Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Третяк В.П.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Економічні та соціальні аспекти підвищення ефективності

використання станційної інфраструктури залізничного

транспорту України

Економічні, політичні і соціальні процеси, що відбулися в Україні останнім часом, зробили істотний вплив на функціонування транспортної системи країни, включаючи залізничний транспорт. Зниження обсягів і ефективності пасажирських перевезень було викликано в основному недосконалістю діючого економічного механізму та структури управління залізничним транспортом. Пасажирські служби залізниць України, які не мають реальних економічних та фінансових важелів управління, були не в змозі ефективно впливати на вирішення виробничо-економічних питань, удосконалювати організацію перевезень, підвищувати якість послуг, розвивати пасажирське господарство. Недостатньо розвинутою виявилась система взаємодії залізниць і адміністрацій регіонів України та інших органів місцевого самоврядування у питаннях компенсації збитків від приміських перевезень, формування сприятливого економічного середовища для стійкої роботи пасажирського господарства залізниць.

У зв'язку з економічною кризою кількість відправлених пасажирів і пасажирооборот у приміському сполученні зменшилися. Як показав наш аналіз, це відбувалося за такими основним причин. По-перше, структурні зміни в економіці і трудових пересування знижували роль масового громадського транспорту, включаючи залізничний. По-друге, падіння обсягу виробництва стало причиною різкого скорочення кількості зайнятих у реальному секторі економіки, а отже, і трудових пересувань. По-третє, істотний вплив на величину пасажиропотоків на залізницях України зробило бурхливий розвиток автомобільного транспорту – як суспільного, так і особистого.

В умовах загальної збитковості пасажирських перевезень на залізницях держава прагне покривати витрати по дальніх і приміських пасажирських перевезенням дотаціями з бюджетів усіх рівнів, переважно регіональних, можливості яких теж обмежені.

Ми вважаємо за необхідне продовжувати пошук інших шляхів, один з яких – формування спеціальних державних фондів для фінансування соціально значущих видів діяльності в усіх видах економічної діяльності національного господарства України, включаючи пасажирський транспорт.

Технологія роботи пасажирського комплексу повинна бути більш тісно пов'язана з графіком руху пасажирських поїздів і забезпечувати пасажирам послуги високої якості. Питання посилення потужності колійного розвитку пасажирських і пасажирських технічних станцій за роки реформ системно не розглядалися, за винятком випадків епізодичних рішень, пов'язаних з необхідністю подовження приймально-відправних шляхів станцій і модернізації їх технічного оснащення.

В основу концепції розвитку пасажирських технічних станцій України має бути закладено новий підхід, що характеризується раціоналізацією і цілеспрямованістю капітальних вкладень в станційну інфраструктуру.

В умовах обмежених інвестиційних ресурсів нами пропонується наступна етапність проведення реконструктивних заходів на станціях, що потребують включення в інвестиційну програму:

– перша черга – пункти формування й обороту пасажирських поїздів, а також станційні пункти, розвиток яких спрямовано на забезпечення пропуску та обробку пасажирських поїздів підвищеної довжини на вирішальних напрямках мережі;

– друга черга – проміжні пункти, на яких здійснюється екіпірування транзитних поїздів; проміжні пункти з зростаючим пасажиропотоком; пасажирські технічні станції і парки, на яких здійснюється обробка і відстій складів інші станції.

Розвиток станційної інфраструктури пасажирського комплексу пов'язаний з великими капіталовкладеннями, які повинні бути використані з найбільшою ефективністю. У зв'язку з цим необхідне, насамперед, удосконалення методів прогнозування.

Потреби у розвитку станційної інфраструктури визначають транспортні потоки (їх величина, структура і інші параметри). Аналіз транспортних потоків, їх просторової та часової нерівномірності дозволив встановити:

– вирішення конкретних прикладних завдань розвитку станційної інфраструктури можливе на основі потоків з реальними структурними і динамічними характеристиками;

– основними характеристиками реальних транспортних потоків приймаються величина, структура і форми організації (спеціалізація, план формування і графік руху поїздів), надають безпосередній вплив на розрахунок і розміщення станційних пристроїв;

– нерівномірність транспортних потоків, що викликає експлуатаційні труднощі в роботі станцій, обумовлюється об'єктивними і суб'єктивними факторами, негативний вплив яких долається грамотним управлінням потоками.

Наукове прогнозування розвитку станційної інфраструктури видається особливо складним. Арсенал можливих підходів і методів прогнозування різноманітний, проте жоден з них не може вважатися універсальним, найкращим у всіх випадках прийняття проектних рішень.

Як показало наше дослідження, найбільше поширення в прогнозуванні пасажирських перевезень отримав метод динамічних рядів, включаючи просту екстраполяцію трендів. Прогнози, засновані на ретроспективних оцінках, коригуються за результатами аналізу тенденцій динамічних рядів за останні роки. Проводяться роботи з вишукування нових, більш точних методів, що спираються на комбінації різних математико-статистичних моделей. Однак за останні 20 років інструментарій розробки економічних прогнозів, включаючи транспортні, удосконалювався. Розроблені комп'ютерні програми з використанням імітаційного моделювання, кореляційно-регресійного аналізу, теорії ігор, теорії нечітких множин і т.д. Розглянувши та оцінивши можливі підходи до розробки прогнозів, ми рекомендуємо для практичного використання метод тимчасових (динамічних) рядів, що враховує сезонні (у часі) коливання попиту на пасажирські перевезення і таким чином суттєво доповнює відомі моделі. На основі моделі будується остаточний прогноз попиту на перевезення. Для цього пропонується використовувати методи експоненціального згладжування, що дозволяє врахувати можливу майбутню зміну тенденцій, на основі яких побудована трендова модель.

Підвищення конкурентоспроможності залізничних пасажирських перевезень потребують модернізації та розвитку пасажирських і пасажирських технічних станцій, що забезпечують якісну підготовку складів у рейс, безпека пасажирських перевезень, сучасний рівень комфорту і сервісу, що в кінцевому підсумку визначає якість обслуговування пасажирів.

В умовах перспективного розвитку на залізницях України швидкісного та високошвидкісного руху, зростаючих вимог до стану пасажирського рухомого складу, технічного оснащення пасажирських і пасажирських технічних станцій, естетичному вигляду пасажирських вокзалів станцій виникає необхідність у проведенні великого обсягу робіт з модернізації пасажирського комплексу в цілому.

В цілях зниження економічних ризиків в проектах розвитку станційної інфраструктури пасажирського комплексу необхідно з особливою ретельністю підходити до вибору методу оцінки пропускної спроможності станцій (аналітичний, графічний, імітаційне моделювання). Дослідження показало доцільність переходу від традиційного аналітичного методу до більш ефективних методів комп'ютерного моделювання, що враховують динаміку потоку потягів, його структуру, конкретні технології обслуговування поїздів і складів у станційних парках, взаємодія елементів інфраструктури та інші особливості кожного конкретного об'єкта. Перспективним дослідженням у цьому напрямку є розробка імітаційної комп'ютерної моделі, що дозволяє оптимізувати станційний комплекс за критерієм мінімуму витрат на розвиток інфраструктури та затримки рухомого складу в процесі обслуговування.

Пропоновані проектні заходи повинні бути переважно спрямованими на підвищення комфортності, безпечності та технологічності пасажирських перевезень, що має позитивний вплив на соціально-економічну ефективність проекту, маючи на увазі і якість життя населення.

Комерційна ефективність реалізації проекту заходів у повному обсязі для інвестора не досягається, так як величини доходних надходжень, що формуються недостатні для компенсації витрат з операційної діяльності. Враховуючи економічну ситуацію і можливі ризики, необхідна участь в інвестуванні проекту національного, регіонального і муніципальних бюджетів.

Соціально-економічна ефективність проекту істотна. Мультиплікативний економічний ефект, що досягається буде стимулювати розвиток галузей промисловості, забезпечувати надходження коштів до бюджетів усіх рівнів у вигляді податкових та соціальних відрахувань, а також розвиток суміжних галузей економіки України. Величина сукупного соціально-економічного ефекту, який формується на прийнятому горизонті прогнозування, перевищує обсяг інвестицій, необхідних для реалізації проектних заходів. Реалізація проектних пропозицій є економічно вигідною для держави.

Позитивний ефект досягається за рахунок раціоналізації етапності і послідовності капіталовкладень в опорні пункти пасажирського комплексу завдяки скороченню експлуатаційних витрат, зниження собівартості обробки пасажирських поїздів та поїздів, удосконалення технології перевезень.

Створення мережі опорних пасажирських комплексів дозволить більш раціонально розподіляти роботу між цими комплексами, що, в свою чергу, не тільки істотно знизить експлуатаційні витрати на пасажирські перевезення, але і дозволить поліпшити планування капіталовкладень у розвиток пасажирського комплексу.

Серед актуальних проблем, що підлягають науковій розробці, слід вважати вдосконалення нормативно-правової бази, що визначає умови і порядок фінансування комерційно збиткових, але соціально значущих проектів модернізації і розвитку інфраструктури пасажирського транспорту.