Юрин. Є.Г., к.е.н.,
доцент кафедри «Фінанси та кредит»
Миколаївський
міжрегіональний інститут розвитку
людини
ВНЗ
ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Україна має достатньо
високі показники серед країн-лідерів металургійного комплексу світу, що
говорить про значний вплив українських металургійних підприємств на світовий
ринок металургійної продукції.
Гірничо-металургійний
комплекс України є базовою галуззю, яка забезпечує виробництво близько 27% ВВП
країни, 40% надходження всієї валюти, є дуже серйозним чинником експортного
потенціалу нашої країни. Більш ніж 80% металопродукції експортується в країни
Європи, Азії, Близького Сходу, Північної Америки. Тому розвиток гірничо –
металургійного комплексу є для України стратегічно необхідним, задля
ефективного розвитку всієї економіки.
В географічній
структурі розподілу металургійних підприємств лідирує Донецька обл. Виробництво
чорних металів зосереджено переважно на підприємствах повного циклу.
Найбільшими металургійними підприємствами є: «АрселорМітталКривийРіг», «МК
«Азовсталь», «ММК ім. Ілліча», «Запоріжсталь» частка яких складає більш
ніж 90 % в загальному обсязі виробництва прокату в країні.
Аналіз довів, що за
останнє десятиріччя частка цих підприємств тільки збільшилася, що свідчить про
інтенсифікацію процесів концентрації на підприємствах чорної металургії.
Основним способом
виплавки чавуну та сталі залишається доменно-мартенівський.
Киснево-конверторний спосіб виплавки сталі використовується з 1956 року, він
значно економніший, дозволяє переплавляти металобрухт, дає можливість
контролювати кількість і якість сталі, не потребує додаткового палива у вигляді
природного газу; процес виплавки триває до 50 хвилин. Електрометалургія
виробляє найякіснішу сталь при низькому забрудненні навколишнього середовища.
Підприємства чорної металургії є значними забруднювачами навколишнього
середовища. Вітчизняна металургійна промисловість більшою мірою орієнтована на
випуск плоского прокату (листа і рулону) - близько 55% виробничих потужностей.
На решту частку припадають підприємства по виготовленню довгомірного прокату. Є
також можливість виробництва прокату з легованих марок сталі.
Формування та
розвиток системи управління базується на висновках про розвиток металургійної
галузі і подальші
перспективи. Структурна перебудова і модернізація виробництва відбуваються в контексті світових
тенденцій розвитку металургії, з якими об'єктивно і неминуче повинен
співвідноситися розвиток металургії в Україні. Світові металургійні лідери
цілеспрямовано консолідують свої виробничі можливості
з метою інтенсифікації процесів технологічного оновлення, зниження
організаційних витрат і збільшення ваги на ринку. Не менш важливою домінантою
розвитку галузі є стрімка розробка і впровадження нових металургійних
технологій, де на перший план виходить ресурсо- і енергозбереження. Вітчизняні
металурги ще не мають можливості впровадження подібних технологій,
хоча сировинна база (донбасівські антрацити необхідної якості)
для цього існує.
Найімовірніше ця
тенденція збільшуватиметься, тому всі зацікавлені в присутності на світовому
ринку як з боку підприємств, так і з боку держорганів повинні не тягнути із розробкою і впровадженням системних
заходів, на
протидію, а головне — на попередження виникнення ситуацій утиску вітчизняних
підприємств в регіонах експорту. Одним з дієвих механізмів, який забезпечує
пом'якшення цієї ситуації є впровадження постійного моніторингу світових ринків
металопрокату із залученням відповідних фахівців з метою попередженняантидемпінгових розслідувань. Все
сказане підтверджується аналізом основних економічних показників найбільших
підприємств галузі. Аналіз проведено за наступними показниками: обсяг
виробництва продукції в цінах, що діють; чистий дохід від реалізації; експорт;
фінансові результати від операційної діяльності; рентабельність реалізованої
продукції; витрати на 1 грн. чистого доходу, які є одними із основних
контролюючих показників ефективності впровадження змін на підприємствах, обсяг
і структура фінансових ресурсів. Дані показники розглядаються за період
2004-2012 рр. Спостерігається тенденція поступового нарощування обсягів виробництва
основних видів металопродукції. Незважаючи на те, що динаміка основних
економічних показників виробничої діяльності зростає виявлена негативна
тенденція до росту собівартості, яка на кінець 2012 року вже перевищує чистий
дохід. Це в свою чергу підтверджує різке падіння рентабельності продажів. Середня
рентабельність галузі знижується - це наслідок цін, що збільшилися, на
паливно – енергетичні ресурси, а також монополізація ринку залізорудної
сировини. Зіставлення темпів змін на сировину, енергоресурси та цін на
продукцію за період 2002-2012 рр. показало, що починаючи з другого півріччя
2004 р. ціни на сировину зростають більш високими темпами, ніж ціни на
продукцію. За аналізований період ціни на сировину та паливно – енергетичні
ресурси зросли.
Отже, металургійна
галузь має структурну недосконалість і технологічне відставання (45,2% сталі
виробляється в мартенівських печах, 51% - у конвертерах і тільки 3,8% - в
електросталеплавних печах); старіння основних виробничих фондів, зношеність
яких перевищує 65%; на устаткуванні з терміном служби вище нормативного
виробляється 50% всієї металопродукції; висока матеріало і енергоємність
виробництва; швидкі темпи зростання витрат на сировину, природний газ та електроенергію; складні соціальні
проблеми.
Запровадження
стратегічних змін у діяльності підприємств, які представляють собою об’єктивну
необхідність і можливість урахування рівня розвитку суспільства, світової науки
та виробництва, стримується появою додаткових чинників невизначеності як
зовнішнього, так і внутрішнього середовища, обумовлених трансформаційними
процесами металургійної галузі, що ускладнюють перехід до високо конкурентної
та прибуткової діяльності.