Ветеринарія /Ветеринарна медицина

 

Слюсар Н.В.

Подільський державний аграрно-технічний університет,Україна

Фармакотерапевтична ефективність препарату діоксизоль при лікуванні ран

       Постановка проблеми. Хірургічні захворювання займають чималий відсоток серед хвороб незаразної етіології серед тварин різних видів. Фармацевтична промисловість, для ветеринарної медицини,  пропонує широкий вибір  фармако-логічних препаратів з  антимікробним механізмом дії, але іноді не просто визначитись у тому чи іншому випадку щодо вибору препарату. До препаратів ставляться вимоги, згідно яких вони мають спричиняти максимальний фармакотерапевтичний ефект, бути не токсичними і безпечними, а шляхи уведення  в організм тварин мають бути якомога простими.

Метою роботи було вивчити, у порівняльному аспекті, фармакотерапевтич-ну ефективність діоксизолю, в комплексному лікуванні, за умов рваних ран у великої рогатої худоби.

       Фармакотерапевтичну ефективність препарату Діоксизоль вивчали, у порівняльному аспекті, при лікуванні рваних ран у великої рогатої худоби. При цьому враховували перебіг ранового процесу, терміни очищення ран, виповнення їх грануляціями. Для цього, за методом аналогів, було сформовано дві групи тварин. У першій дослідній групі, після механічного очищення і обробки рани фармакологічними засобами, застосовували діоксизоль, а в другій – іхтіолову мазь. Первинну хірургічну обробку рани проводили за загальноприйнятою методикою: порожнину рани за­кривали ватно-марлевим тампоном, або серветкою, для попередження контамінації рани з країв рани ви­даляли волосяний покрив, попередньо видаливши, промивали 3%-ним розчином переки­су водню, видаляли наявні кірочки ексудату, тощо, ретельно висушували шкіру, потім обробляли її 0,2 %-ним розчином перманганату калію. Після дослідження порожнини рани, її промивали 3%-ним розчином перекису водню, видаляли сторонні предмети, змертвілі ткани­ни, ліквідовували ніші та кармани,  повторно промивали розчином антисептика і  висушували.

       З метою зменшення больових відчуттів тваринам перед обробкою рани і ще  5 днів поспіль 1 раз на день застосовували  препарат метакам [1].

Метакам являється нестероїдним протизапальним засобом  його діючою речовиною є мелоксикам. Він спричинює протизапальну, антиексудативну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Мелоксикам блокує діяльність простагландинів шляхом пригнічення діяльності ферменту циклооксигенази. Потім тварин обох груп лікували за попередньо складеними схемами. Тваринам першої дослідної групи з рваними ранами в порожнину  вставляли марлеву турунду просочену  Діоксизолем, фіксували кількома стібками вузлуватого шва. На фоні застосованого лікування спостерігалось, максимально, зменшення перифокального набряку та очищення рани від некротичного вмісту. Препарат володіє хорошою місцевою дією, із незначним всмоктуванням через шкіру і слизові оболонки, терапевтична концентрація зберігається 12-24 години [1,2].

Тривалість першої фази при лікуванні рваних ран у дослідних тварин становила 2-3 доби, і уже після 2-3 разової заміни дренажу відмічали поліпшення загального стану, а місцево зменшення болю, набряку країв рани та зниження місцевої температури. Стінки і дно ра­ни були вкриті рожевими, дрібнозернистими грануляціями, гнійний ексудат відсу­тній. Тобто, завершилась стадія самоочищення рани і відбулася її регенера­ція. Рани загоювались первинним натягом на протязі від 8 до 11 діб.

Тваринам другої дослідної групи з аналогічними ранами, застосовували іхтіолову мазь. Просочений дренаж фіксували кількома стібками вузлуватого шва Таким чином, на фоні застосування мазі теж відбувається ліквідація перифокального набряку та очищення рани від некротичного вмісту. Препарат має переважну місцеву дію, всмоктування через шкіру та слизові оболонки незначне. А вже на 5-7 добу щоденного лікування спостерігали зменшення мі­сцевої болючості, температури, незначний набряк країв рани; стінки рани по­вністю вкриті рожевими дрібнозернистими грануляціями, а на дні рани спостерігали незначну кількість жовто-білого ексудату, тобто, спостерігалось загоєння  (регенерація) рани.. На рану глухих швів не накладали її порожнину продовжували обробляти маззю. Стадія регенерації відбувалась на 10-13 доби.

Отже, при лікування рваних ран у тварин 1-ої дослідної групи у порівняні з другою, тривало на 2-3 доби менше, швидше наступала стадія самоочищення рани і загоєння відбувалось за пер­винним натягом. Швидке очищення рани до­зволяє скоротити стадію регенерації. Отже, тварини першої дослідної групи, видужали швидше ніж  тварини другої дослідної групи.

Гематологічні показники мало відрізнялись від нормальних показників, після проведеного лікування досягли нормальних, для даного виду тварин, значень.

Висновок. Застосування, препарату Діоксизоль в першій дослідній групі з метою лікування гнійних ран у великої рогатої худоби та іхтіолової мазі в другій, спричинило видужання тварин, із різним перебігом та тривалістю. У першій дослідній групі видужання наступило, в порівнянні з другою, швидше на 2-3 дні. Отже фармакотерапевтичний ефект Діоксизоля виявився кращим.

 

Література:

 

1.Слюсар Н.В. Фармакотерапія ран у порівняльному аспекті.// Н.В.Слюсар, Н.С.Слоїк/ Матеріали 6-ої Всеукраїнської науково-практичної конференції - Кам`янець-Подільський,-2012.- С.375.

2. Падейская Е.Н. Новое в проблеме фторхинолонов: возможности повышения активности и расширения спектра действия.// Антибиотики и химиотерапевтики.-1994, т,39, № 5.-С.52-65.