Економічні науки /2. Зовнішньоекономічна
діяльність
Пробоїв О.А.,
канд.екон.наук, доцент кафедри міжнародної економіки, маркетингу та менеджменту
Шеремета Д.Я., магістр кафедри
міжнародної економіки,
маркетингу та менеджменту
Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту ТНЕУ
Інновації в туристичній індустрії:
глобальні виклики сучасності
Постановка проблеми. В умовах глобалізації світового господарства характерною особливістю в
економіці багатьох розвинених
країн стає збільшення частки туристичних
послуг як у структурі валового внутрішнього продукту, так і у структурі споживання. Глобалізаційні тенденції проявляються також у
виникненні нових інформаційних технологій й інтенсифікації розвитку електронної торгівлі у індустрії туризму. Такі процеси
створюють загрози туристичним галузям країн із більш низькою
конкурентоспроможністю їхніх
туристичних підприємств, несформованістю ринкових механізмів та
недосконалою державною туристичною політикою. Це стосується країн із перехідною економікою, до яких
належить й Україна. Вищезазначене і
підкреслює актуальність обраної для дослідження теми.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Дослідженню
інновацій й проблемам застосування новітніх інформаційних технологій у
туристичній галузі присвячені наукові праці зарубіжних та вітчизняних вчених: О.Бартошук, М.Бойко,
Н.Власової, О.Гарбери, К.Жураєвої, Ф.Зінов’єва, О.Кальченко, Т.Кіндрик, В.Новікова,
А.Мазаракі, М.Малахової, С.Мельниченко, Г.Михайліченко,
І.Романенко, Н.Семененко, В.Смирнова,
Т.Ткаченко, Л.Ткачук, О.Черниш та ін. Зокрема, в їхніх працях
розкриті сутність інновацій та їх класифікація в індустрії туризму,
охарактеризовано процеси автоматизації роботи туристичних фірм, висвітлено
специфіку управління туристичними підприємствами на основі використання
інноваційних методів.
Незважаючи
на теоретичні дослідження різних аспектів розробки і впровадження інновацій,
потребує комплексного дослідження галузева специфіка використання інноваційних
процесів у сфері туризму, оскільки саме інновації здатні забезпечити ефективний
розвиток туризму в сучасних умовах.
Постановка завдання. Метою
даної публікації є дослідження сутності інновацій в туристичній індустрії,
висвітлення їх галузевої специфіки у сфері туризму для виявлення нових видів
інновацій, які використовуються на практиці як на внутрішньому, так і на
міжнародному ринках туристичних послуг й здатні підвищити ефективність роботи
конкретної туристичної фірми.
Виклад
основного матеріалу дослідження. Швидкий розвиток інформаційних технологій в
сучасному глобалізаційному середовищі, використання телекомунікацій й
електронної торгівлі у різних сферах господарської діяльності зумовили
необхідність застосування інновацій і у сфері туризму. Саме інновації
дозволяють туристським організаціям без суттєвих витрат отримувати доступ до
великих груп споживачів з метою передачі конкретної інформації про пропоновані
продукти й про організацію продажів турів; надійно поширювати повну й докладну
інформацію про свою туристичну діяльність; швидко й ефективно ухвалювати заявки
клієнтів і робити бронювання необхідних послуг; скорочувати витрати на
виробництво й поширення друкованої продукції; прискорювати й спрощувати
взаємодію з партнерами на ринку.
Завдяки
своєму унікальному природному і культурному потенціалу, численним пам’яткам
архітектури, а також величезній зацікавленості туристів з далекого і ближнього
зарубіжжя як до нового неосвоєного напрямку, Україна має всі підстави для
інноваційного розвитку туристської галузі. Індустрія туризму сприяє створенню умов
для сталого економічного зростання, підвищення рівня якості життя населення,
забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів і країни в
цілому, зростання людського потенціалу шляхом збільшення нових доступних
пропозицій туристських продуктів і послуг, збільшення зайнятості та доходів
населення.
В сучасній економічній думці
існує безліч визначень і тлумачень терміну «інновації». Згідно Закону України
«Про інноваційну діяльність»: «інновації - створені (застосовані) і (або) вдосконалені
конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також
організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або
іншого характеру, які істотно покращують структуру і якість виробництва і (або)
соціальної сфери».
Т.Ткаченко, С.Мельниченко, М. Бойко під «інноваціями»
розуміють: «розроблені й впроваджені в діяльність нововведення, що дозволяють
одержати користь у вигляді економічного або соціального ефекту та інших
позитивних результатів»[7].
Найвдаліше
визначення категорії «інновації в туризмі» надав В.Новіков, який розглянув цей
термін «як результат дій, спрямованих на створення нового або зміну існуючого
туристського продукту, освоєння нових ринків, використання передових інформаційних
і телекомунікаційних технологій, вдосконалення надання туристських,
транспортних і готельних послуг, створення стратегічних альянсів для здійснення
туристського бізнесу, впровадження сучасних форм організаційно-управлінської
діяльності туристських підприємств» [6].
До інновацій в туризмі О.Гарбера відносить, перш за
все, ті нововведення, які супроводжуються [3]:
- відновленням і розвитком духовних
та фізичних сил туристів;
- якісно новими змінами
турпродукту;
- підвищенням ефективності
функціонування інфраструктури туризму;
- підвищенням ефективності
управління стійким функціонуванням і розвитком туристичної сфери в країні;
- підвищенням ефективності процесів
формування, позиціонування та споживання туристичних послуг;
- прогресивними змінами факторів
виробництва (наприклад, скорочення терміну транспортування за рахунок
впровадження нових швидкісних видів транспорту, покращення умов праці
працівників туріндустрії, впровадження нових прогресивних методів (механізмів)
перетворення факторів виробництва в послуги і т.п);
- підвищенням іміджу і
конкурентоздатності підприємств туріндустрії.
Однак, беззаперечним фактом є те, що найбільш
вагомішим чинником впливу на якість і швидкість надання туристичних послуг, є
використання сучасних інформаційних технологій. Адже, традиційно постачальники
туристських послуг (готелі, ресторани, транспортні компанії, музеї й ін.)
взаємодіяли із клієнтами через посередників: туроператорів, турагентства,
готельні мережі. Сьогодні з'явилися віртуальні посередники - сайти готелів,
авіакомпаній, туристських фірм. Це дозволяє туристові безпосередньо, без участі
туристських фірм, одержувати інформацію й замовляти послуги в будь-якій
комбінації виробників і посередників.
На першому місці серед країн за обсягами
проведених онлайнових туристичних операцій перебуває Великобританія - 38% від
загальних туристських операцій, за нею ідуть Німеччина - 22%, Франція - 12%,
Фінляндія, Ісландія й Скандинавські країни - по 11%. В інших країнах Європи
обсяг онлайнових операцій становив 8 -9% [1].
Використання онлайнових операцій дозволяє
туристській фірмі здобути нову аудиторію й охопити послугами значно більші
території, а також отримати значну економію часу при роботі із клієнтами.
Однак, в Україні продаж турів здійснюється
при особистому візиті покупця в туристську фірму. Повний перехід українського
турбізнесу на онлайнові технології зараз нереальний у зв'язку з відсутністю
чіткого законодавства у цій сфері, низьким рівнем розвитку ринку, недостатньою
досвідченістю споживачів, неможливістю оплатити послуги кредитною картою й
відгородити клієнта від різного роду шахрайств.
Аналіз показує, що споживачі не роблять
покупок в онлайновом режимі з наступних причин: віддають перевагу послугам
туристської компанії; вважають, що інформація в Інтернеті є неповною, а тому не
довіряють віртуальним агентствам; не знають надійних туристських сайтів і не
вміють ними користуватися.
На
сьогодні ситуація, що склалась в туристичній індустрії України, практично неконкурентоспроможна
на світовому ринку: застаріла
матеріально-технічна база, яка потребує капітального ремонту, модернізації та
функціональної реконструкції; брак
сучасних засобів розміщення туристів; недостатній розвиток важливих складових туристичної інфраструктури –
транспорту та зв’язку; недостатньо розвинена
мережа закладів харчування та індустрії розваг; брак кваліфікованих спеціалістів з організації та розвитку туризму; орієнтування туристичних фірм на закордонні подорожі;
відсутність активно функціонуючого туристично-інформаційного центру; екологічні проблеми [4].
Висновки з проведеного дослідження. Пожвавлення розвитку туризму в Україні та подолання негативних
тенденцій можливе шляхом впровадження нововведень. Активізація використання інноваційного
чинника призведе до створення конкурентоспроможної туристичної індустрії
країни. Новими напрямами використання ІТ для туризму є:
запровадження мобільного Інтернету, електронних каталогів пропозицій, поширення
on-line-бронювання не лише в роботі з рітейловими агентствами, а й безпосередньо з
клієнтами [5]. Неординарні
ідеї, що просувають бізнес у сфері туризму, автоматизація і доступність
довідкової інформації, розробка нових туристичних маршрутів, програмне
забезпечення і програмні рішення – це тільки деякі приклади, що ілюструють
інноваційну діяльність і напрям її подальшого розвитку.
Література
1.
Барометр міжнародного туризму ЮНВТО: Короткий
огляд основних тенденцій // UNWTO World Tourism Barometer, February 2011 [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.unwto.org.
2.
Бойко М.Г. Туристична привабливість України:
закономірності формування та орієнтири розвитку/ М. Г. Бойко // Інвестиції:
практика та досвід. – 2009. – №16. – С.34.
3.
Гарбера О.Є. Основні теоретичні та практичні
аспекти інноваційної діяльності в туристичному господарстві України /
О.Є.Гарбера // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №23. – С.29-31.
4.
Кіндрик Т.О. Інноваційна діяльність в
туристичному господарстві України / Т.О.Кіндрик, О.М.Головінов// Матеріали
конференції «Ефективні інструменти
сучасних наук – 2010».
5.
Михайліченко
Г.І. Інноваційний розвиток
туристичних підприємств: напрями змін та фактори впливу/ Г.І. Михайліченко//Економіка. Управління. Інновації. – 2012. –
№1 (7).
7.
Стратегічний розвиток туристичного
бізнесу: монографія / [Т.І.Ткаченко, С.В.Мельниченко, М.Г.Бойко та ін.]; за
заг. ред. А.А.Мазаракі. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2010. – 596 с.