Філософія/2 Соціальна філософія

Виселко І.В.

аспірант каф. філософії Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

Становлення аудіовізуальної комунікації: теоретичні розвідки

Активний розвиток засобів масової комунікації сприяє та ініціює розвиток аудіовізуальної комунікація як приклад стрімкого наково-технічного розвитку. Переоцінити вплив медійного сенменту на пройес функціонування суспільства важео, отже всі процеси безпосередньо повязаниі з інорматизацією та медіавізацією. Найвагомішим капіталом стає інформація, як демонстрація інтелектуального надбання сьогодення. Епоха інформаційного суспільства лише посилює залежність людини від техніки, життєдіяльність суспільства, становлення особистості безпосередньо пов'язане з аудіовізуальною комунікацією та скаладовими медіапростору.

З розвитком науки і техніки змінюється процес комунікації: його складові, інтерпретація, умови існування. М. Маклюєн в своїй роботі зазначав, що техніка це певний засіб для задоволення потреб людей, тобто допоміжний матеріал, як ще одна пара рук. Але, це було декілька десятків років тому, а стрімко видозмінюючись медійні засоби інформації демонструють тенденції до повного поневолення і підкорення людини техніці, що призводить до певної безпорадності та зниження стресостійкості [1].

В зв’язку з цим цікавим і неоднозначним явищем стає екранна або аудіовізуальна культура, яка займає більшу частину нашого життя. Ретельного дослідження також потребує саме явище комунікації, форми та моделі, яких воно набуває. Особливої уваги потребує відмінність особистісної комунікації, на заміну якій прийшла ера комп’ютерної, коли вербальні знаки уваги, приязні, неприязні, певних людських почуттів замінені різноманітними смайликами та лайками.

Н думку К.Е. Разлогова, «екранна або аудіовізуальна культура визначається як нова комунікативна парадигма, яка доповнює традиційні форми спілкування між людьми – культуру безпосереднього спілкування і культуру письмову (книжну)». Аналізуючи дане визначення, слід зазначити, що медійні засоби інформації стають основними трансляторами традицій, звичаїв, норм поведінки, масової культури загалом. Це не лише передача певної національної ідентичності, а й запозичення іноземної світоглядної парадигми, моделей поведінки, ведення бізнесу, навчального процесу. Виникнення екранної культури датують кінцем XIX століття, як розвиток кінематографічного мистецтва і зародження телебачення, але глобального характеру дане явище набуло разом з розвитком техніки. Першоосновою розвитку аудіовізуальної культури є явище кінематографії [2].

Аудіовізуальна комунікація сьогодні є незмінним фактором життя суспільства, а модель світосприйняття, яка створюється нею, певна віртуальна реальність претендує на соціальну реальність, демонструючи тонку межу між ними, що призводить до підміни понять та образів. Глобальний характер інформаційного суспільства, призводить до інформатизації всіх сфер життєдіяльності суспільства, що в свою чергу веде до трансформацій в моральній, культурній, екологічній, правовій, політичній сферах та впливає на культурний розвиток особистості. Яскравий приклад даній тенденції – це країни пострадянського простору, оскільки за відносно короткий проміжок часу відбулися глобальні сфери в різних сферах культури, тобто, насамперед, еволюційне перетворення суспільних структур,де паралельно існують дві моделі культури.

Важливим ефектом сучасної аудіовізуальної культури стає явище інтерактивності, іншими словами зворотного зв’язку з боку глядача, тобто «вторгнення його в екранну культуру», задля ефекту включеності особистості в процес телебачення та створення ефекту контролю над власними діями. В даному аспекті розгляду аудіовізуальної культури доречно розглянути сам процес комунікації та його моделі.

Отже, аудіовізуальну комунікацію (audiovisual communication) можна визначити як зв’язок або шлях повідомлення під час спілкування (обміні інформацією) між адресатом та відправником, при якій відбувається передача інформації, говорячи про даний вид комунікаційної культури, медійний формат є основним при передачі та отриманні інформації, з врахуванням всіх перешкод, тобто, відбувається певна безособистісна взаємодія під час сприйняття інформації. З даного визначення необхідно виокремити поняття «комунікації» загалом, так як аудіовізуальна комунікація існує лише в умовах медіапростору. Отже, комунікація визначається як процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Виділяють також два види комунікації – це фронтальна та опосередкована. К.Е. Разлогов зазначав, що аудіовізуальна культура сучасності прагне до створення інтерактивного ефекту, але даний принцип існує не у всіх сферах її діяльності, так як фронтальна комунікація передбачає дію трансакції, тобто відсутність зворотного зв’язку та визначення комунікації як певного монологу, тобто більшість розважальних програм, відеоігор, соціальних мереж має опосередкований характер, вимагаючи участі аудиторії, без якої не буде існувати. Фронтальну комунікацію ми спостерігаємо, наприклад, під час перегляду новин, наукових телепередач. Під час опосередкованої комунікації трансакції відбуваються в обох напрямках через інформацію, яка може бути закодованою в певних аудіовізуальних засобах, таких як текст, відеозапис, малюнок,певна схема, адрес доставки інформації може бути різний через комп’ютер (Інтернет), телевізор, радіо, книгу, газету, ін.

Аудіовізуальна культура яскравий приклад розвитку науки та техніки, які за швидкістю розвитку не перестають дивувати, оскільки екранна культура включає всі засоби комунікації, які в свій час визначив М.Маклюен: телебачення, кінематограф, книжки, телефон, телеграф, радіо, інтернет, письмові засоби інформації та ін. Явище культури екрана стало синтезом всіх існуючих досі видів мистецтв. Дана культура визначила абсолютно не тиражований та унікальний тип сприйняття, сформувала найширше коло глядачів, пройшла кілька революційних етапів технологічних перетворень:

Підсумовуючи, слід відзначити, що в умовах сьогодення ми функціонуємо в період інформаційної картини світу, що тримається на достатньому обсязі інформації, за допомогою якої людина вчиться індитифікувати себе як повноцінного члена соціуму, адекватно сприймати навколишнє середовище, але, на жаль, не зважаючи на очевидний позитив аудіовізуальної комунікації ми не застраховані від певних ризиків, що сприяють до формування стереотипного мислення, повного конформізму та відсутності інноваційного мислення, сприйняття себе як унікальної особистості, ефект тиражування в мистецтві також не виключений. Отже, в зв’язку з розвитком медіапростору ми можемо вибирати власний інформаційний простір, своє середовище, через яке, за допомогою системи прямих і зворотних інформаційних зв'язків впливати на навколишній світ, культуру вирішувати певні проблеми.

Література:

1. Маклюен М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека /М. Маклюен/ Пер. с англ. В. Николаева; Закл. ст. М. Вавилова. — М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. — 464 с.

2. Разлогов К. Крушение иллюзий. Политизация западного экрана/ К. Разлогов. М., 1992. – 565 с.