Мехеда Н.Г., Гладун Я.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Калькулювання собівартості в системі управління витратами підприємства

Підприємство здійснює велику кількість витрат матеріальних, грошових, трудових ресурсів, що є необхідною умовою його стабільного функціонування. З розвитком ринкових відносин в Україні постає необхідність управління витратами, що у свою чергу забезпечує прийняття своєчасних та виважених рішень, які забезпечують прибутковість підприємства.

Калькулювання продукції посідає чільне місце в системі управління витратами, на основі даних калькуляції здійснюється контроль за ефективним використанням всіх видів ресурсів підприємства.

Теоретичні й практичні аспекти калькулювання досліджені багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими: В.М. Гончаров,  Е.А. Аткінсон, О.Н. Волкова, С.Ф. Голов, М.Г. Грещак, О.Д. Данилюк, А. Міцкевич та ін.

Калькулювання являє собою комплексну систему науково обґрунтованих розрахунків виробничих витрат, пов'язаних з виготовленням продукції, виконанням робіт або наданням послуг. У процесі калькулювання визначається економічна вигідність виробництва [1,67].

Калькулювання потрібне для обґрунтування ціни і цінової політики підприємства, визначення рентабельності виробів, оцінювання економічної ефективності технічних та організаційних рішень, аналізу роботи підприємства і його підрозділів тощо.

Калькулювання передбачає вирішення таких методичних питань:

- установлення об’єкта калькулювання і вибір калькуляційних одиниць;

- з’ясування виду калькуляції;

- вибір методу калькулювання;

- обґрунтування калькуляційних статей витрат і методики їх обчислення [2].

Завдання калькулювання полягає у визначенні витрат, що припадають на одиницю їх носія, тобто на одиницю продукції (робіт, послуг), призначених для реалізації, а також для внутрішнього споживання.

У процесі калькулювання розв'язуються два основних завдання управлінського обліку: на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначення адекватної, справедливої і конкурентоздатної продажної ціни; використання даних про собівартість продукції для прогнозування і управління виробництвом та витратами [1,70].

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги [1,67].

Залежно від ролі, яку відіграє калькулювання собівартості у діяльності підприємств і організацій розрізняють різноманітні види калькуляцій.

На практиці застосовуються такі ознаки згідно з якими вони класифікуються:

1. Час складання калькуляцій: директивні (складаються до початку виготовлення продукції для обгрунтування і удосконалення нормативів витрат виробництва, цін, встановлення допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції. До них належать планові, проектні (кошторисні), нормативні (стандартні) калькуляції); наступні калькуляції складають після виготовлення продукції. До них відносять звітні калькуляції, які характеризують величину окремих видів витрат на виробництво конкретної продукції.

2. Калькуляції залежно від періодичності складання базуються на періоді часу, за який складаються та від характеру виробництва. До них відносять (змінні, декадні,місячні, квартальні, річні калькуляції);

3. За рівнем охоплення витрат калькуляції поділяють на: галузеві (відображають собівартість певного виду продукції у конкретній галузі (собівартість електроенергії, продуктів харчування тощо)); виробничі (сукупність витрат пов’язаних з виробництвом продукції на конкретному підприємстві); внутрішньогосподарські (складаються на продукцію окремих цехів); технологічні (сукупність витрат на окремі деталі, вузли тощо).

4. За характером виробництва калькуляції є: масові (складають за певний період для розрахунку середньої собівартості одного виробу); індивідуальні (складаються після завершення виробництва окремого замовлення); проміжні (складають на окремі етапи робіт по об’єктах з тривалим циклом виробництва).

5. За складом витрат, що включаються у собівартість продукції розрізняють калькуляції: повної собівартості (використовується для вирахування фінансових результатів від реалізації продукції та рентабельності); неповної собівартості (відображає частку витрат пов’язаних з виробництвом, цими витратами є змінні).

6. За властивостями калькуляційного об’єкта: загальні калькуляції (складаються з метою визначення відпускної ціни на кожен вид виготовленої продукції); госпрозрахункові (відображають певне коло витрат, які залежать від роботи підрозділів); параметричні (складають з метою отримання уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю певного параметра) [1,71-76].

Отже, калькулювання собівартості відіграє важливу роль в системі управління витратами. На основі даних калькулювання здійснюється контроль за ефективним використанням всіх видів ресурсів підприємства та приймаються виважені управлінські рішення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Давидович І.Є. Управління витратами: Навчальний посібник.- К.: Центр учбової лі-ри, 2008.- 320 с.

2. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002. – 131 с. Режим доступу: fingal.com.ua