Чіжова Н.В.

НТУУ «КПІ», Україна

Компетентнісний підхід у вищий школі

З розвитком інформаційних технологій значно полегшується обмін знаннями та досягненнями між спеціалістами певної галузі в усьому світі. Інвестиційні проекти приваблюють в Україну іноземців, які працюють в багатьох секторах економіки, створюючи сумісні підприємства. Для того, щоб відчувати свою конкурентоспроможність на ринку праці сучасному випускнику технічного вуза необхідно володіти крім професійної ще й іншомовною компетентністю, що надасть йому можливість ознайомитися з усіма новітніми тенденціями та винаходами в сфері його діяльності та займатися як наукою так і практикою не обмежуючись теренами власної країни.

Є.Рапацевич визначає професійну мобільність, як «здатність швидко змінювати вид праці, переключатися на іншу діяльність у зв’язку із змінами техніки і технології виробництва. Професійна мобільність виявляється у володінні системою узагальнених прийомів професійної праці та застосуванні їх для успішного виконання будь-якого завдання на суміжних за технологією ділянках виробництва. Передбачає високий ступінь розвитку узагальнених професійних знань, а також готовність до оперативного відбору і реалізації оптимальних способів виконання виробничо-технічних завдань».[ 1 ]

Отже випускникам вузів треба бути готовим до того, що отриманої базової освіти буде не досить і прийдеться протягом життя постійно доучуватися й переучуватися відповідно до потреб та вимог ринку. Таким чином мобільність стає умовою виживання і досягнення успіху, тобто саме той, хто швидше вчиться може в найкоротший термін вирішити поставлену задачу. Крім наявності сформованих певних компетентностей для розвитку професійної мобільності особистості вона має володіти певними якостями, такими як: соціальна активність, що виражається в готовності брати участь у різних суспільних заходах та проектах; висока адаптивність до різних суспільних ситуацій, функціонально різних видів діяльності; креативність або творче перетворення будь-якої ситуації.

Вищі учбові заклади, згідно з вимогами сьогодення впроваджують компетентнісний підхід в навчанні, в основі якого лежить оволодіння певними компетентностями, що базуються на сформованих компетенціях.

Компетентність це інтегрована характеристика якостей особистості, котрі визначають рівень поведінки в процесі виконання певної діяльності, тобто готовність до здійснення діяльності в певних ситуаціях. Компетентність включає в себе багато складових: знання, пізнавальні та практичні навички, мотивацію тощо. На думку В.І. Клочка та М.Г. Прадівлянного «Компетентність – це здатність приймати рішення, нести відповідальність за їхні наслідки у різних галузях діяльності. Компетентність поєднує фізичні та інтелектуальні якості особистості… передбачає наявність знань та навичок творчого використання цих знань. Поняття компетентності характеризує достатність і адекватність дій, котрі базуються на індивідуальному практичному досвіді особистості.»[ 2 ]

У своїх наукових працях І.О. Пометун пропонує певну ієрархію компетентностей:

- ключові компетентності (міжпредметні та надпредметні) – здатність людини здійснювати складні полі функціональні, полі предметні, культурно доцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуальні та соціальні проблеми;

- загальногалузеві компетентності які формуються студентом впродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі, а також вміння застосовувати їх на практиці у рамках культурно доцільної діяльності для розвитку індивідуальних та соціальних проблем;

- предметні компетентності – складова загальногалузевих компетентностей, яка стосується конкретного предмету.[ 3 ]

Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти визначають компетенції, як суму знань, умінь, характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії. Сформовані компетенції використовуються в міру необхідності у різних контекстах залежно від різних умов та потреб для виконання різноманітної мовленнєвої діяльності. Використовуються саме ті стратегії, які здаються найбільш прийнятними для виконання певних завдань.

Комунікативна мовленнєва компетенція складається із трьох основних компонентів: лінгвістичного, соціолінгвістичного та прагматичного. Безумовно до кожного з цих компонентів входять специфічні знання, вміння та навички. Лінгвістичний компонент ми пов’язуємо не лише з рівнем або якістю знань, а також з когнітивною організацією та способами збереження інформації та їх доступністю. Соціолінгвістичний компонент розглядає соціокультурні умови користування мовою повністю пронизує процес спілкування між представниками різних культур. Прагматичний компонент зумовлює адекватне вживання лінгвістичних засобів та стосується умінь дискурсу, визначення типів і форм текстів, іронії та пародії.

Однією із передумов розвитку професійної мобільності випускників вищих технічних закладів є сформована іншомовна професійна компетентність, яка полягає у:

- використанні іншомовних джерел інформації;

- володінні навичками усного та письмового перекладу;

- вмінні вести ділове листування та переговори на іноземній мові;

- вмінні стисло і точно висловлювати думки обома мовами.

Всі ці професійні навички ми формуємо, поглиблюємо та розвиваємо під час викладання спеціальних дисциплін: «Іноземна мова загально - технічного спрямування», «Іноземна мова професійного спрямування», « Іноземна мова для науковців». Але вже на першому курсі викладачі іноземної мови стикаються з проблемою недостатнього рівня знань колишніх школярів. Програма вищої освіти передбачає, що випускники шкіл мають рівень володіння іноземною мовою В1 (незалежний користувач), який згідно з Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти передбачає, що студент « може розуміти основний зміст чіткого нормативного мовлення на теми, близькі і часто вживані на роботі, при навчанні, під час дозвілля тощо. Може вирішити більшість питань під час перебування або подорожі у країні, мова якої вивчається. Може просто і зв'язно висловитись на знайомі теми або теми особистих інтересів. Може описати досвід, події, сподівання, мрії та амбіції, навести стислі пояснення і докази щодо точок зору та планів.» [ 4 ]

Але на жаль у технічному вузі непоодинокими є випадки, коли студенти не володіють елементарними знаннями та навичками з іноземної мови, тому на нашому факультеті була розроблена і впроваджена «Програма вирівнювання знань з іноземної мови у студентів першого курсу» яка передбачає самостійне додаткове опрацювання лексичного та граматичного матеріалу студентами під керівництвом викладача. Таким чином ми намагаємось усунути прогалини в знаннях, отриманих студентами в школі.

В умовах сьогодення ми маємо не просто навчати студентів, закріплювати та поглиблювати їх знання, а сформувати у них освітні компетентності, які дадуть їм можливість самим набувати певні знання та використовувати їх .

Література:

1. Педагогика. Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич.-Мн.: Современное слово, 2005.- 720 с.

2. Формування професійно спрямованої іншомовної компетентності фахівців технічних та економічних спеціальностей засобами сучасних інформаційних технологій : монографія/ В.І.Клочко, М.Г. Прадівлянний, – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 196с.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн./ О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. За ред. О. І. Пометун. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192 с: іл.

4. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання /Науковий редактор українського видання доктор пед. наук, проф. С.Ю.Ніколаєва. - К.:Ленвіт, 2003.-273с.