Медицина/7 клиническая медицина
д.м.н. Чоп’як В.В., к.м.н. Потьомкіна Г.О.,
к.м.н.
Зубченко С.О.
Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького, Україна
ДИНАМІКА ЕКСПРЕСІЇ TLR-9 НА КЛІТИНАХ ПРИРОДЖЕНОГО ІМУНІТЕТУ В ХВОРИХ
НА ХРОНІЧНУ ЕПШТЕЙНА-БАРР (EBV) ВІРУСНУ ІНФЕКЦІЮ В СТАДІЇ РЕПЛІКАТИВНОЇ АКТИВНОСТІ
ВІРУСУ ПІД ВПЛИВОМ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ
Першою лінією захисту організму від вірусних інфекцій є клітинна ланка
природженого імунітету. За сучасними даними імунокомпетентні клітини володіють
еволюційними засобами, які першими розпізнають структурні елементи збудників і
при взаємодії з ними запускають механізми імунної відповіді [1-3]. Ними є
суперсімейство Toll-подібних рецепторів (TLR). Зокрема, TLR-9 експресуються на моноцитах, гранулоцитах, лімфоцитах,
дендритних та інших клитинах. При взаємодії цих рецепторів з CpG-патернами
ДНК EBV ініціюється продукція прозапальних
цитокінів, активація апоптозу і формується запальна реакція. Дослідження
експресії TLR на
імунокомпетентних клітинах при інфекційній патології є актуальним щодо
визначення ефективності дії сучасних противірусних засобів.
Матеріали та методи дослідження. Під
нашим спостереженням знаходилися 40 хворих
віком 18-72 роки, яким на основі
клінічних, інструментальних, лабораторних,
спеціальних імунологічних досліджень встановлений
вказаний вище діагноз. Усім хворим призначали Гропринозин із розрахунку 500
мг/10 кг маси тіла впродовж одного місяця. Дослідження TLR9 проводили на підставі виявлення CD123+
на гранулоцитах і моноцитах периферичної крові методом проточної
цитофлюориметрії з використанням тест-систем фірми «Bekton Dickenson» (США). Рівень експресії TLR9 визначали до/після лікування та в процесі
спостереження через 6 місяців.
Результати дослідження. Результати
проведених досліджень вказували, що до
лікування рівень експресії TLR9 на гранулоцитах був у 2,2 рази більшим (2,23±0,35), ніж на моноцитах (1,02±0,16 %), що свідчить про більше антигенне навантаження на
ці клітини. Після одномісячного приймання Гропринозину і в процесі
спостереження через 6 місяців експресія рецепторів на гранулоцитах поступово
зменшувалась (відповідно, 2,0±0,28%, 1,89±0,24%). На моноцитах після лікування рівень TLR9 збільшився, хоча вірогідна
різниця не спостерігалась, що можна віднести до сприятливого фактору. Це
пояснюється активізацією фагоцитуючих клітин – професійних антиген-презентуючих
клітин, які забезпечують першу лінію природженого клітинного захисту з наступним запуском специфічної
імунної відповіді. У процесі
спостереження через 6 місяців експресія TLR9 на моноцитах вірогідно зменшилась
(0,42±0,09%, p<0,01) порівняно з даними до/після лікування. Зниження експресії TLR9 на
імунокомпетентних клітинах після курсу приймання Гропринозину можна пояснити
зменшенням ступеня персистенції ЕВV, що підтверджувалось
повною регресією клінічних проявів гострої інфекції у 70% пацієнтів.
Висновки.
Результати досліджень свідчать, що застосування
Гропринозину є ефективним у лікуванні гострої
EBV–інфекції, на що вказує
зниження експресії TLR9 на імунокомпетентних клітинах і, відповідно, зменшення
персистенції вірусу. Пацієнтам з клінічними проявами EBV–інфекції після одномісячного курсу лікування рекомендовано застосовувати
цей препарат тривалішим курсом (2-4 місяці).
Література:
1. Akira S., Yamamoto M., Takeda K. Role of adapters in Toll-like receptor
signaling // Biochem. Soc. Trans. – 2003. - Vol. 31, Pt 3. – P. 637-642.
2. Dunne A., O’Neill L.A. Adaptor usage and Toll-like receptor signaling
specificity // FEBS Lett. – 2005. - Vol. 579, 15. – P. 3330-3335.
3. Kumar H. Kawai T., Akira S. Toll-like receptors and innate immunity //
Biochem. Biophys. Res. Commun. – 2009. – Vol. 388, 4. – P. 621-625.