Економічні науки/3. Фінансові відносини

Хомяк Т.М.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

СУТНІСТЬ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

 

Уперше податок з доходів фізичних осіб було запроваджено в Англії наприкінці ХVІІІ століття на пропозицію В. Петті. Оподатковували ним за прогресивною шкалою ставок, починаючи від 5%, і стягувався податок лише із заможних верств населення. Податок з доходів фізичних осіб – це прямий податок, сплачуваний з доходів громад як за місцем основної і неосновної роботи, так і від підприємницької діяльності.

Згідно статті 2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ, щодо доходів, одержуваних ним безпосередньо від здійснення такої дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором іншої діяльності.

Стаття 3 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" визначає, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванні при їх виплаті; іноземні доходи.

В Україні в 1991-1992 рр. діяла прогресивна система оподаткування прибутку громадян за чотирма ставками, мінімальна з яких – 12%, а максимальна – 30%. У 1993-2003 рр. вже використовувалося 5 ставок, при цьому мінімальна знизилася до 10%, а максимальна зросла до 40%. Ця система оподаткування доходів фізичних осіб використовувалася в Україні 11 років, а з 2004 р. була замінена оподаткуванням за єдиною ставкою в розмірі 13%. У 2007р. цю ставку було збільшено до 15% [1].                                        Водночас було запроваджено диференційовану соціальну пільгу для малозабезпеченої частини населення. Право на загальну пільгу в розмірі 50% від однієї мінімальної заробітної плати отримали всі працівники, заробітна плата у яких не перевищувала 140% прожиткового мінімуму громадян. Право на збільшену в 1,5 рази загальну соціальну пільгу було визначено багатодітним, не повним сім’ям, постраждалим від Чорнобильської аварії, вдівцям та вдовам, інвалідам І та ІІ груп, а в 2 рази – Героям України та Радянського Союзу, учасникам бойових дій, колишнім в’язням концтаборів, примусово вивезеним під час Другої світової війни до Німеччини [1].                                              Механізм оподаткування доходів фізичних осіб залишається незмінним практично з часу його запровадження в Україні, при цьому він вже не відповідає сучасним тенденціям у формуванні доходів, наявним процесам у  вітчизняній економіці. За таких умов серед комплексу проблем, які потребують наукового обґрунтування та практичного розв’язання важливе місце займають питання формування механізму оподаткування доходів фізичних осіб, що дало б державі можливість належним чином виконувати фіскальні завдання зокрема наповнення місцевих бюджетів.                                                                       Однією з головних функцій, притаманних податку на доходи з фізичних осіб(ПДФО), є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету. В основу реалізації даної функції має бути покладено принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести: достатність доходів; мінімізація видатків на адміністрування; запобігання ухиленню від сплати; еластичність податкового механізму; рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників.                     Останніми роками намітилася тенденція до збільшення надходжень від ПДФО до зведеного бюджету, причому темпи зростання за останні два роки значно перевищують темпи збільшення надходжень від справляння інших податків і податкових платежів. Надходження податку з доходів фізичних осіб за останні чотири роки зросли у 2,65 рази, що становить понад 40% у середньому на рік. За обсягом надходжень ПДФО поступається лише податку на додану вартість і практично дорівнює податку на прибуток [4].          Отже, податок із доходів фізичних осіб нині в Україні формує значну частину бюджету, що спрямовується з місцевих бюджетів. Водночас механізм його сплати є недосконалим. Невід’ємним завданням на найближчу перспективу є посилення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.

Література

1.     Борейко В. \\ Напрямки посилення регулюючої функції податків з громадян \\ Економіка України. - 2009. - №1 - ст. 50-57 .

2.     Демченко Т.М. \\ Податок з доходів фізичних осіб у систкмі державних доходів  \\ Регіональна економіка. - 2007. - №2 – ст. 270-275.

3.     Про податок з доходів фізичних осіб. Закон України від 3 червня 2008 року №309-VI із змінами і доповненнями.

4.     Субботович Ю. \\ Податок із доходів фізичних осіб у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів \\ Економіка АПК. - 2009. - №1 ст. 50-57.