Економіка / 3. Фінансові відносини

Коваль Оксана Миколаївна

Науковий керівник: Голишевська Лариса

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПДВ: АКТУАЛЬНІ ПОРБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

Сучасна економічна ситуація в країні обумовлює необхідність ефективного управління державними фінансами. В центрі уваги знаходяться оподаткування, який виступає головною умовою формування фінансово-бюджетних ресурсів держави.

Непрямі податки, а особливо податок на додану вартість завжди були в центрі уваги підприємців, представників органів державної влади, науковців та пересічних громадян. ПДВ є одним із основних бюджетоутворюючих податків, а також найбільшим джерелом податкових надходжень зведеного бюджету. Незважаючи на таку фіскальну значимість цього податку, дуже часто трапляються випадки ухилення від сплати [1].

Дуже багато вчених-економістів, що намагаються вирішити проблеми податкової сфери, в тому числі проблеми застосування, удосконалення податку на додану вартість, як і непрямих податків в цілому знайшли своє відображення у та навчально-методичних посібниках і статтях: І.О. Лютого, А.Б. Дриги, М.О. Петренка, І.О. Луніної, Н.Б. Фролової, В.М. Мельника, О.В. Солдатенков, А. Крисоватий, І. Луніна, В. Опарін, А. Соколовська, В.Суторміна, В. Федоров. Проте деякі питання застосування ПДВ в Україні й досі носять дискусійний характер [1,2].

Податок на додану вартість (ПДВ) – частина новоствореної вартості та сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва продукції, виконання послуг. Додана вартість – це прибуток, зарплатня з нарахуваннями на неї, амортизація та інші витрати, пов’язані власне з виробничим процесом [2].

Податок на додану вартість – це один їз найбільш поширених, але й складних та суперечливих податків, тому через наявність суттєвих проблем при його справлянні, може перетворитися з бюджетоутворюючого у бюджетовитратний [1].

Цей вид податку посідає друге місце в податкових надходженнях і становить 17-19% від усіх податкових надходжень. Базою оподаткування є вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару, або різниця між виручкою і вартістю закупівель у постачальників. Основна ставка – 17,5%. Не підлягають оподаткуванню такі види товарів, які є основними для забезпечення нормального існування, - продовольчі, книги, ліки. Імпортні й експортні товари. Основні види палива палива й енергії для домашнього вжитку, будівництво нових будинків, транспортні послуги, дитячий одяг, поштові і фінансові послуги, страхування, ритуальні послуги.

Стягується ПДВ з підприємців, що мають оборот понад45 тис. фунтів стерлінгів на рік. Нульова ставка встановлена також на енергопостачання водопостачання для побутових потреб, а також на деякі операції із золотом, цінними паперами, комунальні платежі, будівництво і реконструкцію житла, пасажирський транспорт, страхові і деякі інші послуги [6].

Світовий досвід застосування ПДВ характеризує такий універсальний акциз, який повною мірою відповідає умовам ринкової економіки.

Головним недоліком застосування цього податку, як і взагалі функціонування податкової системи України, є нестабільність законодавчого підґрунтя. Часті зміни ставок ПДВ підривають здатність проводити його ефективне адміністрування: був встановлений розмір 28% ПДВ 20.12.1991 року, а 26.12.1992р. ставку податку знижено до 20% – як наслідок – дефіцит бюджету, що викликав у 1993 році підвищення до рівня 28%, що в свою чергу призвело до масового ухилення від сплати податку, і викликало необхідність зниження знову до рівня 20% [1].

Зарубіжні країни використовують ПДВ, встановлюючи не одну ставку, а цілу систему: знижену, стандартну та підвищену. Знижена ставка застосовується до товарів першої необхідності, медикаментів та медичних послуг. Предмети розкоші оподатковуються за підвищеною ставкою. Розмір зниженої ставки у країнах ЄС коливається від 0%-17%, стандартної – від 12% до 20% та підвищеної – від 25% до 33%. Нульова ставка у країнах ЄС встановлена на всі експортні товари. Це дає право експортерові на компенсацію ПДВ і дає змогу не включати його до ціни, що значно підвищує конкурентоспроможність товарів.

Рівнятись до промислово розвинених країн і переймати досвід застосування ПДВ, не враховуючи особливостей розвитку не лише податкової системи, а й економіки в цілому, неможливо. У Данії ставка ПДВ 25%, у Польщі – 22%, у Бельгії – 21%, а в Україні лише 20% - потрібно збільшувати? А в Японії – 5%, Канаді – 7%. Чому ж не може перейти до нижчого рівня ставки ПДВ? [5].

Отже, майбутнє податкової системи України значною мірою залежить від податку на додану вартість (табл. 1) [1].

Таблиця 1

Динаміка доходів Державного бюджету України за 2004-2009 рр.

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2009 (Проект)
Доходи Державного бюджету України, млрд...грн.	68,74	103,87	131,95	165,94	231,69	238,93
Податкові надходження бюджету, млрд...грн.	44,85	74,48	94,81	116,67	167,88	178,65
ПДВ, , млрд...грн	16,73	33,80	50,40	59,38	92,08	131,80
Частка ПДВ у доходах бюджету, %	24,3	32,5	35,2	35,8	39,7	55,2
Частка ПДВ у податкових надходженнях, %	37,3	45,4	53,2	50,9	54,8	73,8
Частка ПДВ у ВВП, %	4,8	7,7	9,3	8,3	9,2	10,4

Дані таблиці 1 свідчаль про неможливість відмови від застосування ПДВ у податковій сфері України та про необхідність вирішення існуючих проблем у сфері стягнення ПДВ задля, в першу чергу, виконання податком фіскальної функції та забезпечення помірного рівня податкового тиску. Оскільки, керівники нашої країни передбачають, в першу чергу, використовуючи ПДВ, мати стабільні значні надходження до бюджету, завдяки «легкості» в адмініструванні.

Однією з причин негативного ставлення до ПДВ Україні є те, що упродовж останніх років простежується негативна тенденція – щорічна сума коштів від ПДВ, що надходить до бюджету, поступово зменшується, порівняно з коштами, які відшкодовуються з нього.

Недоліки бюджетного відшкодування ПДВ пов’язані, з одного боку, з несвоєчасним поверненням коштів, а з іншого, тягнуть за собою нанесення прямих збитків державі, у зв’язку з необґрунтованим перерахуванням бюджетних коштів на користь комерційних структур.

Оскільки, відшкодування податку на додану вартість – це простий спосіб маніпулювання при здійсненні фінансово-господарських операцій задля отримання коштів законним шляхом з бюджету.

Тому всі спроби раціонального адміністрування, проведення перевірок і не дадуть змоги викорінити повністю недобросовісних суб’єктів фінансово-господарських операцій. Необхідно приймати кардинальні рішення крок до скасування виплат по відшкодуванню ПДВ є доцільним [1;2].

Таким чином, існування численних проблем в податковій сфері та появу все нових і нових законопроектів з метою їх вирішення засвідчують, що реформування податкової системи України загалом та податку на додану вартість зокрема є реальною вимогою часу.

Отже, в Україні спостерігається тенденція до зниження фіскальної ефективності ПДВ і, як наслідок, вимог відшкодування податку в порівнянні з темпами зростання ВВП. Оптимальним шляхом його реформування слід вважати подальше удосконалення механізму ПДВ та одночасної адаптації вітчизняного законодавства з питань ПДВ до норм ЄС. Податок повинен повністю відповідати своїй природі – у повному обсязі вилучатися на користь держави з метою виконання соціально-економічних, політичних, правових функцій. А пільги повинні бути, на нашу думку, обов’язково для підтримки розвитку слабких сфер виробництва.

Зрозуміло, що вичерпний перелік умов, за яких виробники можуть регулювати ставку ПДВ, повинен бути обґрунтований у законі, яким це право йому надається. Законність розширення прав товаровиробників самим визначити ставки ПДВ за результатами своєї діяльності вважається доведеною, якщо буде досягнута стратегічна мета розвитку економіки – підвищення ефективності виробництва і, як наслідок, життєвого рівня громадян [4].

Отже, нині необхідно запроваджувати оптимальне податкове планування і узаконити податкову систему України – прийняти Податковий кодекс. У цьому випадку є можливими стабільність податкової політики й стабільні правила ведення фінансової діяльності платниками податків, що дасть змогу сподіватися на економічне зростання в регіональному розвитку й в Україні в цілому.

Потрібна політична воля найвищого керівництва держави, а також, необхідно приймати рішучі заходи, щоб покласти край аферам фіктивних експортерів з відшкодування ПДВ, що підривають ефективність усієї фіскальної системи.

Відповідно до складності процесу як реформування, так і відміни відшкодування ПДВ взагалі реакція сучасної економічної системи нашої країни буде відчутною. Тому, відповідно до закликів вчених-економістів, не можемо проводити докорінні зміни, хоч як цього й не потребує економіка нашої країни.

Виходячи із вищесказаного системні недоліки у сфері адміністрування податку на додану вартість, посилення їх негативного впливу на підприємницьку діяльність та інвестиційний клімат в Україні, наростання проявів корупції та організованої злочинності, пов’язаних з вадами податкової політики, вимагають вжиття невідкладних комплексних заходів щодо внесення нагальних змін до чинного законодавства та вдосконалення діяльності органів виконавчої влади у цій сфері.

Література

1. Жукевич О.М. Актуальні проблеми застосування ПДВ в Україні // Економічний простір.-2009.-№22/2.- С.258-264.

2. Ривак Н. Податок на додану вартість у податковій системі України: проблеми і перспективи // Вісник Львів. УН-ТУ.-2008.-№39.-С.460-464.

3. Данілов О. Податок на додану вартість: проблема оптимізації адміністрування // Вісник податкової служби України.-2009.-№12(536).-С.45-48.

4. Берлач А., Пирога І., Еластична ставка податку на додану вартість як стимул економічного зростання в Україні // Право України. -2009.-№2.-С.94-100.

5. Graham Harrison? Russell Krelovel. VAT Refunds: A Ruview of Country Experience// IMF Working Paper WP/05/218. – 2005. – P. 8.

6. Безкревна А.В. Перспективи розвитку податкової системи: зарубіжний досвід //Формування ринових відносин в Україні.-2008.-№1(80).-21-27.