Политология/10. Региональные политические процессы

к.політ.н. Кваша О. П.

Донбаська державна машинобудівна академія

Інституційне забезпечення державної регіональної політики: стан, проблеми та перспективи.

На нинішньому етапі розвитку української держави необхід­ність ефективної регіональної політики є очевидною. Від того, яким чином здійснюватиметься державне регулювання регіональ­ного розвитку, залежить якість та швидкість здійснення реформ як у регіонах, так і у країні в цілому.

Головною проблемою інституційного забезпечення державної регіональної політики України є несформованість системи інсти­туцій (органів, установ), спроможних у взаємодії й координації здійснювати ефективну реалізацію завдань державної регіональної політики1. Відсутній чіткий розподіл повноважень і відповідаль­ності у сфері регіонального розвитку між різними гілками влади на центральному рівні, ієрархічними рівнями виконавчої влади й місцевого самоврядування, органами виконавчої влади та місцево­го самоврядування на місцевому рівні.

На загальнодержавному рівні в Україні відсутній центральний ор­ган виконавчої влади з достатніми повноваженнями для проведення регіональної політики. Чинним законодавством не визначено окремо­го органу, який би комплексно вирішував проблеми регіонального розвитку в Україні. Натомість розв'язання питань регіональної со­ціально-економічної політики покладено на Міністерство економіки України. Міністерство економіки України має право скасовувати відпо­відно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на­кази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; здійснює у межах своїх повноважень перевірки в місцевих органах виконавчої влади і органах місцевого самовряду­вання, які наділені повноваженнями у сфері ціноутворення, а та­кож суб'єктів підприємництва щодо додержання ними порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

У структурі Міністерства економіки України функціонує депар­тамент регіонального розвитку, основна увага якого спрямована на вирішення питань аналізу, прогнозування та планування соціаль­но-економічного розвитку регіонів, функціонування вільних еко­номічних зон, запровадження нових інструментів стимулювання роз­витку регіонів, розвитку транскордонного співробітництва.

Одночасно окремі функції щодо регулювання регіонального розвитку розосереджені по різних міністерствах, які мають свої регіональні підрозділи, що входять до складу місцевих органів ви­конавчої влади. У зв'язку з цим виникає проблема координації діяльності неспеціалізованих органів влади і консолідації їхніх дій у руслі загальнодержавної політики.

З метою подальшого підвищення скоординованості дій уряду та виконавчої влади у регіонах під час розв'язання нагальних про­блем соціально-економічного розвитку регіонів, що забезпечить поєднання загальнодержавних та місцевих інтересів при вирішенні важливих питань суспільного життя Урядом створено Раду роз­витку регіонів та затверджено Положення про Раду.

На нашу думку, на нинішньому етапі підвищити ефективність державної регіональної політики в Україні дозволить визначення (створення) центрального органу виконавчої влади (Міністерства або Державного Комітету), відповідального за регіональну політи­ку та розвиток місцевого самоврядування. Такий орган має зосере­джувати розв'язання цілої низки проблем, серед яких:

-                      розроблення проектів законодавчих та нормативних докумен­тів з питань регіональної політики та місцевого самоврядування;

-                      обґрунтування та запровадження механізмів реалізації дер­жавної регіональної політики;

-                      запровадження планово-прогнозного механізму управлін­ня регіональним розвитком, координація розробки регіональ­них комплексних програм розвитку та цільових регіональних програм;

-                      проведення комплексного моніторингу соціально-еконо­мічного розвитку регіонів;

-                      здійснення експертизи рішень щодо галузевого розвитку (визначення, як вони можуть позначитися на регіональному розвитку та міжрегіональних диспропорціях);

-                      координація розбудови системи органів місцевого само­врядування;

-                      обґрунтування засад та проведення адміністративно-тери­торіальної реформи;

-                      нормативно-правове та методичне забезпечення міжрегіо­нального й транскордонного співробітництва тощо.

При центральному органі виконавчої влади з питань регіональ­ної політики та місцевого самоврядування доцільно мати науко­во-аналітичну установу, яка б проводила різноаспектний ком­плексний моніторинг тенденцій та проблем соціально-еко­номічного розвитку регіонів, обґрунтування механізмів державної регіональної політики тощо. В Україні така інституція може бути створена або визначена серед існуючих наукових і науково-ана­літичних закладів з відповідною зміною її організаційної структу­ри та фінансового забезпечення.

Проблема інституційного забезпечення державної регіональної політики на регіональному і місцевому рівнях пов'язана з незавер­шеністю формування на цих рівнях системи державного управління і місцевого самоврядування. Сьогодні відсутнє чітке розмежування повноважень і відповідальності та координації діяльності між органа­ми виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на регіональному і субрегіональному рівнях. Місцеві органи влади не мають належного законодавчого забезпечення та фінансової бази для вирішення проблем регіонального і місцевого розвитку.

Розбудова системи державного управління та місцевого само­врядування на регіональному і субрегіональному рівнях є дуже багатоаспектним комплексним завданням, що потребує уважного розгляду й вироблення відповідної системи заходів. Вона також тісно пов'язана з проблемою реформування адміністративно-те­риторіального устрою.

Потрібно сформувати стійку модель системи управління на регіональному та субрегіональному рівнях на основі чіткого визна­чення і законодавчого закріплення розподілу повноважень і обо­в'язків між органами виконавчої влади та місцевого самоврядуван­ня. На етапі реформування необхідно зберегти міцну вертикаль державної виконавчої влади, яка покликана забезпечити стійкість системи управління і стабільність у державі.

Підвищити ефективність системи місцевого самоврядування та впорядкувати засади його функціонування допоможе прийняття нової редакції Закону України «Про місцеве самоврядування в Ук­раїні». Проект Закону передбачає:

-                      визначення правового статусу первинного суб'єкта місце­вого самоврядування - територіальної громади;

-                      визначення принципів розмежування повноважень цент­ральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцево­го самоврядування;

-                      відмову від дублювання повноважень різних рівнів місце­вого самоврядування;

-                      порядок вирішення питань створення та функціонування асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого са­моврядування.

Надзвичайно актуальною проблемою у сфері реалізації регіо­нальної політики на всіх рівнях є її низьке кадрове забезпечення. Необхідно підвищити якість професійної підготовки кадрів для системи управляння регіонального і місцевого рівнів. Це важлива передумова підвищення ролі місцевих органів влади у зміцненні регіонального та місцевого потенціалів та його ефективному вико­ристанні. Тому потребує розвитку відповідна система навчальних закладів і центрів, а також формування й запровадження чітких вимог щодо кваліфікаційних характеристик працівників місцевих органів виконавчої влади й місцевого самоврядування.

Для ефективної реалізації державної регіональної політики не­обхідним є створення мережі недержавних інституцій регіонально­го і місцевого розвитку. Такі інституції покликані підвищити роль і відповідальність територіальних громад, приватних підприємців та кожного громадянина за піднесення відповідних територій, за­безпечити їм можливість реальної участі і впливу на вирішення важливих проблем регіонального і місцевого розвитку.

Такою інституцією може стати мережа Агентств регіонального розвитку з репрезентуванням державних, громадських, приватних інтересів. Потенціал такої моделі дуже великий, а головне - вона виправдала себе в інших країнах, що є кращим свідченням її апро­бації. Існуючі в Україні Агентства регіонального розвитку є по­тенційною базою вдосконалення інфраструктури регіонального розвитку. Агентства регіонального розвитку мають на меті вирішення завдань поліпшення умов використання передових інноваційних технологій, підвищення інвестиційної привабливості регіонів, розширення залучення вітчизняних та іноземних інвес­тицій для регіонального розвитку, вдосконалення підготовки та перепідготовки відповідних фахівців з проблем регіонального роз­витку, координації програм технічної допомоги, спрямованих на підтримку регіонального розвитку тощо.

Створення інституційних та нормативно-правових передумов реформування системи місцевого самоврядування та адміністра­тивно-територіального устрою передбачає прийняття законодав­чих документів з питань реформування адміністративно-терито­ріального устрою та розвитку місцевого самоврядування на всіх рівнях, бюджетної децентралізації. Конкретними завданнями, на вирішення яких потрібно спрямувати зусилля, є наступні:

-                      визначення концептуальних засад та шляхів здійснення адміністративно-територіальної реформи;

-                      розроблення та опрацювання пілотних проектів моделі ад­міністративно-територіального устрою;

-                      підготовка нормативно-правової бази щодо проведення бю­джетної децентралізації, що включатиме збільшення повноважень та зміцнення фінансово-економічної основи територіальних гро­мад, зростання питомої ваги власних доходів місцевих бюджетів. Реалізація Державної стратегії регіонального розвитку перед­бачає запровадження нових форм взаємодії центральних органів виконавчої влади з місцевими виконавчими органами та органами місцевого самоврядування, проведення у 2014-20117 роках адмініст­ративно-територіальної, бюджетної та податкової реформ з метою зміцнення фінансово-економічної основи територіальних громад.

Передача основних повноважень щодо регіонального і місцево­го розвитку органам самоврядування відбувається за відсутності адекватної системи та механізмів контролю за ефективністю рі­шень і дій цих органів: з одного боку, послаблюється вертикаль ви­конавчої влади, з іншого - не сформовано дієві механізми контро­лю місцевої влади громадами. За такої ситуації держава зобов'яза­на посилити увагу до питань регіональної політики, створити дієву систему інституцій, які б працювали на забезпечення сталого роз­витку окремих територій.

Література

1.            Павлюк А. П. Інституційне забезпечення регіональної політики України: стан і напрями удосконалення в контексті європейського досвіду // Збірник наукових праць. Вип. 36 / Відп. ред. В. Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин, 2003. - С. 258.

2.            Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «шляхом європейської інтеграції». - К.: ІВЦ Держкомстату ук­раїни, 2004. - С. 323.

3.            Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 1001 від 21 липня 2006 р.