Економічні науки/1. Банки і банківська система

 

Шаброй Н.А

Одеський національний економічний університет, Україна

Сучасний стан системи банківського нагляду в Україні

Банківська система є основою розвитку економіки будь-якої країни. А для ефективного її функціонування в постійно змінному середовищі   необхідний постійний нагляд та регулювання. Так  фінансова криза 2008-2009 років підтверджує  наявність проблем в системі банківського нагляду та необхідність створення ефективної системи банківського нагляду.

Нагляд за банківською діяльності необхідний на будь-якому етапі розвитку економічних відносин і на сьогоднішній день є невід’ємною складовою державної політики у процесі виведення України з фінансової депресії.

Метою дослідження є аналіз стану, тенденцій розвитку системи банківського нагляду та розробка основних напрямів здійснення ефективного банківського нагляду на сучасному етапі розвитку економіки України.

Так поняття «банківський нагляд» не має єдиного та чіткого визначення. Неоднозначність визначення та у співвідношенні з категорією «банківське регулювання» розпочинаються ще на законодавчому рівні.

Так згідно з Законом України "Про Національний банк України",[1] ст. 1 під банківським наглядом визначено систему "контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку." І також відповідно до даної статті ЗУ

банківське регулювання визначає порядок здійснення банківського нагляду.  І з цього можна визначити, що нагляд підпорядковується банківському регулюванню. Але також в даному  Законі України(п. 8 ст. 7 “Інші функції”) зазначено,  що  банківське  регулювання  та нагляд  розглядаються  як  єдина  функція  Національного  банку  України, У ст. 55  Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк здійснює  функції  банківського  регулювання  і  банківського  нагляду,  таким  чином,  виконує  дві різні, а головне, окремі функції. З  наведених  у  законодавстві  визначень  понять «банківське  регулювання»  і «банківський  нагляд»  не  можна  однозначно  визначитися  у  їх  змісті  і  підпорядкованості.

 Так,  деякі  з  науковців  ототожнюють  ці  поняття,  інші  визначають  підпорядкованість  і   взаємозалежність цих понять, а треті – зовсім їх розмежовують. Також систематизуючи підходи до визначення «банківського регулювання»  можна відділити дві групи вчених. До  першої  належать  такі науковці,  як  В.І.  Міщенко  та  В.В.  Пасічник, [2-3] які  розглядають  банківське регулювання  як  розробку  правової  бази  з  метою  регламентації  банківської діяльності.

До  другої  групи  належать  такі  науковці,  як  В.П.  Поляков,  О.  Орлюк,  та  О.  Хаб’юк, [3-4] які  розглядають  банківське  регулювання як систему заходів державного впливу.

Загалом,  у  зарубіжній  банківській  науці  ці  поняття,  зазвичай,  не  розмежовують,  а  ототожнюють,  об’єднуючи  їх  терміном «банківський  нагляд».  Підтвердженням  цього  є  назва відомої  міжнародної  організації «Базельський  комітет  з  питань  банківського  нагляду».

Аналіз наукової літератури засвідчує, що загалом термін «ефективний» у наукових публікаціях використовується в кількох значеннях, зокрема: такий, що призводить до необхідних результатів; забезпечує найбільший ефект; є найбільш досконалим і дієвим.

Поняття ефективного банківського нагляду в науковій літературі до цього часу чітко не визначено, у зв’язку з цим, на наш погляд, слід визначати ефективний банківський нагляд як систему контролю за банківською діяльністю на всіх етапах життєвого циклу банку, спрямовану на попередження, мінімізацію та запобігання негативним наслідкам функціонування банківських установ, тобто здатною миттєво змінюватися під впливом змін макроекономічного середовища[2].

Наглядові функції НБУ здійснює шляхом[5]:

1) вступного контролю, який зводиться до чіткого визначення вимог для отримання банками ліцензії на проведення банківських операцій, порядку та термінів дії цієї процедури;

2) попереднього контролю, змістом якого є контроль за виконанням економічних нормативів, встановлення вимог до ведення справ банками з мінімальним  ризиком,  застосування  санкцій,  згідно  з  чинним  законодавством;

3) поточного контролю, який здійснюється з метою визначення ризиків, притаманних банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

Проаналізуємо окремі  показники здійснення банківського нагляду в Україні (табл.1)[6].

Таблиця1

Аналіз динаміки окремих  показників банківського нагляду в Україні

 за 2008-2012 роки

Показники

01.01.2009

01.01.2010

01.01.2011

01.01.2012

01.01.2013

Зареєстровано банків

198

195

194

198

198

Банки у стадії ліквідації

14

13

18

21

22

Банки з лізензією та дозволом

184

182

176

176

176

Включено до державного реєстру

7

5

3

4

5

Виключено з реєстру

7

6

6

1

24

Кількість інспекційних перевірок

157

310

355

356

536

·       планові

64

81

105

107

110

·       позапланові

93

229

250

249

426

 Кількість перівірених банків та філій

х

138

135

172

141

 

Отже,за період з 2008-2012 роки спостерігаємо збільшення кількості банків, які знаходяться в стадії ліквідації з 14 до 22, що свідчить про неспроможність банками ефективно здійсненювати свою діяльність і також про загострення конкуренції  після кризові роки.Так щодо  інспекційних перевірок спостерігаємо різьке збільшенн назапланованих перевірок у 2009 році на 136, що було зумовлено необхідністю перевірок в кризові роки економіки.

Так, як головною метою банку є отримання прибутку, то показники фінансових результатів цікавлять в першу чергу.Проаналізуємо ефективність діяльності банківської системи(табл.2)[6].

Таблиця2

Аналіз динаміки показників ефективності банківського системи України за 2007-2013 роки

 Показники

01.01.

2008

01.01

2009

01.01.

2010

01.01

2011

01.01.

2012

01.01

2013

01.01

2014

Рівень витрат на 1 грн прибутку

9,30

15,78

-4,72

-11,50

-19,52

29,71

116,61

Рентабельність активів, %

1,5

1,03

-4,38

-1,45

-0,76

0,45

0,12

Рентабельність капіталу, %

12,67

8,51

-32,52

-10.19

-5,27

3,03

0,81

Рентабільність статутного капіталу

15,44

8,86

-32,26

-8,93

-4,48

2,80

0,78

Рентабільність діяльності по витратах

10,75

6,34

-21,19

-8,69

-5,12

3,37

0,86

Загальний рівень

9,71

5,96

-26,89

-9,52

-5,40

3,26

0,85

 

З 2007 року спостерігається тенденція до погіршення показників рентабельності  і прибутковості. А з 2010 року окремі показники відємні так, як  фінансовим результатом банківської діяльності був збиток. Але на 01.01.2013року банківська діяльність стала знову прибутковою, але рентабільність діяльності знаходиться на мінімальному рівні.Так загальний рівень рентабельності на 01.01.2014 року складав тільки 0,85%, рентабельність активів 0,12%, а рентабельність капіталу 0,81%, що свідчить про не ефективність банківської системи України.

Отже, головна мета банківського регулювання і нагляду – безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів [1]. Досягнення цих цілей здійснюється, головним чином, шляхом установлення обов'язкових нормативів і лімітів для банків, а також перевірки з боку НБУ правильності розрахунку банками цих нормативів і лімітів. Показником якості нагляду повинна бути не кількість відкликаних ліцензій у банків, а рівень довіри до банківського сектору, результативність та стійкість банківської системи.

Однією із головних причин неефективності є закритість інформації  та її недостовірність.Так банки приховують своє реальне становище, що ускладнює процес нагляду за ними.Але з іншого боку необхідно запроваджен Адже будь-яке накладення стягнень на банк наглядовим органом буде, з одного боку, давати можливість його вкладникам робити свідомий вибір, з іншого– вимагати від наглядового органу відкритого обґрунтування виявленого ним порушення й перспектив збереження коштів вкладників і кредиторів.

Аналіз виконання банком кількісних вимог(нормативів) має бути підкріплено аналізом якісних чинників, оскільки нагляду на основі кількісних вимог недостатньо для ефективного здійснення наглядовим органом своїх функцій.

Наглядовий орган повинен виявити причини, що зумовили порушення банком кількісних вимог. Здійснити точну оцінку якісних чинників складно, оскільки процедури корпоративного управління можуть істотно різнитися в банках, тому оцінювання відповідності банку якісним вимогам базується на професіоналізмі працівників банківського нагляду. Наглядовому органу також доречно розробити вимоги якісного характеру, яким повинен відповідати банк, наприкад, вимоги до організації корпоративного управління, системи внутрішнього контролю тощо.

Література:

1.     Про Національний банк України [Електронний ресурс] : Закон України від 20.05.99 № 679-XIV / Національний банк України. – Режим доступу :http://www.bank.gov.ua/B_zakon/law_NBU.pdf.

2.     Міщенко В.І. Банківський нагляд: навч. посібн. / В.І. Міщенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва. – К. : Вид-во"Знання", 2004. – 406 с

3.     Пасічник, В. В.  Банківський  нагляд  правові  засади  та  проблеми  здійснення[Текст] / В. В.  Пасічник//  Банківське  право  України/  під  заг.  ред.  А. О. Селіванова. –  К. :  Ін  Юре,2000. – 368 c.

4.     Орлюк,  О. П.  Банківська  система  України.  Правові  засади  організації [Текст]  :  –  К.  : Юрінком Інтер, 2003. – 240 с.

5.     Хаб’юк,  О.  Банківське  регулювання  та  нагляд  через  призму  рекомендацій Базельського  комітету [Текст]  :  монографія /  О. Хаб’юк.  –  Івано-Франківськ : ОІППО; Снятин: ПрутПринт, 2008. – 260 с.

6.     Матеріали сайта НБУ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.bank. gov.ua