Право/3.Охрана авторского права.

 

К.ю.н., доцент Романюк О.І., Медведєва О.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

СИСТЕМА ОХОРОНИ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

 

Актуальність дослідження проблем, пов’язаних з інтелектуальною власністю, в Україні обумовлена тим, що в ході формування ринкової економіки, зниження бюджетного фінансування науки збільшився відтік закордон вчених, творців нових, високотехнологічних розробок [1]. На сьогодні в Україні існує не достатньо ефективна система охорони прав інтелектуальної власності.

Існування за кордоном механізму охорони і надійного захисту практично всіх об’єктів інтелектуальної власності за невеликим виключенням, дозволяє зарубіжним країнам не тільки мати потужний науковий потенціал, але також бути конкурентоздатними на ринку нових технологій [2].

Дослідженню проблем охорони прав інтелектуальної власності присвячені роботи наступних вітчизняних та зарубіжних науковців –           М.М. Богуславського, Е.П. Гаврилова, В.А. Рассудовського,  В.П. Шатрова, Ю.І. Свядосца, М.Н. Кузнецова. Особливо варто відзначити роботи українських авторів: Ю.Г. Матвеева, Ч.Н. Азімова, О.А. Підопригори, В.І. Жукова,           Н.М. Мироненко, В.Л. Мусіяки, В.І. Дахна, О.О. Підопригори.

Інтелектуальна власність є конкурентною перевагою, стратегічним ресурсом підприємства та держави загалом [3]. Тобто, ефективне використання інтелектуальної власності сприяє збільшенню конкурентоспроможності та вирішенню соціально-економічних проблем суспільства. Від рівня інтелектуального потенціалу суспільства залежить успіх вирішення багатьох економічних проблем, що мають місце в Україні. Необхідність вироблення ефективних засобів правової охорони суспільних відносин у сфері створення, використання результатів інтелектуальної діяльності зумовлена часом.

Охорона прав на ОІВ передбачена міжнародними зобов’язаннями України, що випливають з підписаних нею двосторонніх угод, вимогами міжнародних договорів, до яких наша держава приєдналася. Міжнародні угоди з охорони інтелектуальної власності, які укладені в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності, складаються відповідно до систематизації ВОІВ з програмних, реєстраційних та класифікаційних угод (таблиця) [4].

        

Таблиця – Міжнародні угоди з охорони інтелектуальної власності

Програмні угоди

Реєстраційні угоди

Класифікаційні угоди

·          Паризька конвенція про охорону промислової власності

·    Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів

·     Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного мовлення

·     Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури.

·      Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману,позначень походження товарів

·Договір про закони щодо товарних знаків

·Міжнародна конвенція про охорону селекційних досягнень

·           Договір про патентну кооперацію

·           Договір про патентне право (PLT)

·           Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків

·            Гаазька угода про міжнародне депонування промислових зразків

·           Лісабонська угода про охорону найменування місць походження та їх міжнародної реєстрації

 

·      Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію (МПК).

·      Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП)

·      Віденська угода щодо закладення Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків (КЗЕ).

·               Локарнська угода щодо заснування міжнародної класифікації промислових зразків (МКЗП).

 

 

 

Можна виділити основні напрями роботи щодо вдосконалення системи охорони прав інтелектуальної власності в Україні [1]:

-     активізація роботи щодо розробки та прийняття парламентом законопроектів про внесення змін до законодавчих актів з питань авторського права і суміжних прав;

-     запровадження механізму підтримки патентування вітчизняних об’єктів інтелектуальної власності в іноземних державах;

-     поліпшення взаємодії державних органів та суб’єктів господарювання під час здійснення ними інтелектуальної діяльності;

-     підвищення ролі держави у технологічному оновленні, комерціалізації нововведень, що охоплює систему податкових і кредитних пільг для інновацій, фінансування трансферу технологій тощо.

Отже, охорона прав інтелектуальної власності практично перебуває на етапі свого становлення та потребує подальшого вдосконалення, великою перевагою є те, що держава дотримується інноваційного шляху розвитку, тому слід на законодавчому рівні охороняти всі об’єкти інтелектуальної власності, що стане міцним фундаментом для подальшого інноваційного розвитку України та підвищення її конкурентноздатності на світовому ринку.

 

Література:

 

1.     Денисюк О.П. Проблеми та перспективи розвитку охорони інтелектуальної власності в Україні [Електронний ресурс] /                                О.П. Денисюк // Адвокат. – 2009. – № 7. – С. 38-41. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/adv_2009_7_7.pdf

2.   Булат Є.А. Інтелектуальна власність та інноваційні процеси розвитку [Електронний ресурс] /Є.А. Булат//Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – № 3. – С. 150-154. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nvdduvs_2012_3_23.pdf

3.   Кузьменко О.М. Інтелектуальна власність як фактор економічного зростання [Електронний ресурс] /О.М. Кузьменко//Водний транспорт. – 2013. – Вип. 2. – С. 93-99. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vodt_2013_2_19.pdf

4.   Романюк О. І. Інтелектуальна власність: навч. посіб. для студ. екон. спец. / О. І. Романюк – Донецьк: ДонНУЕТ, 2012. – С.83.