Козаченко Л.А., к.екон.н., доцент кафедри фінансів та кредиту

Дрига Д.М., студент 5 курсу спеціальності «фінанси і кредит», магістр

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини ВНЗ Університету «Україна»

Характеристика традиційних підходів управління активами підприємств металургійної галузі в Україні

В Україні металургійна галузь має надзвичайно сприятливі економічні передумови для свого розвитку. По-перше, досить добре розвинуті металомісткі галузі і зокрема машинобудування і металообробка, які дають 15,5 % загального обсягу промислового виробництва України. Ці галузі потребують велику кількість металу, тобто є споживачами металопродукції, і, таким чином, стимулюють розвиток, зокрема чорної металургії. По-друге, Україна має достатню кількість трудових ресурсів та кваліфікованих кадрів, з яких 429 тис. зайняті на підприємствах даної галузі промисловості.

Поряд із сприятливими умовами та перспективами, теперішній стан металургійного комплексу України характеризується технологічним відставанням у порівнянні з розвинутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка металу, тонкого листа, жесті, прокату з покриттям, гнутих профілів. Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішими з яких є низька інноваційність та енергоємність. Відомо, що більше 93 % інвестицій у модернізацію та технічне переозброєння було спрямовано у третій та четвертий технологічні уклади, які відповідають рівню технологій 30-х років минулого століття [1].

Актуальність розробки політики управління активами підприємств металургійної галузі визначається рядом задач, найважливішими з яких є пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи.

Як правило, структура активів формується під впливом низки факторів (тип виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення, умови забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі повільно, без різких коливань [6].

Висока динаміка основних макроекономічних показників, що пов'язані з поточною діяльністю металургійних підприємств, темпи розвитку використовуваних ними технологій, часті коливання кон'юнктури ринку не дозволяють ефективно управляти активами господарюючих суб’єктів на основі лише накопиченого досвіду, оскільки під впливом різноманітних чинників рішення окремих структурних підрозділів підприємства можуть мати протилежно направлений характер, що призводить до дисбалансу між ліквідністю і ефективністю діяльності підприємства в цілому.

Для реалізації політики управління активами підприємств металургійної галузі доцільно вирішити дві важливі задачі, а саме забезпечення платоспроможності та прийнятного обсягу активів, структури і рентабельності активів.

Традиційно управління активами проводиться за двома плановими напрямками: формування необхідного рівня окремих видів активів і визначення їх суми в цілому та формування структури джерел фінансування цих активів [3].

Кожен з цих етапів на підприємстві передбачає обґрунтування прийнятих обсягів активів, кожної їхньої складової та найраціональнішої стратегії їх управління. Розглянемо традиційні підходи до управління активами, зокрема: ідеальний, агресивний, консервативний, компромісний [4].

Суть ідеального підходу полягає в тому, що довгострокові зобов'язання є джерелами покриття необоротних активів, оборотні активи дорівнюють поточним зобов'язанням, чисті оборотні активи дорівнюють нулю і цей спосіб найбільш ризикований з позиції ліквідності. Характеризується він постійними обсягами запасів, грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості. В практичній діяльності суб’єктів господарювання майже не зустрічається.

Агресивний підхід заключається в тому, що довгострокові зобов'язання є джерелами покриття необоротних активів та постійної частини оборотних активів, чисті оборотні активи дорівнюють постійній частині активів і цей спосіб досить ризикований з позиції ліквідності та має високий ризик порушення безперервності виробництва. При цьому формуються лише необхідні обсяги запасів, грошових коштів, проводиться жорстка кредитна політика, що призводить до фінансових витрат через зниження обсягів реалізації продукції. На практиці використовується рідко.

На практиці також використовується досить рідко і консервативний підхід. При якому довгострокові зобов'язання є джерелами покриття необоротних та оборотний активів, чисті оборотні активи дорівнюють оборотним активам і в цьому способі відсутній ризик втрати ліквідності та майже не має ризику порушення безперервності виробництва. Також, створюються значні резерви запасів, грошових коштів, проводиться ліберальна політика, а тому знижується ефективність використання оборотних активів.

Останній підхід, компромісний, полягає в тому що довгострокові зобов'язання є джерелом покриття необоротних активів, постійної частини оборотних активів та приблизно половини змінної частини оборотних активів. Чисті оборотні активи дорівнюють сумі постійної частини оборотних активів та половині змінної частини оборотних активів. І в цьому способі відсутній ризик втрати ліквідності та майже не має ризику порушення безперервності виробництва. В господарській діяльності підприємств використовується досить часто і характеризується він створенням значних резервів запасів, грошових коштів, проведенням ліберальної політики, а тому знижує ефективність використання оборотних.

Отже, проаналізувавши підходи до управління активами господарюючих суб’єктів за характером впливу, окреслюється їх важливе теоретичне й практичне значення і для підприємств металургійної галузі.

На думку Поддєрьогіна А.М., управління оборотними активами - це комплекс заходів, які спрямовані на забезпечення умов оптимізації й безперервності процесу їхнього обороту, формування достатнього їхнього обсягу, раціональної структури й ефективної організації їх використання [5].

Бланк И. А. уважає, що «політика управління оборотними активами полягає у формуванні необхідного обсягу й складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їхнього фінансування» [2].

Наявність різних точок зору на оборотні активи й управління ними свідчить про те, що питання має потребу в подальшому дослідженні.

Отже, виходячи з вищенаведених думок провідних економістів, теоретичне значення управління активами полягає у виявленні додаткових факторів які можуть впливати на вдосконалення прийомів и методів у прийнятті управлінської політики для досягнення найоптимальнішого балансу між ліквідністію і ефективністю роботи підприємства.

Практичне значення управління активами полягає у визначенні тенденцій зміни характеру управління активами в залежності від макроекономічних показників у галузі та в цілому в країні, а також розробці більш гнучкої та дійової політики розвитку підприємства.

Досліджуване питання є досить актуальним у діяльності підприємств металургійної галузі, що зумовлене кризовими економічними і політичними ситуаціями. А значить потребує подальшого спостереження і аналізу на прикладі конкретних господарюючих суб’єктів, зокрема у перспективі залученні іноземних інвестицій для поповнення перш за все арсеналу необоротних активів та розширення виробництва.

Список використаних джерел

1. Металургійна галузь в Україні: проблеми та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.compete.org.ua/index.php?option

2. Бланк И. А. Управління активами / Бланк И. А.. - К. : Ника-Центр, 2000. - 720 с.

3. Іванова М.І. Системний підхід до управління оборотними коштами / Академ. огляд.–2004.–№1.–483с.

4. Ковалев В.В. Управление финансами / В.В. Ковалев. – М.: “ФБК-ПРЕСС”, 1998. – 612 с.

5. Поддєрьогін А. М. Фінансовий менеджмент : підруч. /. Поддєрьогін А. М. – К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.

6. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз /.Шиян Д.В, Строченко Н.І.: Навч. посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 240с.