Кущ.С.О., Колесник Д.М.

Черкаський державний технологічний університет

Лінгвістичні методи захисту та аналізу інформації

різних типів

Ключові слова: захист інформації, лінгвістичний аналіз, лінгвістичні методи захисту інформації, комунікативні моделі.

У наш час, коли стрімко збільшується потужність комп’ютерної техніки та швидкість передачі інформації каналами зв’язку, захист інформації, яка зберігається та передається між користувачами, є важливою теоретичною та практичною задачею. Поняття захисту інформації традиційно існує в теорії інформаційної безпеки, де визначається як «запобігання втрати й витоку конфіденційної інформації і втрати, відкритої інформації, яка захищається» [1] або «діяльність, спрямована на запобігання витоку інформації, несанкціонованих і ненавмисних впливів на інформацію, що захищається» [1].

У даному аспекті захист інформації розглядається як комплекс організаційних, нормативно-методичних, технічних і інших заходів, спрямованих на збереження встановленого власником статусу інформації і насамперед інформації документованої, тобто закріпленої на матеріальному носії з використанням реквізитів, що дозволяють її ідентифікувати. На першому за важливістю місці стоять організаційні заходи, що регламентують порядок доступу до інформації осіб різних категорій, припускається, що можуть існувати суб’єкти, фізично не допущені до носія інформації.

Однак проблему необхідно розглядати ширше. Із захистом інформації зустрічаються суб’єкти в усіх сферах нашого життя, не тільки в діловій, організаційній, але й побутовій, науковій, суспільно-політичній, художній і т.д. У всіх цих сферах є актуальним не стільки фізичний захист носія, скільки захист власне інформації – персональних даних, професійної, конфіденційної, секретної інформації. Усі ці сфери мають власний –лінгвістичний розподіл, власний зміст тієї інформації яка використовується, це також певною мірою захищає цю інформацію від розуміння недопущеному до цієї інформації, тому, в даному випадку, ми можемо говорити про лінгвістичний захист інформації (ЛЗІ)[2]. Зокрема такий тип захисту можна побачити при використанні професійної термінології, зокрема військової, банківської, або тієї, яку використовують програмісти, так звані вузько спеціальні жаргони, незрозумілі пересічній людині, або особі недопущеної до цих областей роботи.

Щоб визначити поняття й класифікувати види ЛЗІ, необхідно відповістити на запитання, хто й у яких умовах прагне до подібної захисту інформації й від кого інформація може приховуватись, для чого необхідно визначити, загрози інформації. Серед традиційних загроз можна виділити несанкціонований доступ, який призводить до втрати (розкрадання) і витоку (розголошення) інформації; несанкціоновані навмисні й ненавмисні впливи на інформацію (знищення, копіювання, модифікація, викривлення, блокування й ін. В даному випадку ми розглянемо дві основні загрози– несанкціоноване розповсюдження інформації й порушення прав власника на володіння й розпорядження інформацією. Розуміючи під розповсюдженням – розширення кола користувачів інформацією уточнимо, що нас цікавить ситуація, яка допускає можливість фізичного доступу до інформації, яку необхідно захистити, користувачів/суб’єктів комунікації.

У випадку загрози поширення інформації комунікативна модель має такий вигляд: власник інформації, реалізуючи ЛЗІ, формує повідомлення для користувача, вимагаючи від них дотримання заходів захисту надаваної інформації. Комунікативна модель із урахуванням загрози несанкціонованих навмисних і ненавмисних впливів на інформацію припускає, що передана інформація не є секретною. При формуванні повідомлення власник інформації певним способом маркує її, тим самим захищаючи свої права на неї і її цілісність.

Представляється, що ЛЗІ може здійснюватися такими способами: уникнення теми (замовчування), засобами непрямої комунікації, маркуванням мовних або текстових одиниць.

Виникає питання –наскільки суб’єкт комунікації усвідомлює необхідність захисту інформації, наскільки цілеспрямовано він діє? Можна припустити, що в різних ситуаціях ступінь усвідомлення буде різною, а значить, текст із ЛЗІ може бути охарактеризовано однією з ознак, розташованих на шкалі «інтенціонально»- «конвекціонально». Градація ознак пов’язана з величиною групи, яка диктує вимоги до ЛЗІ. Так, якщо тема усвідомлюється всім суспільством як неактуальна/неприйнятна для комунікації, то можна говорити про конвенціональну ЛЗІ, при якій абсолютна більшість членів соціуму сприймає сам факту невживання теми.

Таким чином можна зробити висновки, що застосування ЛЗІ з одного боку дозволяє як захистити інформацію, яка використовується різними соціальними і професійними групами, зменшити ймовірність швидкої розшифровки службової чи конфіденційної інформації, так і проаналізувати інформацію (інформаційні потоки) на на реакцію соціуму щодо ситуації в країні, регіоні, місті на будь-яку соціально значиму проблему. Тому використання ЛЗІ бачаться авторами перспективним з наукової і практичної точки зору напрямом, який може бути використаний як у системах захисту інформації так і інших пов’язаних областях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексенцев, А. И. Сущность и соотношение понятий «защита информации», «безопасность информации», «информационная безопасность» / А. И. Алексенцев // Безопасность информационных технологий. — 1999. – № 1.

2. Кулько О.И. Защитаинфомациикаклингвистическая проблема / Вести волгоградского государственного университета, серия 2, Языкозн. – 2009. – №1(9).

3. Ковалев, Н. С. Древнерусский литературный текст: Проблемы исследования смысловой структуры и эволюции в аспекте категории оценки / Н. С. Ковалев. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 1997. – 260 с.

4. Ковалев, Н. С. Древнерусский летописный текст: принципы образования и факторы эволюции (на материале Галицко-Волынской летописи) / Н. С. Ковалев. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2001. –179 с.