), що займається питаннями управління підприємством, включаючи організаційні, кадрові, комунікаційні й інформаційні аспекти. Зміна - це категорія, що входить до складу сукупності понять, які характеризують рух і розвиток. Навіть в стародавній філософії зміни співвідносилися із стійкістю, збереженням, постійністю форми і складу речей. Якщо стійкість характеризувала тотожність самої речі, то зміни фіксували відмінності речі щодо себе, становлення її чимось іншим. У цьому сенсі зміни тлумачилося як потенціал речей до іншого буття, до перевтілення і перетворення [1, с. 265]. Античні філософи Анаксагор, Емпедокл, Демокріт, Епікур розуміли зміну як з'єднання і роз'єднання незмінних елементарних частинок (атомів). Згідно з Платоном, речі, що відчуваються, знаходяться в постійній зміні тоді, як їх прообрази, ідеї, залишаються нерухомими. Арістотель, перший з філософів, хто розглядав проблему зміни як наукову, нараховував чотири види змін: зміна місця, якості, кількості, субстанції [2, с.171; 3, с. 172].

Успішний розвиток авіаційної галузі вітчизняної економіки багато в чому визначається здатністю авіатранспортних підприємств оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Підприємства змушені пристосовуватися до таких змін шляхом пошуку нових ринків, удосконалення асортименту продукції та підвищення її якості, що викликає необхідність удосконалення управління підприємством з використанням концепції управління змінами. Ця концепція повинна охоплювати всі заплановані й контрольовані зміни в різних підсистемах підприємства: стратегічного й оперативного управління, організаційної структури, маркетингу, виробництва, технологій, фінансів, інновацій, кадрів, інформації.

Суть її полягає в певному відході від споконвічного переконання, що успіх фірми визначається раціональною організацією виробництва продукції, зниженням витрат за рахунок виявлення внутрівиробничих резервів, підвищенням продуктивності праці й ефективності використання всіх видів ресурсів. При такому традиційному підході підприємство розглядається як «закрита» система, його мета й завдання вважаються заданими, як й умови його діяльності, досить стабільними протягом тривалого періоду часу. Основною стратегією виробничої системи повинні бути безперервне зростання і поглиблення спеціалізації виробництва, а його організаційну структуру варто будувати за функціональним принципом (із чітким поділом апарата управління по службах виробництва, маркетингу тощо); у механізмах управління вирішальне значення має ефективний контроль всіх видів діяльності, а кадри управління повинні бути, насамперед, технічно компетентні, добре знати економіку й організацію фірми, чітко виконувати плани й вказівки вищого керівництва.

Нова парадигма управління заснована на системному й ситуаційному підходах до управління. Виробнича система розглядається як «відкрита» система, головні передумови успіху діяльності її знаходяться поза системою, успіх пов'язаний з тим, наскільки добре вона пристосовується до зовнішнього середовища, прогнозує й розпізнає погрози, протистоїть їм, відшукує можливості, що виникають у середовищі, витягає з них максимум вигоди. Це і є головні критерії ефективності системи управління відповідно до нових завдань.

Тому насущною проблемою сучасної теорії управління організаційно-економічними змінами стає розробка концепції управління організаційно-економічними змінами для якісно нової виробничої системи.

Нові умови, що сформувались у світовій економіці викликали термінову необхідність у таких організаційно-економічних змінах саме виробничих систем, що говорить про створення принципово нових організацій з іншою структурою, розмірами, відносинами, ідеологією й культурними цінностями, з новим складом елементів, системою управління й атмосферою, з новою лінією поводження. Виникає необхідність створення й нових організаційних можливостей для впровадження нових стратегій функціонування й випереджального розвитку виробничих систем. Виконання цих умов висуває певні вимоги до концепції й методики управління організаційно-економічними змінами на сучасних авіаційних підприємствах.

Об'єктами здійснення організаційно-економічних змін у процесі організаційного розвитку виробничої системи є всі матеріальні, інформаційні й соціальні елементи системи, зв'язки й відносини між ними й між елементами системи й зовнішнім середовищем.

Управління організаційно-економічними змінами - це комплексний процес, спрямований на рішення проблем, що виникають під час функціонування у авіатранспортних підприємств. Він може бути представлений процедурами вивчення тенденцій, постановки цілей, формулювання проблем і можливостей, аналізу й оцінки результатів, розробки й вибору альтернатив, складання програм і бюджетів, розробки механізму реалізації й визначення методів по виконанню цілей і завдань функціонування й розвиткуавіапідприємства.

Таким чином, можна сформулювати головну ідею концепції комплексного управління організаційно-економічними змінами на авіапідприємстві: для успішного функціонування в даному зовнішньому середовищі й ефективного досягнення поставлених цілей необхідна відповідність трьох параметрів: рівня впливу зовнішнього середовища, рівня реактивності виробничої системи й рівня її ресурсодостатності.

З вищезазначеного слід сформулювати назву концепції комплексного управління організаційно-економічними змінами на АП - концепція СРПМ, що розшифровується так: Середовище - Ресурси - Процедури - Мета. У назві відображається, на наш погляд, як механізм взаємодії, так і зміст циклу управління організаційно-економічними змінами. На базі концепції можна створити концептуальну модель,  яка має визначити структуру модельованої системи, властивості її елементів та причино-наслідкові зв’язки, які притаманні системі  й суттєві для досягнення мети моделювання.

 

Література

1. Современный философский словар / В.Е. Кемеров [и др.]; под общей ред. д.ф.н. профессора В.Е. Кемерова. - [3-е изд., испр. и доп.]. – М.: Академический Проект, 2004. – 864 с.

2. Философский словарь: Основан Г. Шмидтом. – 22-е изд., новое, перераб. изд. Под ред. Г. Шишкоффа / Пер. с нем. / Общ. Ред. В.А. Малинина. – М.: республика, 2003. – 575 с.

3. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред. – сост.) – М.: ИНФРА-М, 2000. – 576 с.