Карамушка О.М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Реалії ринку зернових колосових культур України

 

Зерновиробництво належить до стратегічно важливих галузей сільського господарства України. Розвиток виробництва зерна характеризує динаміка показників посівних площ, їх структури, врожайності зернових культур, обсягів валового збору зерна.

Зерновий підкомплекс обіймає 33,1 % у структурі виробництва продукції рослинництва. Вагому частку зернових складають колосові культури, зокрема озима пшениця та ярий ячмінь, значна частина яких іде на експорт. Високоякісне зерно озимої пшениці становить основу продовольчого фонду країни. Зерно ячменю використовується в харчовій промисловості для виготовлення крупи і пива, а також як цінний концентрований кормом для худоби і птиці. За поживністю ячмінь займає друге місце після кукурудзи, адже в 1 кг зерна міститься в середньому 1,2 корм. од. та 81 г перетравного протеїну.

В структурному відношенні, серед зернових колосових культур пшениця за останні 6 років займала 55-65,6 % посівів, притому сільськогосподарським підприємствам належало близько 79 % площ. Посіви ячменю коливалися в діапазоні 31-41,2 % площ, серед яких сільськогосподарським підприємствам належить 59 % посівів. В Україні віддають перевагу вирощування озимих форм пшениці, які надають вищу врожайність ніж яра форма. Крім того в такий спосіб більш рівномірно розподіляється фінансове навантаження на осінні та весняні польові роботи.

Найбільших обсягів виробництво зерна від колосових культур в усіх категоріях господарств досягнуто в 2008 p. – майже 40 млн. т, з них 31 млн. т вирощено сільськогосподарськими підприємствами, 8,1 млн. т – госпо­дарствами населення. За рахунок винятково сприятливих погодних умов та високої врожайності в 2008 р. при меншій площі на 5,2 %, ніж у 2009 році, було зібрано на 17,4 % більше зерна колосових. Проте у несприятливих 2010 і 2012 роках валовий збір знизився відповідно на 33 і 40 %.

Основними виробниками пшениці в Україні є Вінницька, Дніпропет­ровська, Запорізька, Харківська та Одеська області, які в середньому, за останні 5 років, збирають по 33-35 % від валового обсягу зерна (в середньому на рівні
6,8 млн. т). В 2013 році було одержано 22 млн. т пшениці, що дало змогу Україні увійти в ТОП-10 за обсягами її виробництва в світі. Проте даний показник можливий за рахунок великих площ, занятих під посіви (на рівні 400-450 тис. га). В той же час урожайність, в середньому, дорівнює 27-30 ц/га, адже ці області переважно  належать до зони  ризикованого землеробства. Черкаська, Вінницька, Хмельницька, Київська та Тернопільська області є лідерами за врожайністю пшениці (в діапазоні 34-42 ц/га), проте посівні площі під пшеницею займають там, в середньому, близько 230 тис. га. Найвища середньо­державна врожайність склала 37,1 ц/га в 2008 р., а загальний врожай – 25,8 млн. т. Проте в несприятливі 2010 і 2012 роки врожайність була лише 27-28 ц/га, а загальний збір зерна становив 15-16 млн. т, що призвело до недоотримання зерновиробниками близько 8-10 млрд. грн. прибутків.

Флагманами вирощування ячменю в Україні є Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Кіровоградська та Вінницька області, частка яких складає майже 40 % від усього валового збору, в середньому на рівні 3,7 млн. т. Дані показники, як і з пшеницею, досягаються за рахунок великих площ посіву. В сприятливому 2008 році врожайність ярого ячменю склала 30,0 ц/га, а валовий збір ­– більше 12 млн. т. У 2010 та 2012 роках врожайність ячменю скоротилася до 18-20 ц/га. Внаслідок цього валовий збір у ці роки складав 6,9-8,4 млн. т. ячменю, що призвело до недоотримання виробниками близько 4 млрд. грн. прибутку.

Показник урожайності в Україні о 2013 році становив 30 ц/га зернових колосових, що відповідає середньосвітовому – 32 ц/га. В той же час у країнах ЄС урожайність сягала близько 50 ц/га, що досягнуто шляхом дотриманням сучасних агротехнологій, зокрема внесенням в країнах ЄС по 120 кг/га мінеральних добрив. Для порівняння цей показник в Україні лише 30 кг/га, за рахунок чого виникає загроза втрати високо-родючих вітчизняних чорноземних ґрунтів.

Рівень рентабельності виробництва зернових колосових культур за останні 5 років коливався в діапазоні 5-17 %, тобто вести розмову про розширене відтворення, зі стабільним рівнем рентабельності понад 25 %, немає сенсу. Зокрема, кореляційний аналіз не засвідчує пропорційної залежності між зростанням ціни та стабілізацією врожайності. Поясненням цього є те, що збільшення реалізаційних цін в Україні нівелюється інфляцією, а великі врожаї у роки сприятливих погодних умов призводять до зниження ціни на зерно. Так, середні ціни на пшеницю за 11 місяців 2013 року скоротилися на 10,9 %, а на ячмінь – на 7,9 %.

Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок виходу вітчизняних зерновиробників на зовнішні ринки збуту, де на українське збіжжя є попит. Так, за 5 місяців (липень-листопад) 2013 року було реалізовано 6,8 млн. т зерна пшениці (найбільшим імпортером був Єгипет 1,5 млн. т), що відповідає 8 місцю за обсягами продажу пшениці в світі (4,9 % світового ринку). Обсяг збуту ячменю в 2013 році склав 2 млн. т, найбільшим споживачем (1,5 млн. т зерна) в даному разі виступила Саудівська Аравія. Проте вихід на світовий ринок в Україні мають лише великі зернотрейдери, які закупають зерно колосових культуру вітчизняних виробників за внутрішньою ціною, а реалізують його за цінами світових ринків, що є на 1000-1300 грн. вищими. Виходом з цієї ситуації є закріплення на державному рівні закупівельних цін для реалізації зерна за кордон не нижче 85 % від світових.

Подальший розвиток зернового господарства України та повніша реалізації експортного потенціалу вітчизняних виробників мусить пов’язу­ватися зі стратегічним запровадженням інноваційних технологій вирощування зерна, зокрема, використанням високопродуктивних сортів зернових колосових культур, здатних забезпечити стабільні врожаї та зміцнити конкуренто­спроможність продукції вітчизняного сільського господарства.