Баран Б.А., Бубенщикова Г.Т., Хрящевський В.М.
Вода – це асоційована рідина з великою
діелектричною проникливістю та дипольним моментом молекул, що призводить до
здатності води до самоорганізації. Завдяки наявності низькоенергетичних
водневих зв’язків між її молекулами, вода в значній мірі є лабільною системою.
Внаслідок цього
вона дуже чутлива до дії зовнішніх фізичних факторів, таких, наприклад, як
магнітне або електричне поле. Під дією цих чинників вода може легко змінювати
форму структурних одиниць з утворенням великої кількості метастабільних станів.
Число можливих способів з’єднання тетраедричних молекул води між собою та
різних конфігурацій рідких кристалів на їх основі не обмежено. Структурно-енергетичні
властивості води є предметом наукових дискусій останніх років в різних
аспектах, в тім числі в аспекті здатності води реагувати на слабкі енергетичні
впливи (космофізичні, біологічних об’єктів, геологічних зон тощо). Виявилося,
що асоційовані структури води при
своєму функціонуванні самі вилучають електромагнітні хвилі, які можуть вступати
в резонанс із зовнішнім випромінюванням [1–3]. Зокрема, в роботі [1]
досліджувалися резонансні властивості води в діапазоні міліметрових хвиль. Для
цього воду опромінювали електромагнітними хвилями в діапазоні частот від 1 до
100 ГГц. В діапазоні 1 ГГц фіксувалося власне випромінювання води. При цьому
виявилася наявність у води резонансів на частотах 50,8 і 51,3 ГГц та деяких
інших, тобто, при дії електромагнітного випромінювання з такими частотами
спостерігалося різке збільшення потужності власного випромінювання в діапазоні
1 ГГц. Окрім того, спектри показують, що резонансні частоти тканин організму
людини і води ідентичні. Ця подібність резонансних спектрів людини і води
вказує на єдину фізичну природу взаємодії міліметрових хвиль з молекулярною
водною структурою в цих обох об’єктах, адже організм людини приблизно на 70 %
складається з води.
Автори роботи [4]
виявили аутооптичний ефект –
відповідну реакцію об’єкту (середовища) на дію власного випромінювання,
відбитого дзеркальною поверхнею. Для цього воду прикривали одним дзеркалом, або
двома під кутом 90˚. Досліджувану воду після вихідного спектрометричного
аналізу розливали рівними порціями в скляні бюкси та розміщували в затемненому
приміщенні (фотолабораторія) під дзеркалами;
контрольні проби розміщували поряд без дзеркал. Час експозиції – 1
година. Після завершення експозиції проводили спектрометричну оцінку впливу дзеркал на воду відносно
контрольних проб. Результати цих дослідів показали достовірний зсув оптичної
густини води та одночасно реакцію функціональних систем організму, що
реєструвалося за кардіограмою та методом Р.Фолля.
Нами також були проведені подібні експерименти з впливу дзеркал на воду. Виявилося, що внаслідок аутооптичного ефекту змінюються фізико-хімічні властивості води, як розчинника, а власне - електропровідність дистильованої води та кінетика біохімічних реакцій в її середовищі.
Склянку з дистильованою водою розміщували в світлонепроникній камері поміж двома дзеркалами, або прикривали одним плоским чи ввігнутим дзеркалом. Контрольна проба води знаходилася поруч. Час експозиції – 1 година. Після цього в середовищі такої води досліджували кінетику окиснення тіоктової кислоти йодом. За ходом цієї реакції можна слідкувати фотометричним методом. Ефективні константи швидкості реакції визначали згідно методики, наведеної в роботі [5]. Середньостатистичні похибки становили ±7%. Ефективність аутооптичного ефекту (впливу дзеркала на воду) оцінювали за величиною ефективної константи швидкості реакції у воді, модифікованій за допомогою дзеркала (k'), порівняно зі швидкістю такої ж реакції в контрольній пробі води (k). Результати дослідів показали, що у всіх випадках швидкість вказаної окисно-відновної реакції сповільнюється. При розміщенні плоского дзеркала над склянкою з дистильованою воду швидкість біохімічної реакції зменшується на 17% (k'/k = 0,83). Практично такий же результат був при розміщенні склянки поміж двома дзеркалами (k'/k = 0,82). Якщо ж склянка була прикрита ввігнутим дзеркалом, то k'/k = 0,75.
Таким чином, в
наведених експериментах наявний дзеркально-оптичний комунікаційний
ефект. Можливо, що дзеркала створюють оптичний резонатор, що забезпечує
взаємовплив об’єктів, які в ньому знаходяться, за рахунок виникнення стоячих
хвиль, що відповідають резонансним частотам системи. Це відноситься як до води,
так і до живих клітин. Згідно роботи [4] при дії відбитого випромінювання
еритроцити в крові стають або стійкішими до руйнування, або, навпаки, легше
йому піддаються, в залежності, під яким кутом розміщені дзеркала. Виявилося, що
два дзеркала зверху та знизу за годину майже вдвічі зменшують їх міцність, а
одне зверху дещо підвищує її. На загал все це говорить про структурні зміни
асоціатів води.
Вода є основною складовою більшості живих організмів.
Вона визначає функціональні властивості білкових систем і має ряд
фізико-хімічних властивостей, які до цього часу не вдається теоретично
проаналізувати та дати їм задовільні
пояснення. Деякі дослідники розглядають воду, як лазер на вільних електричних
диполях, що призводить до появи цілого спектру випромінювань в інфрачервоному
діапазоні [6]. Вивчення цього явища має велике значення, адже проблема
взаємодії лазерного випромінювання з біологічними тканинами стала особливо
актуальною після того, як в медичній практиці почало використовуватися
когерентне випромінювання і то з доволі
помітним терапевтичним ефектом [7]. За даними роботи [1] мікрохвильова
резонансна терапія відноситься до нетеплових методів впливу на водовмісні
об’єкти. В результаті резонансного збудження елементів рідкокристалічної води
відбувається переструктурування самої води, а це призводить до зміни
функціонального стану біологічних об’єктів, оточених цією водою. Так само аутооптичний ефект (застосування дзеркал)
знайшов практичне втілення в медичній практиці. Для того, щоб в крові людини
підвищилася антиоксидантна і ферментативна активність, вистачає десяти хвилин
перебування під дзеркалами в спеціальній затемненій камері.
Отже, стосовно дзеркал, внаслідок аутооптичного ефекту
вода, яка входить в біосередовище, змінює свою структуру та викликає сплеск
функціональної активності організму: позитивний чи негативний – це вже залежить
від положення дзеркал.
Основним
підсумком вказаних експериментів є висновок про молекулярну структуру водної
компоненти біосередовищ, як носія хвильових процесів, котрі реалізують
комунікаційно-корегуючу функцію в системі гомеостазу організму.
Література
1. Синицын Н.И., Петросян В.И.,
Елкин В.А. и др. Особая роль системы «миллиметровые волны – водная среда». // Биомедицинская радиоэлектроника. –
1998. - №1. – С.5- 23.
2. Серов И.Н., Марголин В.И.,
Жабрев В.А. и др. // Инженерная физика. – 2004. - №1. – С 18 – 32.
3.
Холмогоров В.Е., Халоимов А.И., Лехтлаан-Тыниссон
Н.П. Проявление в ИК- спектре поглощения и длинноволновом излучении
метастабильных состояний ассоциатов воды, индуцированных слабым низкочастотным
магнитным полем. //
Оптический журнал. – 2005. - №11. – С.21 – 28.
4.
Петраш В.В., Боровков Е.И.,
Довгуша В.В. и др. Аутооптический эффект // Доклады Академии наук. – 2004. – Т.
396, № 3. – С. 1–4.
5.
Яцимирский К.Б. Кинетические методы анализа.
– М.: Химия, 1967. – 200 с.
6. Giudice E., Preparata G., Viticlo G. Water as a Free Electric Dipole
Laser. // Physical review letters.
– 1988. – V.61. – N5. – P.1085 – 1088.
7. Малов А.Н. Фрактальность
биоткани и лазерная биостимуляция в рамках солитонно-голографической парадигмы.
В сб."Применение лазеров в науке и технике". Материалы V
Международного семинара". Новосибирск, 1992, с.95.