Бендас В.В.

Буковинський державний медичний університет, м.Чернівці

СУЧАСНИЙ ПОГЛЯД НА ЛАБОРАТОРНУ ДІАГНОСТИКУ ЗАХВОРЮВАНЬ СПРИЧИНЕНИХ Н. РУLORI

Інфекція, що викликана Н.pylori, є однією з найрозповсюдженіших. Від 30-50% населення земної кулі є носіями Н.pylori. Незважаючи на те, що з моменту відкриття Н. рylori пройшло трохи більше 30 років і була розроблена велика кількість методів діагностики, на сьогоднішній день жоден із методів діагностики не є універсальним. Розроблення алгоритмів ранньої та точної діагностики хелікобактеріозу дозволить покращити якість лікування і диспансерного нагляду даної категорії пацієнтів. Головними критеріями оцінки будь-якого методу є його чутливість та специфічність. Найбільшу специфічність серед існуючих методів має бактеріологічний (культуральний). На жаль, чутливість бактеріологічного методу є нижчою ніж його специфічність, і залежить від оснащення мікробіологічної лабораторії та кваліфікації бактеріолога.

Усі методи діагностики захворювань спричинених Н. рylori – можна поділити на: інвазивні (потребують проведення фіброгастродуоденоскопії) та неінвазивні, а також на: прямі (визначення саме Н. рylori) та непрямі (визначення продуктів життєдіяльності Н. рylori). До інвазивних методів відносять: мікроскопічний (фазовоконтрастна мікроскопія), бактеріологічний, гістологічний (швидкий уреазний тест), молекуляроно-біологчний (ПЛР у біоптаті). Неінвазивний метод діагностики Н. рylori передбачає: молекулярно-біологчний (ПЛР при дослідженні калу, слюни), уреазний дихальний тест, ІФА в калі, серологічний метод. Прямі методи: бактеріологічний, гістологічний, ПЛР (у біоптаті та в калі). До непрямих методів відносять: швидкий уреазний тест, уреазний дихальний тест, серологічний.

Сьогодні лабораторна діагностика Н. рylori-інфекцій доступна всім мікробіологічним лабораторіям, що мають доступ до роботи з З та 4 групами збудників за ступенем безпеки зараження. Довготривалий час бактеріологам не вдавалося традиційним способом (бактеріологічним) виділити патогенний мікроорганізм у чистій культурі. Проблема заключалася в тому, що збудники хелікобактеріозу високочутливі до умов зовнішнього середовища. І все таки незважаючи на труднощі при проведенні досліджень, на сьогодні застосовують наступні методи лабораторної діагностики.

Мікроскопічний метод. H.рylori можуть бути виявлені до виділення чистої культури при дослідженні мазків-відбитків у препараті «розчавлена крапля». За допомогою фазово-контрастної мікроскопії H.рylori можуть бути виявлені до мікробіологічного дослідження. Цей метод достатньо зручний для виявлення H.pylori за умов достатньо високого ступеня обсіменіння

Бактеріологічний метод. Перевага бактеріологічного методу у тому, що він дає можливість виділити чисту культуру, вивчити морфологічні, біохімічні і біологічні властивості Н. рylori. Але в цього методу існують і недоліки, такі як: відстрочене отримання результатів на 7-10 днів, трудності при транспортуванні для збереження мікроорганізму у життєздатному стані, особливі вимоги до умов культивування (певні живильні середовища, обмеження доступу кисню), все це пов^,язано з великими матеріальними витратами. Для виділення хелікобактерій біопсійний матеріал, що охолоджується (допускається глибоке заморожування біопсійних зразків при при температурі - 70°С), висівають на індикаторне середовище для виділення Н. pylori, яке готується на основі еритрит-агару з додаванням 10% крові барана, трифенілтетразолійхлориду (ТТХ) і антимікробних препаратів (лінкоміцину, налідиксової кислоти та амфотеріцину В). Висіви культивують у мікроаерофільних аеробних та анаеробних умовах (для диференціації) при температурі 37°С, вологості 98%.

Через 7-10 діб культивування в мікроаерофільних умовах на живильному середовищі виростають дрібні напівпрозорі блискучі вологі колонії подібні до крапельок роси, діаметром до 1-3 мм., які мають тенденцію до повзучого росту. Для створення мікроаерофільної атмосфери використолвують газогенераторні пакети.

З ізольованих колоній готують мазок, фарбують за Грамом і визначають рухливість у препараті - розчавлена крапля.

Ідентифікація збудника проводиться на основі вивчення морфологічних, тинкторіальних, культуральних властивостей та біохімічної активності (тести на виявлення каталазної, оксидазної уреазної та фосфотазної активності), утворення сірководню.

Гістологічний метод. Його специфічність оцінюють як 97%, а чутливість - 80-90. Цей метод дозволяє виявити збудника - Н. pylori, визначити ступінь обсіменіння, положення бактеріальних тіл у слизі, що покриває слизову оболонку шлунка, форму збудника (вегетативну чи кокову). В основу методу покладено мікроскопічне, морфологічне та морфометричне дослідження парафінових зрізів, забарвлених гематоксилін-еозіном, за Романовським-Гімзою, генціан-віолетом.

Уреазний тест. У його основу покладено визначення рівня шлункової уреазної активності: уреаза каталізує швидкий гідроліз сечовини, яка знаходиться у вмісті шлунка. У результаті реакції утворюється аміак та вуглекислий газ, рН середовища змінюється в лужний бік і цю зміну можна зафіксувати за допомогою індикатора. Швидкість зміни індикатора залежить від індикаторної активності, яка, у свою чергу, залежить від кількості бактерій.

Уреазний дихальний тест В основу покладений біохімічний метод визначення інфікування H.pylori слизової оболонки шлунка за уреазою активністю мікроорганізму, а саме здатність уреази розкладати сечовину дo NH³⁺ та HCO^3- p з подальшим утворенням із HCO^3- CO₂ який потрапляє в кровотік, а потім виділяється через легені і може бути визначений у видихуваному повітрі. Пацієнту з підозрою на Н.ріlori пропонують випити розчин сечовини (зазвичай в апельсиновому соці), з міченим нерадіоактивним вуглецем. Через деякий час пацієнту пропонують подихати в ХЕЛІК-апарат або в ХЕЛІК трубку. Наявність у повітрі, що видихає хворий, міченого вуглецю підтверджує хелікобактерну інфекцію. Дихальний тест безболісний і простий у виконанні. Окрім цього його по праву можна вважати «найсмачнішим аналізом». На сьогодні цей метод вважається золотим стандартом діагностики хелікобактерної інфекції. Його можна віднести до експрес методів.

Серологічний метод. Хелікобактерну інфекцію можна визначити за аналізом крові. При потраплянні в організм Н. pylori, відразу реагує імунна система. Специфічні антитіла в сироватці крові хворого визначають у реакції зв'язування комплементу (РЗК), імуноферментним аналізом (IФА) i в реакції латекс-аглютинації. Наявність, різновид та рівень антитіл опосередковано підтверджує перенесену в минулому, або гостру інфекцію, тобто аналіз може бути хибно негативним при недавньому інфікуванні і хибнопозитивним після успішного лікування. Скринінгова діагностика хелікобактерної інфекції заключається у виявленні антигену Н. pylori у випорожненнях.

Молекулярно-біологічний метод (ПЛР). Відноситься до генетичних методів діагностики. Відрізняється високою чутливістю. Виявлення у шлунковому соці фрагментів геном-(генів уреази) свідчить про присутність Н. pylori. У кожному клінічному зразку можна визначити наявність ДНК до Н. pylori, використовуючи при цьому діагностичні набори Амплісенс (НДІ епідеміології та мікробіології МОЗ РФ, Москва), ампліфікація ДНК проводиться в багатоканальному ампліфікаторі.

Висновки:

1.Усі методи лабораторної діагностики Н. pylori мають місце в мікробіологічній практиці.

2 Бактеріальний метод є визначальним, який має свої переваги та недоліки.

3. Метод ПЛР є найбільш точним для діагностики захворювань спричинених Н. pylori.

4. Використання двох і більше методів діагностики підтверджує достовірність результатів.