Історія/1. Історія Східної Європи

К. іст. н. Сушик І.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Лісова та деревообробна промисловість Волині у відбудовчих процесах середини XX століття

Однією із найбільш старих і традиційних на Волині є лісова й деревообробна промисловість. Саме її продукція (ділова деревина, будівельний і кріпильний ліс) була необхідна для відбудови усіх галузей народного господарства. Загальна площа, зайнята лісом на Волині на 1944 рік становила 324 тис га. У перші повоєнні роки центрами лісопилень стають Ківерці, Цумань, Нововолинськ, Заболоття, Маневичі, Камінь-Каширськ. Ці та інші підприємства і повинні були забезпечити внутрішні потреби області у лісосировині і дати якнайбільше її для потреб новобудов повоєнної п’ятирічки.

Великих збитків лісовому господарству Волині нанесла німецька окупація: було знищено тисячі гектарів лісових насаджень, цінний матеріал і обладнання вивезено до Німеччини. Тільки в чотирьох лісгоспах (із семи) знищено 32500 га державного лісу, чим нанесено збитків на суму 22447,2 тис. крб. Крім того, знищено 2 тис. га лісу місцевого значення на суму 4515,2 тис. крб. [1, арк. 6]. У проекті п’ятирічного плану по відбудові й розвитку народного господарства УРСР на 1946-1950 рр. у Міністерстві лісової промисловості було заплановано вивезти 500,0 тис. м³ лісу, у тому числі ділової деревини 426,0 тис. м³, пиломатеріалів – 150,0 тис. м³, будівельних деталей 40,0 тис. м³ [2, арк. 3]. Наприкінці 40-их – на початку 50-их років лісозаготівельна та деревообробна галузі у структурі промисловості області посідали вже близько 50 %. Лісоматеріали були вкрай необхідні не лише для відбудови народного господарства Волині, а й використовувались як сировинна база для інших промислових центрів країни – Донбасу, Харкова, Києва. На 1945 р. в області було 8 ліспромгоспів, які займалися лісозаготівлями. На їх базі існувало 2 ліспромкомбінати, де в основному вироблялася незначна кількість пиломатеріалів і деякі товари широкого вжитку. У четвертій п’ятирічці планувалось відбудувати й почати будівництво нових ліспромкомбінатів, які, крім виготовлення пиломатеріалу, випускали б значну кількість товарів широкого вжитку: меблі, паркет, столярні вироби, бочки, ящичну тару, дубильні екстракти, деревний спирт, інші предмети домашнього вжитку. Крім того, в деревообробній промисловості в новій п’ятирічці передбачалося будівництво меблевої фабрики, суднобудівельно-ремонтних майстерень, сірникової фабрики й ряду підприємств лісохімії, на яких мали виготовляти скипидар, галіпод, смолу, деревне вугілля, колісну мазь, дьоготь [3, с.2].

Особливістю природного лісового багатства Волині було те, що породи й характер дерев, що ростуть на волинській землі, давали можливість використовувати їх як матеріал для авіаційної і суднобудівної промисловості. Крім того, в цих лісах йшла масова заготівля рудничної стійки для шахт Донбасу. За планом четвертої п’ятирічки було передбачено збільшення заготівлі лісоматеріалів для потреб промисловості й залізничного транспорту, зокрема вугільного Донбасу. З Ківерцівського ліспромгоспу ешелони з лісоматеріалом періодично відправлялися на шахти Горлівки [4, с.1]. Неабияку роль у кінці 40-х – на початку 50-х років зіграло трудове соцзмагання, яке розгорнулося майже на кожному підприємстві. Так, у 1950 р. лісоруби Камінь-Каширського району виконали понад 130 відсотків змінного завдання. Колектив деревообробного цеху Маневицького лісозаводу виконав план грудня 1953 р. на 112%. На 1 січня 1954 р. намічену виробничу програму він виконав на 114% а 29 грудня відвантажив понад план два вагони фризи для паркету, яка призначалась Ленінградському паркетному заводу [5, с. 236].

На Волині, де значна територія припадала на ліси, 113,4 тис га землі було зайнято під чагарниками і болотами. Тут росла велика кількість лози, що дозволило організувати лозо- і рогозоплетення у широких розмірах. В області також були значні запаси осмолу (соснового пня), на базі яких був можливий розвиток лісохімічних підприємств. Так, колектив Луцького хімлісгоспу успішно працював над виконанням планів добування живиці, скипидару, смоли, вугілля, дьогтю. План добування живиці, зокрема, виконав у 1946 р. на 163 відсотки, а вивозу на 181 відсоток [6, с. 2]. Крім того, в лісгоспах проводились сушіння і лущіння соснових шишок з метою збору насіння. Так, станом на 1953 р. лише у Любомльському лісгоспі було зібрано 300 кг насіння для лісозахисних станцій [7, с. 3]. Починання у справі відродження лісових багатств знайшли відгук і в інших лісових господарствах, але вони не могли навіть за тривалий час відшкодувати те, що було по-хижацькому знищено за кілька повоєнних років, адже плани радянських п’ятирічок спрямовувались на використання та споживання, а не на збереження й відновлення природних багатств. В результаті такого бездумного господарювання за час четвертої повоєнної п’ятирічки на Волині значно скоротились лісові насадження.

Таким чином, у перші повоєнні роки на Волині було завершено відбудову Цуманського, Ківерцівського деревообробних комбінатів, збудовано Володимир-Волинський ДОК, налагоджено роботу лісгоспів у Луцьку, Любомлі, Заболотті та інших районах. В кінці 40-50-ті роки минулого століття волинський ліс масово вивозився у великі промислові центри, незважаючи на внутрішні потреби краю.

Література:

1. Державний архів Волинської області (далі – ДАВО) Ф. Р-164, оп. 1, спр. 349, арк. 6.

2. ДАВО. Ф. Р-677, оп. 1, спр. 17, арк. 3.

3. Полікарпов А. Волинь в четвертій п’ятирічці// Радянська Волинь. – 1945. – 4 грудня.

4. Соцзмагання за перевиконання плану// Радянська Волинь.–1946. – 2 червня.

5. Волинь Радянська (1939-1964 рр.). Збірник документів і матеріалів. – Ч.3. – Львів: Каменяр, 1971. – 347 с.

6. Голосюк А. Продукція понад план// Радянська Волинь. – 1946. – 17 вересня.

7. Петровський М План лісонасадження виконано// Радянська Волинь. – 1953. – 19 квітня.