д.е.н., доцент Вдовенко Н.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

РЕГУЛЮВАЛЬНА РОЛЬ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ПЕРСПЕКТИВНИХ ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ

Державна політика відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному житті. Саме вона має на меті своєчасно виявляти назрілі проблеми розвитку перспективних галузей економіки, аналізувати їх, установлювати причини виникнення, складність, суперечливість і знаходити шляхи розв’язання. У сфері державної політики приймаються відповідні рішення, спрямовані на розв’язання певної проблеми, розробляються відповідні програми та інструменти їх реалізації.

Протягом останнього періоду пошук до вирішення відповідних задач розвитку постав і перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства. Перед Державним агентством рибного господарства постало питання забезпечення підвищення зростання рибопродуктивності водних об’єктів з 3,0 ц/га до 15,0 ц/га. Рибопродуктивність – це властивість водойми відтворювати протягом певного часу величину біомаси риб (Порядок штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затверджений наказом Мінагрополітики та продовольства від 07.07.12 р. № 414). Слід звернути увагу на те, що в цілому по Україні, середня рибопродуктивність рибницьких господарств, які звітують у різні види асоціацій та Державну службу статистики України, становить 3,7 ц/га. Іншими словами, спостерігається малоефективне використання ставового фонду країни. Водночас, враховуючи продуктивність ставів з вирощування товарної риби та рибопосадкового матеріалу, відповідно до зонального рибоводно-біологічного нормативу водойми можуть щорічно давати більше 163 тис. т при екстенсивному (випасному – 6,6 ц/га) використанні водних об’єктів, 400 тис. т при інтенсивному (годівлі) використанні внутрішніх водойм, тобто близько 16,4 ц/га.

Тому для забезпечення раціонального використання рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), доречними стало розроблення та затвердження рибоводно-біологічних норм отримання продукції з одиниці площі водного об’єкта за зонами аквакультури залежно від кліматичних умов та природної продуктивності водойм щодо риборозведення. Бачимо, що розроблення вказаних норм є основою для підвищення державного нагляду (контролю) за рибопродуктивністю. Основною ідеєю є те, що норм повинні дотримуватися всі без винятку господарства, а також і ті суб’єкти, які орендують або мають намір орендувати нагульні стави. Дана діяльність узгоджується з абзацом 4, Ч.1, ст. 8 Закону “Про аквакультуру” від 18.09.2012 № 5293-VI, п. 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України № 500 від 23.04.2011 та на виконання доручення Кабінету Міністрів України № 24843/7/1 – 11 від 26.09.2011 (табл. 5.3). Крім того, було прийнято Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України “Про затвердження Зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України” (від 30.01.2013 № 45 та зареєстровано в Мін’юсті України від 11.02.2013 № 240/22772).

Таким чином, Міністерство аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головні управління агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій, Управління промисловості, розвитку інфраструктури агропромислового комплексу Севастопольської міської державної адміністрації будуть подавати щороку до 01 березня Державному агентству рибного господарства України інформацію про стан дотримання норм зон аквакультури (рибництва) та зональної рибопродуктивності по регіонах України. Можна очікувати, що в разі недотримання зазначених норм до таких підприємств застосовуватимуться різні форми впливу (розглядається навіть можливість переривання терміну оренди водойм).

Водночас, для того, щоб досягти планових показників вилову риби потрібно також, на наш погляд, у подальшому переглянути і удосконалити механізм застосування засобів державного регулювання в частині дотримання норм зон аквакультури (рибництва) та зональної рибопродуктивності по регіонах України. Зокрема, в наведених нормативах розрахункова рибопродуктивність при екстенсивному (випасному) веденні господарства у Зоні Полісся (Волинська, Житомирська Львівська Київська Сумська Тернопільська Рівненська Хмельницька Чернігівська області) становить 5 ц/га, а розрахункова рибопродуктивність при інтенсивному (годівлі) веденні господарства 14 ц/га; в Зоні Лісостепу та Прикарпаття (Вінницька, Закарпатська, Івано-Франківська, Полтавська, Харківська, Черкаська, Чернівецька) розрахункова рибопродуктивність при екстенсивному (випасному) веденні господарства складає в середньому 6 ц/га, а розрахункова при інтенсивному веденні господарства 15 ц/га; в Зоні Північного степу (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська) розрахункова рибопродуктивність при екстенсивному веденні господарства 8 ц/га, а при інтенсивному (годівлі) веденні господарства 19 ц/га; в Зоні Південного степу (Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська) при екстенсивному (випасному) веденні господарства – 10 ц/га а при інтенсивному (годівлі) веденні господарства 20 ц/га. Дослідивши на практиці застосування запропонованих нормативів по зонах аквакультури (рибництва) та зональної рибопродуктивності за регіонами України, можна відзначити достатньо високі показники досягнення рибопродуктивності для вітчизняних товарних господарств.

Таким чином, вбачаємо доцільність оптимізації наведених вище показників з урахуванням не тільки зони рибництва (аквакультури), але також:

1. Ґрунтів, на яких розташовані водойми, з використанням поправочного коефіцієнту. Для середніх за плодючістю ґрунтів (підзолисті, суглинки, супіщані тощо) він дорівнює 1, для малопродуктивних ґрунтів (галькових – 0,4, торф’янистих – 0,5, піщаних – 0,6, високородючих (чорноземи – 1,2)).

2. Особливо нагульні стави потрібно розбити на декілька категорій (руслові, скидні, по площі).

3. Окремо передбачити рибопродуктивність як для товарної риби, так і для рибопосадкового матеріалу.