Економіка/3. Фінансові відносини

Лемещук А.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ У СИСТЕМІ ПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЙОГО ФІСКАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Необхідною умовою функціонування будь-якої держави є податки – як інструмент фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій та важіль впливу на соціально-економічні процеси в суспільстві.

В умовах фінансової кризи, що охопила національну економіку, виникає необхідність перегляду механізмів фінансового регулювання економічних процесів у суспільстві. Насамперед це стосується податкових механізмів, недосконалість яких в умовах кризи зумовлює найбільш негативні наслідки [5].

Актуальним і дискусійним для України залишається питання правильності та ефективності розподілу податкового навантаження між доходами, отриманими від праці, капіталу та споживання. Саме податок з доходів фізичних осіб сучасними дослідниками розглядається як такий, що містить елементи податку на працю й елементи податку на капітал [6].

Серед різноманітної сукупності податків та інших платежів податкового характеру чітко виділяється система прямого оподаткування, яка має чільне місце у податковій системі держави. Податки — це стрижень державного фінансового господарства; важливо, що первинними методами його формування виступали саме прямі податки. Отже, система прямого оподаткування має бути наділена властивостями максимальної еластичності та мобільності з метою відтворення гармонійного збалансування функціонального потенціалу податків та узгодження принципів оподаткування [4].

Системі прямого оподаткування відводиться визначальна позиція серед загальної сукупності різноманітних видів податків й інших платежів податкового характеру у податковій системі держави. Небезпідставно, що орієнтація на застосування прямих податків в якості ключової компоненти податкової системи є домінуючою тенденцією віддзеркалення сучасних фіскальних пріоритетів [3].

Одним із бюджетоутворювальних податків на рівні муніципалітетів є податок з доходів фізичних осіб. Проте нині порядок його адміністрування зумовлює наявність низки проблем, викликаних зміною підходів до формування механізму оподаткування доходів громадян [5, с.78].

Прямі податки наділені такими специфічними ознаками, що найбільше виявляються у податку з доходів фізичних осіб, в ареалі функціональної фіскальності:

• забезпечують державі можливість впливу на економічні процеси (ділову й інвестиційну активність, нагромадження капіталу, сукупне споживання. Наприклад, податок на прибуток через низьку рентабельність має нагоду свого застосування як важеля регулювання економіки. Аналогічно йому, можливо, треба переглянути і призначення податку з доходів фізичних осіб, але вже як регулятора процесу сукупного споживання);

• дають можливість встановлення прямої залежності між доходами платника і податковими відрахуваннями до бюджету (чим реалізується принцип справедливості, хоч велике значення має підхід до градації податкових ставок; справедливість прямого оподаткування не є аксіомою, вона реалізується через відповідну податкову шкалу);

• здійснюють розподіл податкового тягаря таким чином, що особи з більш високими доходами сплачують до бюджету податків більше порівняно з особами, які мають нижчі доходи (більш ефективно реалізується за умови використання прогресивної шкали податкових ставок)[4, с.125].

Податок з доходів фізичних осіб є одним з її найбільш важливих компонентів. Йому притаманні загальні ознаки як переваг, так і недоліків, властивих систем і прямого оподаткування в цілому, а також притаманні специфічні риси власного характеру, зокрема, з певною відповідністю принципам соціальної справедливості, фіскальної та економічної ефективності.

Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету.

Фіскальна функція податку з доходів фізичних осіб є досить ефективною в Україні на сьогоднішній день. У системі прямого оподаткування він є одним з домінантних; конкурентоспроможним щодо нього з фіскального погляду є тільки податок на прибуток підприємств: у 2007 р. обсяг податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування був найвищим, становлячи близько 47 %, а на 2008 р. — близько 46 % (рис.1) [4, с.126].

Рис.1. Частка податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування у 2008 р.

За обсягами надходжень податок з доходів фізичних осіб поступається лише податку на додану вартість (надходження по якому у 2008 році становили понад 94 млрд. грн.) і практично дорівнює податку на прибуток (у 2007-2008 роках надходження цих двох податків були практично ідентичними) [5].

Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує дві третини власних доходів місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід’ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб і забезпечення самодостатності бюджетів місцевого самоврядування, що дасть їм змогу належним чином фінансувати заходи, пов’язані із забезпеченням соціальних послуг.

Література

1. Мельник В. М., Пенякова Г. Л. Механізм прямого оподаткування у фінансовій теорії//Фінанси України. – 2009. - №5. – С. 66-77

2. Сидор І. Цінові аспекти податків на споживання : теоретична концептуалізація//Світ фінансів. - 2008. - №1(14). - С. 125-133

3. http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Славкова А. А. Фіскальна роль прямого оподаткування у формуванні доходів бюджету держави

4. http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Славкова А. А. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб у системі прямого оподаткування України

5. Субботович Ю. Л. Податок із доходів фізичних осіб у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів//Економіка АПК. – 2009. - №4. – С. 78-82

6. Шмир І. П. Генезис факторних доходів у теорії оподаткування громадян//Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №1(91). – С. 21-28