Физическая культура и спорт/ 1. Физическая культура и спорт: проблемы, исследования, предложения

Викладач фізичного виховання, Гуменко Н.Ф.

Криворізький коледж економіки та управління

Історичні та сучасні підходи до поняття «здоровий спосіб життя»

Здоров'я до того переважує всі

інші блага життя, що воістину

здоровий жебрак щасливіший

хворого короля.

(Шопенгауер А)

Здоровий спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту.

У філософському розумінні спосіб життя – це синтетична характеристика сукупності типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у поєднанні з умовами життя суспільства.

В історичному аспекті уявлення про здоровий спосіб життя вперше починає формуватись на Сході. Так, у стародавній Індії за 6 віків до нашої ери у Ведах сформовані основні принципи дотримання здорового способу життя. Один із них досягнення стійкої рівноваги психіки. Головною умовою досягнення цієї рівноваги є цілковита внутрішня свобода, відсутність жорстокої залежності людини від фізичних і психологічних факторів навколишнього середовища. Другою умовою, яка призводить до встановлення внутрішньої рівноваги є шлях серця, шлях альтруїзму до всього живого у цьому світі як вищому вираженню суті життя. Третя умова внутрішньої свободи шлях розуму, шлях знання, які забезпечують життєву стійкість людини.

В епоху античності проблема здоров’я людини розв’язувалась через досягнення балансу духовних і фізичних сил.

В епоху Середньовіччя та Відродження здоров’я ототожнювали з гармонією душі і тіла людини. Ще у працях видатних учених античного світу Сократа, Платона, Аристотеля, Демокрита, Піфагора Наукові праці. Випуск 141. Том 153 90 містяться думки про обов’язок держави піклуватися про здоров’я громадян, положення про гігієнічне і оздоровче обґрунтування виховних заходів. Відомі філософи V-IV ст. до н. е. наголошували на необхідності гармонійного поєднання фізичного і духовного компонентів виховання, спираючись на традиції, нові знання медицини, природничих наук.

Таким чином, для кожної цивілізації притаманний певний спосіб життя, пов'язаний з етнографічними особливостями і культурою народів.

Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині XX століття як у світі в цілому, так й в Україні. Було визначено Три історичних етапи формування сучасного ЗСЖ:

«Звіт Лалонда» (1974 р.) – початок першого етапу сучасної історії формування здорового способу життя. Значний внесок у розроблення всесвітньо визнаної концепції здоров’я і його зміцнення мало європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ.

Оттавська хартія – подія, що започаткувала другий етап сучасної історії формування здорового способу життя. З ідеології Оттавської хартії випливає, що одним з ключових понять діяльності щодо поліпшення здоров’я людей стає поняття здорового способу життя.

Джакартська конференція (1997 p.) - третій історичний етапі ФЗСЖ, на якому було проаналізовано досвід попереднього двадцятиліття, визначено наявні здобутки й прорахунки, ідентифіковано нові виклики часу, які зумовлюють особливості діяльності щодо покращення здоров’я населення світу, спрямованої у ХХІ столітті.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням приділяють увагу різні науки — медицина, гігієна, охорона здоров я, екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука — валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології — наука про здоровий спосіб життя.

Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає здоров'я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров'я розглядають не як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального значення. Тобто здоров я визначається як філософська, соціальна, економічна, біологічна, медична категорії, як об'єкт споживання, вкладу капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони здоров'я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта 90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше — на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення здоров'я : «Здоров'я — це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад».

Таким чином з усього вищесказаного можна зробити висновок, що здоровий спосіб життя заснований на принципах моральності, психічної рівноваги та фізичного здоров’я які є основою соціального життя людини. Це, насамперед, свідоме відношення до праці, оволодіння скарбами культури, активне неприйняття вдач і звичок, що суперечать гуманності людини.