магістр Ходирева К.С.

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Словникова робота на уроках української мови в початкових класах

Збагачення словникового запасу молодших школярів є одним із основних напрямів розвитку мовлення, який необхідно реалізувати під час вивчення граматики та орфографії. Правильно організувати словникову роботу вдається лише тоді, коли вчитель має уявлення про стан словника дитини на час її вступу до школи і знає перспективи розвитку словника за роки навчання у початкових класах. Слово входить до активного словника школяра лише тоді, коли він добре розуміє його значення, усвідомлює правильність граматичних форм, структуру словосполучень і речень, тобто закріплюється у пам'яті учня лише через активне застосування у мовленні.

Проблема розвитку мовлення учнів та роль граматики у формуванні їхніх мовленнєвих і орфографічних навичок була предметом дослідження відомих учених як початку ХІХ століття (Ф.І. Буслаєв, О.М. Пєшковський, К.Д. Ушинський та ін.), так і сучасних психологів (Л.С. Виготський, С.Ф. Жуйков, М.Я. Микулінська, Д.Б. Ельконін та ін.), лінгвістів ( В.В. Виноградов, В.В. Бабайцев, М.М. Шанський та ін.) і методистів (М.Л. Закожурникова, О.І. Воскресенська, В.О. Кустарьова, О.І. Лобчук, С.П. Резодубов та ін).

Словникова робота в початковій школі - це планомірне розширення активного словника дітей за рахунок незнайомих або важких для них слів. Відомо, що розширення словника молодших школярів іде одночасно з ознайомленням їх з навколишньою дійсністю, з вихованням правильного ставлення до природи. Роботу доцільно розпочинати з першого дня перебування дитини в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового складу у першокласників та його обсягу.

Слово - основна лексична одиниця, що виражає поняття. У кожному слові можна виділити його значення або пов'язаний з ним зміст, звуковий склад (звукове оформлення), морфологічну структуру. Всі ці три характеристики слова потрібно враховувати при проведенні словникової роботи в початковій школі.

Процес засвоєння дітьми значень слів, їхньої семантики був вивчений Л.С.Виготським, який встановив, що дитина у міру свого розвитку переходить від випадкових, несуттєвих ознак до істотних. Зі зміною віку змінюються повнота й правильність відбиття дитиною у своїй мові фактів, ознак або зв'язків, що існують у дійсності.

Мовознавство й психологія розкривають таке важливе питання, що має відношення до методики розвитку мови, як поняття про словник активний і пасивний.

Активний словник - це слова, які мовець не тільки розуміє, але й уживає (більш-менш часто). Активний словник багато в чому визначає багатство й культуру мови.

В активний словник учнів початкових класів входить загальновживана лексика, але в окремих випадках - ряд специфічних слів, повсякденне вживання яких пояснюється умовами їх життя. Наприклад, діти, що живуть у військовому містечку, використовують слова військової термінології: полігон, плац, старшина, капітан, огляд та ін. Діти лісосплавного пункту - рубання, затонула колода, ліс та ін. Виходить, визначаючи зміст роботи з розвитку активного словника молодшого школяра, педагог повинен враховувати потреби мовної практики дітей, умови їхнього мовного оточення. Потрібно також постійно пам'ятати основну мету навчання рідній мові: зробити для дитини мову засобом спілкування.

Пасивний словник - це слова, які мовець розуміє, але сам не вживає. Пасивний словник значно більше активного, сюди зараховуються слова, про значення яких людина здогадується з контексту, які спливають у свідомості лише тоді, коли їх чують.

Внесення слів з пасивного словника до активного являє собою спеціальне завдання. Уведення в мову дітей слів, які вони самі засвоюють із працею, уживають у перекрученому вигляді, вимагає педагогічних зусиль. Дані психології, мовознавства, фізіології допомагають визначити коло слів, що є складними для дітей молодшого шкільного віку.

Здійснюючи словникову роботу, вчителі дотримуються таких принципів:

1) робота над словом проводиться при ознайомленні дітей з навколишнім світом на основі активної пізнавальної діяльності;

2) формування словника відбувається одночасно з розвитком психічних процесів і розумових здібностей, з вихованням почуттів, відносин і поводження дітей;

3) всі завдання словникової роботи вирішуються в єдності й у певній послідовності.

Отже, основним завданням словникової роботи в початковій школі є планомірне розширення активного словника дітей за рахунок незнайомих або важких для них слів.

Словникова робота у школі складається з чотирьох напрямів:

- збагачення словника;

- уточнення словника;

- активізація словника;

- вилучення нелітературних слів;

Збагачення словника, тобто засвоєння нових, раніше невідомих учням слів, а також нових значень тих слів, які вже були в словниковому запасі. Це досягається засобом додавання до словника учня 4-6 нових словникових одиниць щодня.

Уточнення словника - це словниково-стилістична робота, розвиток гнучкості словника, його точності й виразності, що містить у собі:

— наповнення змістом тих слів, які засвоєні не цілком точно, що
забезпечується включенням їх у контекст, зіставленням і порівнянням з
іншими словами;

— засвоєння лексичної сполучуваності слів, у тому числі у
фразеологічних одиницях;

— засвоєння алегоричних значень слова, багатозначності слів;

— засвоєння синоніміки лексичної й відтінків значень слів,
які властиві окремим синонімам у синонімічній групі.

Активізація словника - перенесення якомога більшої кількості слів зі словника пасивного до словника активного. Слова включаються в речення й словосполучення, уводяться до переказу прочитаного, у бесіду, в оповідання, виклад і твір.

Усунення нелітературних слів - перенесення їх з активного словника до пасивного. Маються на увазі слова діалектні, просторічні, жаргонні, які діти засвоїли під впливом мовного середовища.

Найкраще тлумачення значень слова - контекст. Невипадково в тлумачних словниках наводяться цитати-ілюстрації, у яких нібито висвітлюються й основні, і додаткові значення слів, їхня сполучуваність.

У поясненні значень слів необхідно керуватися загальним дидактичним завданням підвищення ступеня самостійності й пізнавальної активності самих учнів. У класі завжди буває хоча б кілька людей, які правильно розуміють всі слова й звороти мовлення. Тому необхідно домагатися, щоб самі школярі зуміли пояснити значення слова, що забезпечує їхній розумовий розвиток, виховує самостійність.

Таким чином, усі названі напрямки роботи над словником постійно взаємодіють. Основні джерела збагачення й удосконалення словника - це здобутки художньої літератури, тексти навчальних книг, мовлення вчителя. Все це - педагогічно контрольовані джерела збагачення мови. Але на мовлення учнів впливають і джерела неправильні (мовлення батьків, друзів ).