Право /5 Уголовное право и кримінологія

Шмарко Наталія Сергіївна

Студентка групи ПБ-43

Національний університет державної податкової служби України

Науковий керівник: Линник А.В.

Основні проблеми довічного засудження особи

Починаючи з середини 90-х років і до сьогодення в суспільстві тривають дискусії, а іноді і відверті суперечки, проте, чи слід було скасовувати смертну кару і чи доцільно особливо небезпечних злочинців утримувати за рахунок держави довічно. Обидва боки, що приймають участь в цих суперечках, приводять масу доводів різного плану від моральних і соціальних до суто фінансових. Безумовно, в цій суперечці визначити переможця практично неможливо, бо думки і однієї, і іншої сторони, підкріплені обгрунтованими доводами, безумовно, мають право на існування.

Отже, актуальність теми обумовлена тим, що проблема довічного позбавлення волі є однією з найменш розроблених в сучасній юриспруденції. Хоча в КК довічне позбавлення волі передбачено низкою положень, таку регламентацію не можна вважати досконалою. Проблема правового регулювання застосування довічного позбавлення волі в повному обсязі у вітчизняній кримінально-правовій літературі ще не підлягала комплексному дослідженню. Довічному позбавленню волі в науковому плані присвячена незначна кількість робіт. Залишаються спірними і вимагають подальшої теоретичної розробки такі проблеми, як юридична природа довічного позбавлення волі, його основні характеристики, зміст кари та механізму правового регулювання. Протягом існування України як незалежної держави лише окремі аспекти такого виду покарання як довічне позбавлення волі були предметом досліджень та дискусій, які проводили В.І.Анісімов, Ю.В.Баулін, О.В.Беца, М.Г.Вербенський, С.ПГоловатий, ІМ.Даньшин, О.Ф.Кістяківський, М.И.Коржанський, В.В.Костицький, А.М.Литвиненко, В.А.Льовочкін, П.П.Михайленко, МІ.Мельник, МІ.Панов, В.ІПанфілов, С.М.Скоков, В.В.Сташис, А.Х.Степанюк, В.Я.Тацій, В.М.Трубніков, О.І.Фролов, В.І.Шакун, О.Т.Шевченко, В.О.Шевчук.

На даний час, кількість засуджених до довічного позбавлення волі стрімко наближається до 1500 осіб. Стійка тенденція до зростання пояснюється, перш за все, загальним зростанням рівня злочинності, особливо останнім часом, у середньому відносно молодим віком засуджених (смертність серед даної категорії засуджених не перевищує 1-3 випадки на рік) та положеннями нині діючого законодавства (право на помилування Указом Президента України наступає лише по відбуттю 20 (двадцяти) років в ув’язненні). Зростання чисельності даної категорії засуджених породжує першу і, ледве, не найголовнішу проблему - розміщення в установах виконання покарань[2].

Запровадження довічного позбавлення волі як альтернативи смертній карі відповідає сучасним уявленням про гуманізм у сфері застосування покарань та поводження із засудженими. При застосуванні довічного позбавлення волі у засуджених залишається право на життя, що є втіленням принципу поваги прав людини, сформульованому в Загальній декларації прав людини. Зміст даного заходу державного примусу, де знаходить свій вираз у максимально можливому ступені ізоляція засуджених до довічного позбавлення волі (порівняно з іншими категоріями позбавлених волі), відповідає принципу справедливості при застосуванні покарання, бо певним чином відображає співрозмірність злочину та кари.

Довічне позбавлення волі може призначатись як самостійно, так і у поєднанні з додатковими покараннями.

Що, однак, означають слова закону, що довічне позбавлення волі призначається тільки тоді, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк?

Відповідаючи на поставлене запитання, треба мати на увазі наступне. У ч.2 ст.65 КК вказано, що "особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів". З цього, зокрема, випливає, що при альтернативній санкції суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, спочатку повинен з'ясувати, чи може у даному випадку виправлення винного та попередження нових злочинів, тобто мета покарання бути досягнута застосуванням найменш суворого з передбачених нею покарань, і у разі позитивного висновку з приводу цього обрати його засудженому. І лише якщо менш суворий вид покарання не зможе забезпечити досягнення цієї мети, призначається більш суворе покарання із числа передбачених за вчинений злочин [1].

Викладене повною мірою стосується і умов застосування довічного позбавлення волі. Це означає, що оскільки в усіх санкціях, які встановлюють довічне позбавлення волі, дане покарання передбачене в альтернативі з позбавленням волі на певний строк, воно має призначатись тільки тоді, коли мета покарання не може бути досягнута застосуванням позбавлення волі на певний строк. Саме так і слід розуміти слова ч.1 ст.64 КК, що довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Однак з огляду на те, що у цій кримінально-правовій нормі положення про те, що довічне позбавлення волі призначається тільки тоді, коли мета покарання не може бути досягнута застосуванням позбавлення волі на певний строк, текстуально викладено явно невдало, у ній слова "суд не вважає за можливе застосувати" варто замінити словами "мета покарання не може бути досягнута застосуванням". Вона визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. На таку небезпеку можуть, зокрема, вказувати: множинність (сукупність, повторність, рецидив) вчинених особою злочинів; наявність у вчиненому діянні декількох з альтернативно передбачених диспозицією ознак відповідного складу злочину; наявність обставин, що обтяжують покарання, і відсутність обставин, що його пом’якшують; вкрай негативна характеристика особи злочинця.

Розглянуті питання сприятимуть правильному і ефективному застосуванню довічного позбавлення волі на практиці. Визначення ж самої ефективності довічного позбавлення волі і його ролі у запобіганні вчиненню особливо тяжких злочинів - це наступний етап у дослідженні комплексу питань, що торкаються цього покарання.

Література::

1) Довічне позбавлення волі: проблеми та складності в виконанні покарання — [Електронний ресурс] : Режим доступ - http://urprisson. blogspot.com/2011 /Об/blog-postl 3. html

2) Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання, НАВС – [Електронний ресурс] : Режим доступу - http://mydisser.eom/en/catalog/view/6/348/2882.html;

3) Довічне позбавлення волі як вид покарання за кримінальним правом України -

[Електронний ресурс] : Режим доступу - http://referatcentral.org. ua/jurisprudence_load.php?id=4728&startext=4 ;