Економіка / 3. Фінансові відносини

Коваль Оксана Миколаївна

Науковий керівник: Мараховська Тетяна Михайлівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ВЕКСЕЛІВ В УКРАЇНІ. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ВЕКСЕЛЬНОГО ОБІГУ

Вексель, як один із фінансових інструментів, за своєю юридичною природою є особливим видом цінних паперів, який опосередковує цілу низку різноманітних відносин у сфері господарювання.

В сучасних умовах фінансової кризи, коли має місце зменшення обігових коштів, використання векселів на підприємствах стає актуальним. В умовах фінансової нестабільності в період скорочення інвестицій та кредитування вексель може використовуватись як засіб відстрочки платежу, забезпечуючи збереження договірних зв’язків між суб’єктами господарювання. Використання вексельних форм розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності слугує утриманню валюти в Україні.

Для подолання економічної нестабільності суб’єкти господарювання повинні використовувати всі можливості для розширення діяльності і вчасного проведення розрахунків, в тому числі і з допомогою векселів.

Вексель як унікальний фінансовий інструмент здатний подолати не лише організаційні труднощі, а й забезпечити вирішення складних господарських та фінансових питань, зокрема подолання неплатоспроможності, підвищення оборотності обігових коштів, стримування темпів інфляції тощо.

Питаннями теорії і практики вексельного обігу та методології обліку операцій з векселями присвячено чимало наукових праць вітчизняних та зарубіжних науковців : А. Аракова, С. Буткевича, А. Лемківського, Ю Куценка, Т. Руденко, О. Єфімова, М. Корінька, Н.А. Крутицького, Ю.Н. Мороза, Л.А. Новосьолова, Н.Й. Галушка, А.С. Ємельсон, Н. Скочило, В. Звєрєва (Росія), В. Тарасова (Білорусь) та інших, у яких у яких висвітлено концептуальні основи формування вексельного ринку в Україні, а також його нормативно-правове регулювання.

Вексельний обіг – одне з найскладніших питань у теорії і практиці управління, адже вексель, будучи ринковим інструментом управління, дає підприємству змогу, по-перше, продовжити термін платежу за векселем відповідно до потреб підприємства, по-друге, сприяє підвищенню вартості фірм, за рахунок зменшення обсягів протермінованої заборгованості та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської, по-третє, заборгованість за векселем є надійнішою, оскільки він – найліквідніший фінансовий інструмент (може бути реалізований будь-якого моменту). Завдяки зазначеним властивостям вексель набув широкого застосування в світі, необхідним стало його використання в національній економіці [5].

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов’язань на один вексель. Розмір зобов’язань встановлюється за згодою суб’єктів підприємницької діяльності [3].

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) [3].

Вексель як цінний папір, об’єкт комерційного кредиту, форма безготівкових розрахунків і застава є важливою економічною категорією ринкової економіки. Головними особливостями векселя, що склалися в міжнародній практиці і були прийняті на Женевській конвенції 1930р. та виокремлюють його від інших цінних паперів, вважають:

· Абсолютність зобов’язання, визначеного векселем, - текст векселя не має містити посилання на угоду, що є причиною видачі векселя;

· Безумовність зобов’язань за векселем – вексель містить простий і нічим не обумовлений наказ або зобов’язання сплатити певну суму;

· Без суперечливість зобов’язань за векселем, якщо він є справжнім;

· Вексель – письмовий документ, що має суворо встановлені обов’язкові реквізити;

· Вимагати платежу за векселем може лише той, хто володіє цим документом – тримач (власник) векселя;

· Вексель має підвищену оборотність;

· При порушенні термінів сплати векселя необхідно здійснити нотаріальний протест [5].

Таким чином, у ході свого історичного розвитку вексель перетворися на універсальний інструмент, роль і значення якого в сучасних умовах господарювання значно зростає.

Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів у порівнянні з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в обігових коштах, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов’язання можуть бути тільки гроші [3].

Вексель як фінансовий інструмент використовується як на товарному, так і на фондовому ринку. У першому випадку він опосередковує розрахункові відносини, у другому – інвестиційні [4].

Проте використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать такі дані: питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями з загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і складає 4,2 та 7,7%, тому числі простроченої – 0,6 та 1,9% дебіторської та кредиторської заборгованості відповідності, в той час як питома вага простроченої заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить 55,3 та 56,4%, що значно вище, ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать про необхідність формування вексельного ринку в Україні [1].

Векселі які застосовуються в господарському обороті як в Україні так і за її межами, досить різноманітні.

Векселі казначейські – один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані:

- для здійснення розрахунків;

- для зарахування сплати податків до державного бюджету;

- як застава для забезпечення інших платежів та кредитів.

Такі векселі видаються на пред’явника зі строком платежу не більше одного року.

Фінансовий вексель має в своїй основі депозитну природу. Якщо класичний вексель видається за реальної товарної угоди, то фінансовий в основному використовується для мобілізації грошових ресурсів. Враховуючи те, що українським законодавством випуск фінансових векселів заборонений, обсяги векселів в обігу в Україні є значно меншими у порівнянні з іншими країнами. Проте нестача обігових коштів і надзвичайно високий рівень дебіторсько-кредиторської заборгованості є об’єктивними чинниками, що вимагають розвитку цивілізованого вексельного ринку, в якому зацікавлені практично всі учасники вексельного обігу [1].

Простий вексель (соло-вексель) виписується і підписується покупцем і є його борговим зобов’язанням оплати кредитору вказану суму в установлений час. Тобто, оформляючи простий вексель, векселедавець є платником. Підписавши простий вексель, він стає на певний строк боржником особи, указаної у векселі. Векселедавець бере на себе зобов’язання особисто сплатити за векселем певну суму грошей у точно зафіксований час у майбутньому або в час, визначений власником векселя.

Переваги простого векселя – полягають у простих правилах його обігу. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і він зобов’язаний за простим векселем так само, як і акцептант за переказним векселем. Виходячи з цього простий вексель акцептувати не потрібно.

Зараз в Україні прості векселі набувають популярності. Вони використовуються для залучення тимчасово вільних грошових коштів. Банківські установи активно використовують прості векселі для залучення коштів, бо вексель має перевагу перед ощадним сертифікатом, оскільки він більш ліквідний. Це означає, що власник векселя має можливість розрахуватися зі своїми кредиторами не тільки грошима, а й векселем. Важлива особливість векселя в тому, що його можна використовувати як засіб платежу. [3].

Потребує удосконалення порядку використання векселів у зовнішньоекономічній діяльності, а саме: з метою удосконалення застосування векселів у здійсненні імпортних операцій запропоновано в Законі України «Про обіг векселів в Україні» внести норму, за якою початком відліку законодавчо встановленого терміну поставки товару у процесі здійснення резидентами України імпортних операцій їз застосуванням вексельної форми розрахунку є наступний календарний день після дати виставлення векселя на користь постачальника продукції; передбачити можливість здійснення нерезидентом індосаменту векселя на користь іншого нерезидента лише відповідно до вимог законодавства тих країн, до яких належать ці нерезиденти; спростити процедуру і скоротити строк надання індивідуальної ліцензії Національним банком для проведення операцій з векселями у зовнішньоекономічній діяльності. Існують проблеми також у процесуального порядку опротестування векселів та примусового стягнення платежів [2].

Необхідно відмітити, що в Україні вексельний обіг перешкоджає відсутності практичного досвіду в його організації. Створення системи вексельного обігу в Україні розпочинається спочатку. Відсутні певні спеціалісти, а також нормативно-правова база, немає в достатній кількості спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем.

Під час проведення вексельного обігу у господарській діяльності та на підприємствах слід дотримуватися концепції вексельного права як підгалузі господарського права. Отже, правильне використання векселів сприяє розвитку діяльності підприємств, швидшому збуту продукції, товарів, робіт і послуг, сприяє вирішенню фінансово-економічних проблем.

Література

1. ГалушкаН.Й. Проблеми становлення вексельного ринку в Україні в умовах загострення фінансової кризи // Економічний прості. -2009.-№22/1.-С.138-146.

2. Ємельсон А.С., Грудницька С.М. Шляхи удосконалення правового регулювання обігу векселів у сфері господарювання // Вісник Донецького національного університет.-2009.-№1.- С.469-477.

3. www.nbuv.gov.u/portal/Soc_Gum/ptmbo/2009_1/stat15.pdf

4. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlca/Ekon/2009_30/09.pdf

5. Скочило Н. Вексельний обіг в Україні: Проблеми становлення і розвитку // Українська наука: минуле сучасне, майбутнє.-2008.-№13.-С.113-117.