Миколаївський міжрегіональний інститут
розвитку людини
ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна
Проблеми
аналізу фінансового стану підприємств
Ключовою
проблемою багатьох вітчизняних підприємств є підвищення
ефективності їх функціонування та забезпечення економічного
зростання в умовах посилення конкуренції як на внутрішньому, так і на
зовнішньому ринках. Інструментом подолання вказаної проблеми є фінансовий
аналіз, який покликаний ідентифікувати зміни фінансових результатів,
контролювати відношення фінансових показників підприємства та його головних
конкурентів, визначати загрозу банкрутства, ризиків капіталовкладень, а також
орієнтувати на вирішення ряду інших аспектів покращення фінансово-господарської
діяльності з метою довгострокового планування розвитку та прийняття відповідних
управлінських рішень.
Метою дослідження є
систематизація інформації про основні проблеми, які виникають в процесі аналізу
фінансового стану вітчизняних підприємств, а також визначенні основних напрямів
їх вирішення.
На сьогоднішній день
існує розгалужена класифікація методичних підходів до аналізу фінансового стану
підприємства, яка включає формалізовані і неформалізовані, математичні та
коефіцієнтні, графічні методи і моделі.
Використання того чи
іншого методичного підходу, об’єктивність отриманих даних залежать від ряду
зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед основних факторів, які чинять вплив на
їх застосування варто відзначити національні відмінності у стані економічного
розвитку (стійкості економічної системи), стабільності законодавства,
можливостях інтерпретації даних, нормативах для порівняння у процесі аналізу,
необхідності доповнення неформалізованих методів формалізованими тощо. Ще оду групу проблем становить пошук
оптимальних прийомів щодо застосування даних методик, оскільки вони мають як
свої переваги, так і недоліки.
Не зважаючи на те, що
усі прийоми мають значну кількість недоліків, проте серед основних варто
відзначити те, що при проведенні аналізу фінансового стану українські
підприємства стикаються з проблемою, пов’язаною з нестабільністю економіки.
У зв’язку з
нестабільністю національної валюти, в умовах постійної зміни інформації багато
фінансово-економічних показників, розрахованих на певний час, повністю
втрачають свою цінність для аналізу, тобто в результаті проведення аналізу не
можна стверджувати про його достовірність та актуальність.
Ще одним негативним
моментом здійснення аналізу показників фінансового стану дослідники визначають
нерозвиненість фондового ринку, де б обертались акції акціонерних підприємств,
і по яким можна було б судити про положення емітентів, їх фінансовий стан та
розвиток. Крім того, нестабільність законодавчої бази (фінансового, податкового
права) також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
Більше того, як
свідчать дані ряду досліджень, складність у проведенні фінансового аналізу
полягає також у неритмічності та слабкості використання ряду прийомів і
методів фінансового аналізу у діяльності підприємств. Так у роботі, зазначено,
що у 2005 р. 87 %, а у 2012 р. – 90,5
% головних бухгалтерів користувались аналітичними прийомами
переважно на власний розсуд, за потребою; спостерігається зниження
рівня використання аналізу серед керівників лінійних підрозділів (з
31 % у 2005 р. до 22 % у 2012 р.); суб’єкти господарювання часто взагалі не
визначають структурний підрозділ, до функціональних обов’язків працівників
якого належить проведення аналізу; власники рідко зацікавлені у проведенні
комплексного аналізу фінансового стану, а якщо він і проводиться, то з метою
отримання додаткових кредитних коштів, тобто на вимогу фінансово-кредитних
установ; якщо серед аудиторів здійснення прогнозного аналізу складає
приблизно 12 %, то на підприємствах такі дослідження займають лише 5 % усього
обсягу аналітичних робіт. Згідно даного
дослідження і самі аудитори констатували, що в процесі своєї професійної
діяльності застосовують економічний аналіз: 22 % щоразу при проведенні
аудиторських перевірок, 26 % – виключно за наявності конкретного
замовлення клієнта, а більше 50 % – за потребою, на власний
розсуд.
Наведені дані
свідчать, що на сьогоднішній день у більшості вітчизняних власників та
менеджерів, а також державних службовців відсутнє комплексне бачення переваг
здійснення максимально повного та об’єктивного аналізу фінансового стану, що у
значній мірі і визначає негативні тенденції щодо покращення фінансових
показників діяльності, а також низьких кредитних позицій національних компаній
на ринку капіталу, негативного інвестиційного клімату загалом.
Висновки. У таких умовах, на наш погляд, доцільно
рекомендувати з метою подолання як проблем, пов’язаних із застосуванням
методичних підходів, прийомів фінансового аналізу, так і покрашення організації
його здійснення суб’єктами господарювання: проводити декілька разів на рік
оцінку найважливіших показників фінансового стану підприємства (індивідуальний
підхід до визначення найголовніших показників); розробляти нові методи оцінки
фінансового стану, а також способи покращення фінансового стану, підвищення
платоспроможності і ліквідності, зокрема комплексного характеру; нормалізувати,
стабілізувати, привести до міжнародних норм фінансове та податкове
законодавство; удосконалювати інформаційно-методичне забезпечення аналізу та
уніфікувати методики форм фінансової звітності, що дозволить підвищити її
аналітичні можливості та реальність оцінки майна; адаптувати закордонні
методики аналізу фінансового стану, що на сьогоднішній день виступають
основними у процесі його здійснення, до соціально-економічних умов та практики
господарювання суб’єктів національного господарства.
У сукупності надані
рекомендації становлять основу для пошуку більш ґрунтовних напрямів оптимізації
вирішення проблем здійснення комплексного аналізу фінансового стану вітчизняних
підприємств.