Економіка/10.  Економіка підприємства

Бондар Т.В.

Науковий керівник: Мараховська Т.М.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

ОСОБЛИВОСТІ ЛІЗИНГУ В СИСТЕМІ АПК УКРАЇНИ

 

Лізинг був відомий ще задовго до нашої ери. Зі слів істориків, перші лізингові операції укладалися ще у давнину за 3 тис. років до н.е. Вже тоді розглядалися всі випадки оренди, норми орендної плати, умови застави майна.

   Лізинг - різновид орендних відносин, основний вид підприємницької діяльності, спрямований на інвестування  тимчасово   вільних  або  залучених фінансових коштів у майно, яке передається за договором оренди юридичним або фізичним осо­бам за певну плату в тимчасове користування.

 Лізинг є ефективним способом реалізації продукції підприємств, що виготовляють основні засоби, за рахунок чого зростають обсяги виробництва. Тому лізинг досить поширений в усьому світі.

 Значний вклад в розробку питань лізингу внесли закордонні і вітчизняні вчені С.Гільярт, В.Газман, З.Герасимова, Н.Внукова, О.Гриценко,В. Андрійчук, Ю. Домашенко та ін.

Сьогодні лізинг в світовій економіці займає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту, тому що він дозволяє користувачам мати широкий доступ до передової техніки й технології [3,с.22].

Лізинг має такі переваги:

- інвестування у формі майна, на відміну від гро­шового   кредиту,   знижує   ризик  неповернення грошей;

- лізинг передбачає 100% кредитування і не по­требує негайної сплати платежів;

-  лізингова угода має більш гнучку форму, ніж отримання кредиту;

-  лізингове майно не відображається у лізинго­одержувача на його балансі;

- виробник обладнання отримує додаткові мож­ливості організації збуту продукції.

Незважаючи на низку переваг,  лізинг — найдорожчий спосіб залучення коштів. Він ефективний, коли його обслуговування здійснюється на "західних" грошах, в основі лізингу повинно бути дешеве джерело грошей. Лізинг є ефективним інструмен­том управління фінансовими ресурсами підприємств АПК за умови його грамотного використання, і нині в Україні є всі підстави для того, щоб розвивати як оперативний, так і фінансовий лізинг.

За останні декілька років інтерес до лізингу значно виріс. Основна причина цього в тому, що рівень зносу основних засобів підприємств усіх видів економічної діяльності України досяг, за офі­ційними даними, близько 50% [2,с.189].                            

   Оцінка обсягів ринку лізингу може базуватися на кількох показниках : 

-    загальній вартості активів, що були надані в лі­зинг упродовж року;

-    загальній  вартості лізингових угод,  укладених упродовж року;

-    обсязі портфеля лізингових угод станом на пев­ну дату (як правило, на, кінець року), тобто на сумі зобов'язань за лізинговими угодами, які ще не завершені станом на певну дату. Упродовж останніх років усі перелічені показни­ки ринку лізингу в Україні демонстрували позитив­ну динаміку.

Ринок лізингу в Україні тільки-но утверджується, на ньому немає загаль­новизнаних лідерів, його розвиткові приділяється недостатня увага з боку держави. В уряді досі не визначено орган, який би відповідав за проведення політики щодо розвитку лізингу в Ук­раїні [1, с.52].

    Більшість експертів вважають, що проблема розвитку лі­зингу в Україні лежить у трьох площинах: удоско­налення законодавчої бази, зменшення податкового тиску на підприємс­тва, здешевлення та по­кращення умов користування кредитними ресур­сами.

В Україні існує проблема  лізингу обладнання для малого та середнього бізнесу. Самі лізингові компанії говорять про те, що умови поки що не да­ють змоги в Україні отримати великі прибутки за лізинговими операціями, хоча часу та зусиль для проведення таких операцій витрачається стільки ж, як і на великі проекти. Саме на масштабних інвес­тиційних проектах зосередили свою роботу такі лі­зингові компанії України, як "Украгролізинг", "Україн­ська лізингова компанія", "Укртранслізинг" та ін. Таким чином, малий і середній бізнес для ринку лізингу є невигідним клієнтом, оскільки не дає сер­йозного прибутку, а масштабний бізнес для участі в лізингових операціях потребує підтримки держа­ви.  Лізингові компанії в Україні мають недостатньо коштів для фінансування лізингових операцій. То­му самі використовують кредити, щоб мати мож­ливість закупити обладнання. В Україні наявний дефіцит інвестицій у цілому по економіці і разом з тим невідповідність структури розподілу інвестицій їх потребам по різних видах економічної діяльності. Найбільші диспропорції наявні в сільському госпо­дарстві [2, с.190].

Впровадження лізингу завжди супроводжується багатьма труднощами. Однак без застосування лізингових схем аграрний сектор може залишитися взагалі без мож­ливості придбати нову техніку — транспортну, сільськогосподарську чи будівельну.

Низька ефективність розвитку лізингових операцій з придбання аграріями основних засобів виробництва, зокрема потужної техніки, по­в'язана з такими причинами:

-   недосконалість лізингового законодавства в Україні;

-   недостатній рівень державної політики щодо формування нових та розвитку існуючих лізингових корпорацій;

-   відсутність сильної та здорової конкуренції між лізингодавцями;

-   фінансова діяльність комерційних банків більш направлена (оскільки є більш вигідною) на коротко  та середньострокове (до 3-х років) кредитування, а не на фінансування лізингу;

-  недостатньо сформована інфраструктура сер­вісного та ремонтного обслуговування техні­ки, придбаної на умовах лізингу;

-  досить низький рівень забезпечення страхови­ми компаніями лізингових операцій.

 Теперішня економічна ситуація в Україні сприяє розвитку лізингу. На сьогоднішній день необхідно скористатися висо­ким попитом на лізингові операції, оскільки лізинг активізує інвестиції приватного капіталу у сферу ви­робництва, розширюються можливості збуту певної продукції, - тобто є стимул для розвитку й діяльності учасників лізингової опера­ції й економіки держави в цілому. Тому необхідно терміново вирішувати проблеми у цій сфері.

До основними напрямів удосконалення лізингових відносин у АПК слід віднести: доопрацювання механізму залучення фінансових інвестицій у Державний лізинговий фонд; розширення мережі лізингових компаній, тобто їх створення при обласних філіях комерційних банків, при великих спеціалізованих заводах сільського­сподарського машинобудування; зменшення величини лізингової маржі (до 3—4%); звільнення сільських лізингоодержувачів від сплати лізингового платежу за перший рік дії лізингової угоди з компенсацією його за рахунок державного бюджету тощо [4, с.60].

 

Література

1.      Вітт О. Проблеми і перспективи розвитку лізингу в Україні // Ринок цінних паперів України.- 2008.- №3/4.- С.51-54

2.      Погорєлова Н.П. Проблеми розвитку ринку лізингу в Україні // Держава і регіони. Серія. Економіка та підприємництво – 2007.- №3.- С.189-191

3.      Подік А.В. Історія виникнення і аналіз розвитку лізингу // Агро світ.- 2007. - №14.- С.18-22

4.      Танклевська Н.С. Проблеми розвитку лізингу в регіонах АПК // Економіка АПК.- 2007.- №3.- С.58-60