Психология и социология / 7. Общая психология

Канд. психол. н. Кравчук С.Л.

Київський національний лінгвістичний університет, Україна

Природа та функції психологічного захисту особистості

Постановка проблеми. Хоча існування і вплив різних захисних механізмів широко визнається психологами, дослідники, як правило, спираються на вивчення окремих випадків чи казуїстики, а не на результати наукових досліджень з необхідним контролем змінних.

Захисні механізми – це психологічні стратегії, з допомогою яких люди уникають чи знижують напругу, інтенсивність тривоги, стресу, конфлікту, фрустрації.

Основна мета статті: визначити специфіку ідентифікації захисних механізмів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Автори більшості теорій про захисні механізми орієнтовані на психоаналіз З. Фройда.

В останній час теоретиками різних напрямків були запропоновані альтернативні пояснення відповідних паттернів поведінки [1].

В ранній концептуальній схемі З. Фройда механізми захисту виступали як засоби розв’язання конфлікту між свідомим і несвідомим, як способи спрямування сексуальної, інстинктивної енергії (лібідо) в соціально бажані форми активності [4].

На думку З. Фройда, в психічному житті індивіда, а саме в інстанції Id, панує принцип задоволення, тобто прагнення отримувати насолоду та уникати незадоволення. Незадоволення відповідає підвищенню, а задоволення – зниженню рівня збудження.

Згідно з поглядами З. Фройда, психічний апарат має тенденцію підтримувати збудження на найнижчому або, в крайньому разі, на постійному рівні. Усе, що сприяє збільшенню напруження (збудження), повинно розглядатися як незадоволення.

В той же час, З. Фрейд заперечує абсолютне панування принципу задоволення в психічному житті. На думку дослідника, в психіці існує виражена тенденція до панування принципу задоволення, але цьому протистоять інші внутрішні та зовнішні сили й умови.

Для самозбереження організму принцип задоволення виявляється не придатним і навіть шкідливим, небезпечним. Тому під впливом прагнення організму до самозбереження цей принцип змінюється “принципом реальності”.

На думку З. Фройда, принцип реальності, не відкидаючи кінцевої мети досягнення задоволення, відкладає можливість задоволення та тимчасово терпить незадоволення.

Принцип реальності спрямований на регуляцію психічного життя та полягає у врахуванні реальних умов і можливостей задоволення потягів. Потяги “Я” підпорядковані принципу реальності.

Засновуючись на розроблену З. Фройдом структуру особистості (Id, Ego, Super-Ego), психологічний захист розглядається як основна функція Ego в інтеграції та адаптації особистості. В ситуації вимог реальності, коли задоволення потреб Id є неможливим, Ego використовує спеціальні механізми затримки та контролю потягів [4].

Загроза цілісності особистості може виходити також з інстанції Super-Ego. Super-Ego не дозволяє задоволенню інстинктивних бажань і потягів, які виходять з інстанції Id. В дію включаються механізми психологічного захисту з метою зняття конфлікту та напруження.

Основна функція захисних механізмів – допомогти Ego в його боротьбі з інстинктивним життям. Згідно із З. Фройдом, однієї лише боротьби конфліктуючих імпульсів вже достатньо для того, щоб включити захисні механізми.

На думку З. Фройда, механізми психологічного захисту спрямовані на те, щоб забезпечити безпеку Ego і захистити його від переживання незадоволення. Однак Ego захищається не тільки від незадоволення, яке йде від Id, а й від загроз зовнішнього світу і власної інстанції Super-Ego. Небезпека, яка загрожує Ego (втрата цілісності) існує як з боку інстинктивних потягів, так і з зовнішнього світу. З. Фройд вказував, що захисні механізми вроджені, включаються в дію в екстремальних ситуаціях та виконують функцію “зняття внутрішнього конфлікту”.

Психоаналітичне дослідження проблеми захисту розвивалося наступним чином: почавшись з аналізу конфліктів між Id та утворенням Ego, перейшло до боротьби між Ego і Super-Ego, а далі – до вивчення конфліктів між Ego та зовнішнім світом. У всіх цих конфліктах Ego індивіда прагне відкинути частину свого власного Id.

А. Фройд вказувала, що Ego і механізми психологічного захисту розвиваються. Процес розвитку Ego полягає у формуванні все більш досконалих способів захисту від зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Тому, як наслідок, знижується рівень тривожності, зникає суб’єктивне почуття дискомфорту, яке заважає процесу адаптації. Більш досконалим механізмам психологічного захисту відповідає більша зрілість особистості і більш ефективна її адаптація [3].

А. Фройд зазначала, що механізми психологічного захисту формуються у дитинстві. Тому їх індивідуальний набір залежить від стосунків дитини з батьками, а саме: від зразків, моделей захисного реагування дорослих.

А Фройд внесла істотні зміни в попередню концепцію захисних механізмів: 1) механізми захисту відіграють важливу роль у розв’язанні зовнішніх, тобто соціогенних конфліктів; 2) механізми психологічного захисту розглядаються як продукти розвитку; 3) набір захисних механізмів індивідуальний та визначає рівень адаптованості особистості.

Кожна особистість характеризується індивідуальним набором захисних механізмів. Вони дають змогу подолати труднощі в розв’язанні зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Кожна людина навчається по-своєму долати труднощі й перешкоди, вирішувати внутрішньоособистісні проблеми і конфлікти. Способи захисту можуть знову використовуватись в аналогічних ситуаціях, усе сильніше фіксуються в особистості [2]. Деякі люди продовжують захищати себе навіть за таких обставин, коли це зовсім недоцільно.

Висновки та перспективи дослідження. Психологічним захистом називається спеціальна регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення чи зведення до мінімуму почуття тривоги, пов’язаного з усвідомленням конфлікту. Відносно захистів в цілому слід враховувати три моменти: 1. Захисні механізми використовуються, щоб редукувати негативні емоційні стани чи уникнути їх. 2. Більшість захисних механізмів передбачають викривлення реальності. 3. Люди звичайно не усвідомлюють використання більшості із захисних механізмів. Якщо б люди усвідомлювали викривлення реальності, то ці викривлення не змогли б ефективно редукувати негативні емоційні стани.

Автоматичне використання набору захистів є результатом чотирьох факторів: 1) вродженого темпераменту; 2) природи стресів, пережитих в ранньому дитинстві; 3) захистів, зразками для яких, а іноді і свідомими вчителями були батьки та інші значимі фігури; 4) засвоєних досвідним шляхом наслідків використання окремих захистів.

Перспективи вбачаємо у емпіричному дослідженні функцій психологічного захисту особистості.

Література:

1. Либин А.В. Дифференциальная психология: На пересечении европейских, российских и американских традиций : [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / А.В. Либин. - [3-е изд.]. – М.: Смысл; Издательский центр “Академия”, 2004.

2. Справочник практического психолога / [сост. Малкина-Пых И.Г.]. – [2-е изд.]. – М. : Эксмо, 2010.

3. Фрейд А. Психология Я и защитные механизмы / А. Фрейд. – М.: Педагогика, 1993.

4. Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд; [сост., науч. ред. М.Г. Ярошевский М.Г.] – М.: Просвещение, 1990.