Усатенко О.В. , к.е.н., доцент кафедри обліку і
аудиту ДВНЗ «НГУ»
Столяр Ю. В. магістр кафедри обліку і аудиту ДВНЗ
«НГУ»
Подарунковий сертифікат: визначення для
цілей бухгалтерського обліку
Маркетингові дослідження показали, що при придбанні товару покупець
перебуває у стані невпевненості стосовно вибраного подарунку. Щоб цьому
запобігти, було придумано чудовий вихід із ситуації — продавати не власне
товари, а подарункові сертифікати, що дають право його власнику придбати в
магазині той товар, який йому подобається.
Подарунковий сертифікат – це документ, що підтверджує платіж у вигляді
передоплати за товари чи різного роду послуги в зазначених у ньому магазинах
(підприємствах), на суму, що еквівалентна номіналу сертифіката.
Подарункові сертифікати можна розділити на наступні види, які наведені на
Рис.1:
0
Рис. 1. Види подарункових сертифікатів
Подарунковий сертифікат, незважаючи на назву, не є цінним папером в
розумінні Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок»[1], оскільки не
входить в перелік документів, передбачених вказаним законом. Правова природа
подарункового сертифікату полягає в засвідченні зобов'язання особи, яка видала
сертифікат, передати певні товари (надати певні послуги) особі, яка є
держателем сертифікату [2]. Тобто за своєю правовою природою, розповсюдження
подарункового сертифікату є публічною пропозицією скласти договір купівлі –
продажу на користь третьої особи, яка повинна містить певні суттєві умови, які
наведено на Рис.2:

00
Рис. 2 Умови подарункового сертифікату
Щоб впровадити на підприємстві проект «Подарунковий сертифікат», керівнику
необхідно видати відповідний наказ по підприємству, з обґрунтуванням цього
проекту з господарською діяльністю підприємства, а також з визначенням:
-
мети та
періоду проведення даного проекту;
-
кількості та
номіналу подарункових сертифікатів;
-
осіб,
відповідальних за придбання подарункових сертифікатів та проведення проекту.
А також керівник
повинен розробити та затвердити на підприємстві Положення про порядок видачі та
погашення подарункових сертифікатів, з вказанням їх обліку та обігу. Яке
розміщується у видному для клієнтів місці або надруковано на призначених для
реклами подарункових сертифікатів буклетах, брошурах, проспектах.
Головною метою
впровадження подарункового сертифікату на підприємстві є збільшення об’ємів
продажу товарів (послуг), що пов’язано з ведення господарської діяльності.
Тому, витрати, понесені у зв’язку з виготовленням сертифікатів, відносяться на
формування їх собівартості та признаються витратами в періоді їх списання
(видачі покупцю)[3]. Для бухгалтерського обліку подарункових сертифікатів
використовується субрахунок 209 «Інші матеріали». Буклети, брошури, проспекти з
правилами використання подарункових сертифікатів від носяться до товарно –
матеріальних цінностей, що виконують суто рекламну функцію. При роздачі
буклетів, брошур, проспектів у платника податків не виникає ані доходу, ані
податкового зобов’язання з ПДВ. А витрати, понесені на їх виготовлення, є
рекламними витратами та признаються витратами на збут у період їх виникнення.
При цьому у платника податків є право і на податковий кредит з ПДВ, але тільки
у випадку ,якщо реалізація товарів, що рекламується у буклетах, брошурах,
проспектах обкладається ПДВ[3].
В цілому, нинішнє українське законодавство
важко назвати повністю адаптованим до використання подарункових сертифікатів. В
той же час не існує жодних законодавчих перешкод для використання цього вдалого
маркетингового винаходу. Але при використанні подарункових сертифікатів слід
правильно визначати правову природу правовідносин і враховувати всі нюанси
нормативного регулювання.
Список використаних джерел:
1.
Закон
України «Про цінні папери та фондовий ринок». Затверджений наказом Верховної Ради України№ 3480-IV від 23.02.2006 р.
. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15;
2.
Цивільний кодекс України. Затверджено наказом
Верховної Ради України № 435-IV від 16.01.2003 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15;
3.
Податковий
кодекс України. Затверджено наказом Верховної Ради України № 2755-VI від
02.12.2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.