Экономические науки / Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Аспірант Васильєв В.О.

Донецький національний університет, Україна

Фіскальний механізм регулювання інвестиційних процесів в Україні

Ефективна та адекватна економічна політика є важливою умовою економічного зростання, соціальної та політичності стабільності країни. Серед важелів економічної політики щодо активізації інвестиційних процесів важливе місце займає податкова політика. Але слід враховувати особливості інвестиційної діяльності, що забезпечить більш ефективне застосування інструментів податкової політики, в контексті застосування до неї податкових важелів впливу, серед яких: податкові важелі повинні мати довгостроковий характер, що співпадає із строками інвестиційних програм та проектів; програма податкової підтримки повинна мати різний характер та інтенсивність впливу відповідно до етапу реалізації інвестиційної програми або проекту; податковій підтримці інвестицій слід носити системний характер; інструменти податкового регулювання інвестицій слід застосовувати до пріоритетних програм економічного та соціального розвитку.

Система оподаткування, яка діє в Україні, провокує технологічну деградацію виробничого потенціалу. Технологічно найскладніші та найбільш наукомісткі галузі промисловості є максимально податковим тягарем, рівень якого у рази перевищує податкове навантаження на торгівлю й фінансову діяльність. Таким чином, промисловість, особливо її високотехнологічний сегмент, позбавляються власних фінансових ресурсів, чим підриваються можливості їх розширеного відтворення [1].

У 2012 р. було ухвалено низку законів щодо посилення фіскальних механізмів стимулювання інвестиційної діяльності. Зокрема, Законом України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» визначено основи державної політики в інвестиційній сфері протягом 2013-2032 років щодо стимулювання залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки, критерії надання державної підтримки. Для реалізації положень цього Закону внесено зміни до Податкового та Митного кодексів України. Зокрема щодо звільнення від оподаткування ввізним митом на період з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2022 р. устаткування (обладнання) та комплектуючих виробів до нього.

Також передбачено звільнення від оподаткування з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2017 р. та пільгові ставки оподаткування після цієї дати прибутку, отриманого від реалізації інвестиційних проектів суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у пріоритетних галузях економіки.

Але введенню податкових стимулів інвестиційної діяльності перешкоджає низька чинників: зниження ставки податку на прибуток з 23 до 21% не гарантує, що вивільнений фінансовий ресурс спрямовуватиметься саме на інвестиції чи поповнення обігових коштів - при несприятливій макроекономічній чи політичній ситуації він буде виведений з економіки; звільнення від сплати ПДВ з окремих операцій не обов’язково приведе до активізації економічної діяльності, оскільки цей інструмент здебільшого застосовується із соціальною функцією (стимулювання виробництва книжкової продукції, національної кіноіндустрії, зменшення вартості соціальних послуг і товарів тощо); окремі фіскальні пільги взагалі такими вважатися не можуть, оскільки не продукують інвестиційних імпульсів для економіки, зокрема до таких належить право створення страхових резервів банківськими установами, що відносяться на витрати; застосування потенційно ефективних фіскальних стимулів (механізму прискореної амортизації виробничого обладнання, «податкових канікул» і низки інших) є суттєво обмеженим і, як наслідок, вивільняється надто незначний обсяг фінансових ресурсів [2, с. 42-43].

В Україні одним з найбільш значимих податків є податок на додану вартість (ПДВ). Хоча ПДВ є одним із найзначніших джерел наповнення державного бюджету, несвоєчасне його відшкодування призводить до порушення технологічного циклу та зниження інвестиційної активності підприємств. Через сприяння стимулюванню інвестиційної діяльності підприємств шляхом податкового кредиту при невиконанні державою своїх обов’язків у вказані строки знижується рівень капітальних інвестицій підприємства, а, отже, і рівень його технічного переозброєння.

Держава шляхом прийняття Податкового кодексу України, ввела наступну пільгу щодо ПДВ – можливість застосування податкового векселя із строком погашення у 360 днів. Застосування даної пільги передбачає стимулювання заходів з енергозбереження; стимулювання та підтримку розвитку виробництва високотехнологічної продукції в Україні; стимулювання інноваційної діяльності; стимулювання реконструкції і модернізації діючих об’єктів нафтопереробної та нафтохімічної галузей та будівництво нових; внесків до статутного фонду підприємств [3].

Система оподаткування доходів фізичних осіб ускладнює процес заощаджень населення, що значно впливає на активізацію інвестиційного потенціалу країни. Хоча ставки податку на доходи фізичних осіб не найвищі в Європі, рівень доходів населення залишається недостатнім для створення заощаджень. Оподаткування доходів фізичних осіб слід здійснювати за більш диференційованими ставками податку, що дозволить стимулювати платоспроможний попит, підвищити роль та значення заощаджень, що призведе до активізації інвестиційного потенціалу домогосподарств.

Важливими щодо стимулювання інвестиційної діяльності є встановлені Податковим Кодексом України спеціальні режими оподаткування інвестиційних проектів, що реалізуються в рамках інноваційних програм (модернізація основних засобів підприємств). Розділом «Спеціальний режим оподаткування» Податкового Кодексу України визначено основні норми та правила регулювання інвестиційної діяльності, що дозволяє усунути суперечності нормативно-правових актів, які регламентують систему державного управління інвестиційними процесами. Також відповідний розділ передбачає використання податкових інструментів щодо активізації інвестиційної діяльності: інвестиційного податкового кредиту, оновлення основних фондів за прискореним методом амортизації, зменшення або тимчасове скасування податку на прибуток та ПДВ для підприємств і технопарків при реалізації інноваційних проектів та ввезенні високотехнологічного обладнання для реалізації відповідних проектів тощо та передбачає чіткі штрафні санкції для суб'єктів господарювання в разі не цільового використання наданих пільг [4].

На практиці не всі види податкових пільг адекватні з погляду їх економічної ефективності. Найбільш вагомими для підвищення конкурентоспроможності, реструктуризації і зростання економіки є пільги, що надаються з податку на прибуток і мають інвестиційний характер, а саме: прискорена амортизація, зниження базової ставки податку, інвестиційна податкова знижка, інвестиційний податковий кредит, створення неоподатковуваних резервних фондів, податкові канікули. Основною перевагою таких пільг є їх надання не всім суб’єктам підприємницької діяльності, а лише тим із них, які здійснюють капітальні інвестиції, вкладають кошти в енергозберігаючі, екологічно безпечні і новітні технології, НДДКР тощо. Інвестиційним податковим кредитом не можуть скористатися збиткові підприємства [5].

В українському законодавстві відбулися позитивні зміни щодо зниження податкового тиску на підприємців. Так, з 2004 року зменшено ставку податку на прибуток підприємств із 30% до 25%. Це створило потенційну можливість для розширення і модернізації виробництва за рахунок того, що більша частина прибутку залишається в розпорядженні підприємств. Щодо стимулюючої ролі прискореної амортизації у економістів немає однозначної думки, оскільки це пов’язано з критичним станом зношеності основних фондів українських підприємств. Тому, як вважає більшість спеціалістів, амортизація втратила свою основну функцію - відновлення основних фондів як у вартісній, так і в натуральній формі, а діапазон способів нецільового використання вітчизняними підприємствами досить широкий (від покриття поточних витрат до фінансування інвестицій у запаси). Для більш ефективного вирішення завдання щодо стимулювання зростання інвестиційної активності підприємств доцільно доповнити податок на прибуток інвестиційними пільгами прямої дії. Протиставлена податковим пільгам політика загального зниження ставки податку на прибуток при всій її значимості все-таки є менш ефективним важелем регулювання інвестиційної діяльності. Введення в податкове законодавство пільг необхідно здійснювати по наростаючій для посилення стимулюючого ефекту. Можливість ухилення від оподаткування прибутку за допомогою пільг повинна бути зведена до мінімуму внаслідок їх якісної регламентації та дієвого контролю з боку податкових органів [5].

Для формування сприятливого конкурентоспроможного підприємницького клімату в країні слід розвивати практику функціонування спеціальних організаційно-економічних форм – вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, технопарків, кластерів. Такі форми організаційно-економічної діяльності, як свідчить світовий досвід, є дієвим інструментом стимулювання та активізації інвестиційної діяльності та залучення іноземного капіталу та передбачають застосування для частини суб’єктів господарювання впродовж визначеного часу відмінних від загальнонаціонального режиму умов діяльності.

В Україні спеціальні організаційно-економічні форми діяльності функціонують впродовж 18 років. Вони представлені в наступних формах: спеціальні економічні зони (СЕЗ), території пріоритетного розвитку (ТПР), технологічні парки, наукові парки. Створення СЕЗ та ТПР в Україні відбувалося з метою залучення іноземних інвестицій у сфери високотехнологічного та інтелектуального виробництва. Через те, що окремі СЕЗ та ТПР не розпочали своєї роботи, а функціонуючі спрямовували свою діяльність переважно на розвиток підприємств старого технологічного укладу, посилення експлуатації природних і людських ресурсів країни; мав місце значний рівень зловживань пільговими режимами спеціальних територій для безмитного ввезення на територію України імпортної продукції споживчого призначення, функціонування СЕЗ та ТПР в пільгових режимах оподаткування було визначено недоцільним, що призвело до прийняття у 2005 р. рішення про скасування усіх податкових пільг, наданих у СЕЗ і ТПР України.

Загалом за 18 років було створено 101 функціональну одиницю спеціальних організаційно-економічних форм діяльності (12 одиниць СЕЗ, 72 одиниці ТПР, 16 одиниць технологічних парків, 1 науковий парк) (табл. 1).

Таблиця 1

Кількість реалізованих інвестиційних проектів за формами організаційно-економічної діяльності в Україні у 1996-2012 рр.

Форма організаційно-економічної діяльності	Склад форми організаційно-економічної діяльності	Кількість інвестиційних проектів, що реалізуються/реалізовані
Спеціальна економічна зона	«Сиваш», «Азов», «Донецьк», «Славутич», «Курортополіс Трускавець», «Яворів», «Закарпаття», «Порто-франко», «Рені», «Миколаїв», «Порт Крим», «Інтерпорт Ковель»	119
Територія пріоритетного розвитку	Донецька, Закарпатська, Волинська, Луганська, Житомирська та Чернігівська області, м. Харків, м. Шостка, АР Крим	58
Технологічні парки	«Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (м. Київ)	2
	«Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» (м. Київ)	1
	«Інститут монокристалів» (м. Харків)	3
	«Вуглемаш» (м. Донецьк)	1
	«Інститут технічної теплофізики» (м. Київ)	1
	«Київська політехніка» (м. Київ)	2
	«Текстиль» (м. Херсон)	1
	«Яворів» (Львівська обл.)	1
Науковий парк	«Київська політехніка»	-

Функціонування спеціальних організаційно-економічних форм на сучасному етапі розвитку економіки Україні може бути охарактеризоване як ефективне та таке, що сприяє стимулюванню інвестиційної діяльності (табл. 2).

Загалом за період 2000-2012 рр. в рамках діяльності спеціальних організаційно-економічних форм залучено інвестицій на суму 31,9 млрд.грн. (частка іноземних інвестицій становить 18,5%), реалізовано продукції на суму 220,3 млрд.грн., у т.ч. за кордоном - 73,3 млрд. грн., створено близько 70 тис. нових робочих місць, сплачено 18,7 млрд.грн. податків до бюджетів та внесків до державних цільових фондів [2].

Таблиця 2

Основні показники діяльності СЕЗ та ТПР в Україні на 1.01.2012 р.

Вид спеціаль-них організа-ційно-еконо-мічних форм діяльно-сті	Кіль-кість реалі-зова-них про-ектів, од.	Кошто-рисна вартість проектів, тис. дол. США	Кіль-кість нових робо-чих місць, од.	Залучено інвести-цій (у т.ч. інзем-них), тис. дол. США	Освоєно інвести-цій, тис. грн.	Сума нарахо-ваних платежів, тис. грн.	Осяги реалізо-ваної про-дукції, тис.грн.	Обсяги надходь-жень до бюджет-тів від реаліза-ції проектів, тис. грн.
СЕЗ	119	660369	18481	509535 (172309)	2487600	583059	20867810	4424959
ТПР	58	1746702	10784	1061102 (32900)	4934912	200053	24928780	2354667
Разом:	117	2407071	29265	1507537 (589559)	7422512	783112	45796589	6779626

Таким чином, враховуючи, що в сучасних економічних умовах розвитку інвестиційних процесів держава чинить безпосередній вплив на формування інвестиційних ресурсів шляхом, перш за все, економічних методів впливу, зокрема фіскальними методами, податки є значним фактором формування інвестиційного потенціалу суб’єктів економіки країни. Інтеграційні процеси в економіці України зумовлюють вплив податків на формування інвестиційних ресурсів через формування заощаджень суб’єктами економіки шляхом зміни частки доходу, що може бути спрямований на заощадження.

Вплив податкової системи на процеси накопичення, елементи амортизаційної політики, формування мотивації до інвестиційної діяльності та на процеси іноземного інвестування із урахуванням вищезазначеного потребує розробки податкового механізму регулювання активізації інвестиційних процесів (рис. 1).

Рис. 1. Функціональний механізм податкового регулювання активізації інвестиційних процесів

Система податкового регулювання інвестиційних процесів сприятиме підтримці інвестиційної діяльності, а саме, відновленню виробничого потенціалу, що забезпечуватиме постійне економічне зростання за умов: зниження податкових ставок відповідно галузей економіки та видів діяльності; підвищення ролі непрямих податків; оподаткування на засадах пропорційності відносно доходів.

Задля активізації прямих іноземних інвестицій в економіку країни та залучення іноземних інвесторів слід стабілізувати політичну обстановку в країні, сформувати адекватну та прогнозовану систему оподаткування, законодавчо закріпити податкові права та гарантії іноземних інвесторів.

Отже, активізація інвестиційних процесів є одним із найпріоритетніших напрямків економічної політики країни, серед важелів якої важливе місце займає податкова політика. Важливими щодо стимулювання інвестиційної діяльності є встановлені Податковим Кодексом України спеціальні режими оподаткування інвестиційних проектів, що реалізуються в рамках інноваційних програм. Створення СЕЗ та ТПР в Україні відбувалося з метою залучення іноземних інвестицій у сфери високотехнологічного та інтелектуального виробництва. Загалом за 18 років було створено 101 функціональну одиницю спеціальних організаційно-економічних форм діяльності (12 одиниць СЕЗ, 72 одиниці ТПР, 16 одиниць технологічних парків, 1 науковий парк).

Спеціальні режими оподаткування створюються для пожвавлення розвитку депресивних регіонів і галузей з високим ступенем зносу основних фондів та тривалим строком окупності капітальних вкладень шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій та створення робочих місць.

Функціональних механізм податкового регулювання активізації інвестиційних процесів заснований на тому, що система податкового регулювання інвестиційних процесів сприятиме підтримці інвестиційної діяльності, а саме, відновленню виробничого потенціалу, що забезпечуватиме постійне економічне зростання за умов: зниження податкових ставок відповідно галузей економіки та видів діяльності; підвищення ролі непрямих податків; оподаткування на засадах пропорційності відносно доходів.

Задля активізації прямих іноземних інвестицій в економіку країни та залучення іноземних інвесторів слід стабілізувати політичну обстановку в країні, сформувати адекватну та прогнозовану систему оподаткування, законодавчо закріпити податкові права та гарантії іноземних інвесторів.

Література:

1. Шовкун І. Податкові фактори технологічного розвитку економіки /
І. Шовкун // Економіка України. - 2011. - № 5. - С. 52-54.

2. Пріоритети інвестиційної політики в контексті модернізації економіки України / А. П. Павлюк, Д. С. Покришка, О.О. Молдован, Д. В. Ляпін [та ін.]; [за ред. Я. А. Жаліла]. - К.: НІСД, 2013. - 80 с.

3. Податковий Кодекс України із змінами та доповненнями № 657-VII від 24.10.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/paran8575#n8575

4. Свистун Є.М. Податкове регулювання інвестиційно-інноваційного простору України / Є.М. Свистун // Інноваційна економіка. – 2013. - №1. – С. 250-253.

5. Прокопенко І.А. Фіскальне регулювання залучення іноземного капіталу в Україну / І.А. Прокопенко // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. - № 3(50). – С. 54-59.