Економічні науки / 4. Інвестиційна діяльнсть і фондові ринки

К.е.н. Гузенко О.П., Фефілатьєва Н.А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», Україна

Ключові моменти страхування з позиції методу зниження інвестиційного ризику

Питання зниження інвестиційного ризику є досить актуальним і сучасним. На данний час постає питання знаходження методів його зниження. Серед існуючих методів, на погляд фахівців інвестиційної діяльності, доволі дієвим вважається метод страхування. Дієвість його викликана найбільшою серед інших методів зниження ризиків правовою захищеністю.

Теоретичні та прикладні основи різних методів зниження інвестиційних ризиків взагалі та страхування зокрема знайшли відображення у працях таких вчених-економістів як Б. Є. Грабовицький [1], Л. І. Донець [2], А. М. Турило та О. П. Гузенко [3], О. О. Удалих [4] та інші. Науковці звернули увагу на методичний і прикладний аспект впливу страхування на рівень мінімізації інвестиційного ризику.

Як стверджують Л. І. Донець [2], О. О. Удалих [4] та В. Г. Федоренко [5] страхування як метод мінімізації інвестиційних ризиків має правову основу. Науковці вважають, що саме страхування виступає дієвим захистом інвестицій, з огляду на ринковий сектор розвитку економіки країни.

Л. І. Донець [2] констатує, що методи зниження умовно розділяють на декілька видів. Технічні методи засновані на впровадженні різних технічних заходів. Це система протипожежного конролю, банківських електронних розрахунків. Правові методи, такі як страхування, застава, неустойка (штраф, пеня). Організаційно-економічні методи включають комплекс заходів, направлених на попередження втрат від ризику в випадках виникнення несприятливих обставин, а також на їх компенсацію в випадках виникнення втрат.

В. Г. Федоренко [5] звертає увагу на той факт, що найвагомішим заходом щодо захисту інвестицій є їх страхування. Інвестиції, особливо довгострокові, зазнають різного роду ризиків, причому з багатьма невідомими небезпеками, які чекають на інвестора. Саме тому вкладення капіталу на тривалий строк завжди обгрунтовується оціночними розрахунками будь-яких ризиків і обов’язково страхується та перестраховується.

Специфіка страхування інвестицій полягає у тому, що відшкодування завданої шкоди здійснюється переважно після закінчення строку страхування з урахуванням реальних результатів інвестиційної діяльності, тому, необхідно враховувати наукові та практичні рекомендації, важливі дані про окупність витрат за окремим інвестиційним проетом, як вітчизняним, так і зарубіжним [3]. Страхова компенсація може бути виплачена і до закінчення строку дії договору страхування, якщо внаслідок будь-якої події (наприклад стихійного лиха) стає наявним неминучий крах інвестиційного проекту.

Практика доводить, розмір страхової суми як верхня межа відповідальності згідно з договором встановлюється на підставі заяви інвестора (страхувальника) у разі згоди страхової компанії за двома можливими варіантами. Один із варіантів встановлює страхову суму в межах вкладень страхувальника в інвестиційний проект, інший – у страхову суму включає як видатки інвестора, так і очікуваний прибуток. У першому випадку відшкодуванню підлягають витрати страхувальника, тобто безпосередньо інвестиції. У другому випадку поряд з видатками відшкодовується прибуток, тобто має місце так зване страхування інвестиційного доходу.

Визначаючи строк страхового договору, страхувальник (інвестор) прагне скоротити термін страхування, оскільки він зацікавлений у прискоренні інвестиційної діяльності. Між тим скорочення строку дії договору підвищує ризик невиправданих втрат для страхової компанії. Збільшення строку страхового договору підвищує реальність окупності проекту, знижує ймовірність збитків, що підлягають страховому відшкодуванню (за інших рівних умов), зазначає В. Г. Федоренко [5].

При цьому, сукупність заходів зі страхування ризиків, зміни ціни товару, що реалізується, курсів валют та відсотків називається хеджуванням. Сутність хеджування полягає в регулярному продажу валюти на строк чи обмін відсотків за валютами, в яких здійснюються інвестиції; продажу продукції проекту на товарній біржі з майбутньою поставкою за фіксованою ціною. Під час хеджування використовуються загальновідомі фінансові інструменти: опціони, ф’ючерси, валютні та відсоткові свопи, кепси та колларси.

Узагальнюючи вищевикладене можна зробити наступні виновки. Розробка інвестиційного проекта повинна відбуватися із урахуванням, з одного боку, рівня інвестиційного ризику, з іншого боку, одночасним вибором методу його зниження. У ринкових умовах господарювання інвестору доцільно залучати метод страхування. Такий вибір обгрунтовується тим, що метод страхування має доволі потужну юридичну платформу. Крім того, інвестор отримує скориговані дані по грошовим потокам інвестиційного проекту, а, як наслідок, прияняте управлінське рішення матиме більш якісну та обгрунтовану платфому. В цілому інвестиційний цикл має спиратися на сукупність заходів зі страхування ризиків, що підвищує визначення більш реального рівня його ефективності.

Література:

1. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування та планування: [навчальний посібник] / Б. Є. Грабовецький – К.: ЦНЛ, 2003 – 189 с.

2. Донець Л. І. економічні ризики та методи іх вимірювання: [навчальний посібник] / Л. І. Донець – К.: ЦНЛ, 2006. – 312 с.

3. Турило А. М. фінансовий менеджмент: (кредитно-модульна система): [навчальний посібник] / А.М. Турило, О.П. Гузенко – Кривий Ріг: Видавничий центр КТУ, 2010. – 461 с.

4. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства: [навчальний посібник] / О. О. Удалих. – К.: ЦНЛ, 2006 – 292 с.

5. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: [навчальний посібник] / В. Г. Федоренко – [3-тє вид. доп]. – К.: МАУП, 2006. – 436 с.