Петрова Лідія Олексіївна

Студентка 4-го курсу НТУУ «КПІ», факультету ВПІ, кафедра графіки
Особливості оформлення театральних афіш, програм, брошур. Композиційні прийоми

При оформленні специфікованих театральних видань (афіш, листівок-програм, брошур) художник повинен знати не тільки історичні особливості цієї галузі, а й враховувати специфіку конкретного театру, його репертуар, стилістику загального оформлення, задачі та потреби. Задля правильного впливу на глядача потрібне знання композиційних законів, прийомів, особливостей розміщення об’єктів на площині.

Традиційно театральна листівка-програма має витягнутий вертикальний формат, змістова частина включає назву вистави, імена акторів, авторів або музикантів, лібрето тощо. Класичні шрифти для заголовків імітують старовинні друковані літери або мають віньєтки, завитки, але, звичайно, художник може використовувати будь-які інші, в залежності від вимог часу, стилістики, або створювати свої власні, акцидентні, шрифти.

Театральна брошура може повніше розкрити зміст репертуару, вмістити більше інформації до вистав, але треба пам’ятати про те, що театральні друковані видання не потребують візуального перевантаження, текст вимагає широких полів, простору навколо себе, ілюстративні елементи — вишуканості та елегантності, фотографії мають бути гармонійно закомпановані в загальну композицію, відредаговані за кольором в спеціальних графічних редакторах (Photoshop, Illustrator, Corel та ін.). Ілюстрації можуть імітувати сцену або певні елементи її оздоблення.

Зорове сприйняття залежить від емоційних імпульсів, які виникають в оці, коли погляд пробігає по зображенню. Кожен вигін, зміна напрямків руху, чергування ліній, їх перетин пов'язані з необхідністю долати інерцію руху, тому збудливо діють на зоровий апарат і викликають відповідну реакцію. Картина, де багато ліній, що пересікаються, і утворених ними кутів, викликає почуття занепокоєння, і, навпаки, там, де око спокійно перетікає по кривих, або рух має хвилеподібний характер, виникає відчуття природності, спокою. Художники-плакатисти активно застосовували ці знання відповідно до необхідної емоційної задачі, передаючи ідею тієї чи іншої театральної постановки з більшим психологізмом .

Багато століть тому Евклід з'ясував, що існують деякі співвідношення чисел, які в епоху Відродження отримали назву "Золотий перетин". Правило золотого перетину дуже просте. Коли довжина лінії дорівнює сумі двох евклідова чисел (припустимо, 5 + 8 = 13), і лінія розділена на аналогічні відрізки (в даному випадку, на 5 і 8), то співвідношення меншого відрізка до більшого ( 5:8 ) дорівнюватиме співвідношенню більшої частини до цілого ( 8:13 ).

Принцип Золотого перетину активно використовується в зображальному мистецтві та архітектурі, оскільки пропорції в цьому перетині сприймаються людським мозком як гармонійні. Не дивно, що крапку, де перетинаються вертикалі і горизонталі Золотого перетину на картині, зазвичай задіють як фокусну точку.

Подивимося конкретний приклад золотого перетину. У даному випадку ми бачимо, що фокальна точка знаходиться всередині прямокутника, а її розміщення вибрано на основі Золотого перетину. (Рис.1) Зона найкращого зчитування ілюстративних елементів знаходиться на перетині ліній, знайдених діленням, за золотою пропорцією (Рис.2-а) або ж звичайним пропорційним геометричним діленням (Рис.2-б). Вершиною композиційної майстерності є зпівпадання цих ліній перетину із фокальними точками.

Фокальна точка - це та точка, на яку, на думку художника, глядач повинен відразу звернути увагу. Зазвичай фокальною точкою є ключовий об'єкт або людина.

Ритмічний малюнок композиції (повторюваність діагоналей, вертикалей, S-образних ліній) впливає на модуль (прямокутний, трикутний, хвильовий, круговий) композиції, емоційну задачу, і навпаки, модуль впливає на ритм, на психологічний стан глядача. На рисунку 3 статичний ритм дають прямокутники та квадрати, в які вписані текст та ілюстрація, а основу динамічного руху складають діагональні ламані лінії цетрального зображення, додаючи афіші опери «Тоска» відчуття стурбованості та тривоги. Рух персонажів вкрай осмислений: руки лівої фігури в червоному художник направляє по низхідній діагоналі вниз (від верхнього лівого кута в нижній правий), а помах рук чоловіка в чорному (праворуч) йде на противагу - від нижнього лівого кута у верхній правий по висхідній діагоналі, гармонійно врівноважуючи один одного.

Основою композиції є рух, тому знання принципів його дії, особливостей людського сприйняття дозволяє зробити її гармонійною і досягти найсильнішого емоційного впливу на глядача. До створення театральних видань художнику варто підходити дуже ретельно, детально вивчаючи історію театру, зміст вистав та враховувати естетичні смаки, емоційні очікування певного кола глядачів.

Рис.1
Рис.3	Рис.2-а		Рис 2-б