Перспективи розвитку туризму в карпатському макрорегіоні.

У конституції України право людини на відпочинок закріплене у ст.45,де зокрема,сказано,що кожен,хто працює,має право на відпочинок. Це право як відомо надається забезпеченням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки,встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв,скороченої тривалості роботи в нічний час. Карпатський район зі своїми неповторними краєвидами за всіх часів був і залишається найпривабливішим для відпочинку куточком України. Тут до послуг відпочиваючих та туристів на рідкість незабруднене довкілля, цілюще повітря,чисті ріки,багаті дарами ліси та гори. Це приваблива у своїй первинній красі сільська місцевість із збереженими національними традиціями,самобутніми обрядами, старовинними церквами. Постановка завдання метою цієї публікації є наукове обґрунтування актуальності проблеми перспектив розвитку міжнародного туризму в Карпатському регіоні. Демократичні перетворення ,які відбуваються в сучасному українському суспільстві,супроводжуються складними й суперечливими процесами,трансформацією влади,економічних основ держави,соціальної структури,суспільного устрою. що призвело до зростання ролі державного регулювання багатьох сфер суспільних відносин,у тому числі й деравного регулювання рекреаційною сферою Карпатського регіону. Актуалізація державно-управлінської діяльності у рекреаційній сфері карпатського регіону України відбулася одночасно з поглибленням системної кризи у суспільстві,що проявилась в економіці, політиці,соціальному житті,культурі. Ситуація ускладнюється систематичними маніпулюваннями в управлінні майном курортних підприємств, активним розвитком недержавних форм власності в складових сфери рекреаційного обслуговування без урахування комплексності створення такого товару,як рекреаційно-туристичні послуги. Підвищення дослідницького інтересу до проблеми розвитку міжнародного туризму в карпатському регіоні пов’язане,передусім з науковими працями А.І.Амоші,П.В.Гудзя,В.В.Єжова,О.О.Любідцева,В.К.Мамутова,М.І.Мацоли,С.К.Харічкова,О.В.Шаптала,В.В.Шмагіна.Названими авторами здійснено ґрунтовний аналіз актуальних теоретичних проблем,пов’язаних з державним управлінням та забезпеченням розвитку туризму за використанням рекреаційних ресурсів ,впливу рекреаційно-туристичного продукту на перебіг трансформаційних процесів в українському суспільстві.Так ,не можна не погодитися з думкою О.С.Шаптала,що питання забезпечення повноцінного відновлення сил людини з кожним роком стає все більш актуальним для України. Це пов’язано насамперед із сучасним рівнем здоров населення України,яке зумовлюється ще порівняно низьким матеріальним і культурним рівнем життя переважної частини населення, не завжди задовільними умовами праці та побуту,неякісним та розбалансованим харчуванням,нездоровим способом життя,недостатньою рухливістю і слабким розвитком фізичної культури,поширенням шкідливих звичок (паління тютюну,алкоголізм,наркоманія і токсикоманія),використанням застарілих екологічно небезпечних технологій,браком ефективних засобів знешкодження шкідливих речовин і захисті від них,техногенним забрудненням навколишнього середовища,а також труднощами адаптації багатьох людей до ринкових умов життя. По-друге, вперше у мирний час в Україні звилися та набирають сили явища,які раніше звичайно спостерігалися у відносно короткочасні періоди суспільно-економічних катаклізмів, тяжких світових або громадянських воєн.Наявність на території карпатського регіону України великої кількості сучасних санаторно-курортних і готельних комплексів та унікальних туристичних маршрутів дає підстави стверджувати,що туризм та оздоровлення в даному регіоні – це важливий об’єкт державного управління ,що обумовлює існування наукової проблеми державного регулювання сфери рекреаційного обслуговування даного регіону. Дана проблема є комплексною і включає такі складові : наукове обґрунтування,фінансове,матеріально-технічне і нормативно-правове забезпечення.

Рекреація (від лат. «рекреато» + «рекреасьйон» - повернення до здоров – відпочинок,відновлення сил людини,що витрачені в процесі виробничої або спортивної діяльності. Це специфічна соціально-біологічна активність суб’єкта,яка спрямована на оздоровлення ,відпочинок,розвагу,відновлення сил після роботи або хвороби. До недавнього часу поняття «рекреація» було не надто поширеним ,використовувалось переважно у науковій сфері.Фахівці заповнювали її зміст елементами релаксації та регенерації. В останні роки поняття рекреації почали пов’язувати (але не ототожнювати)з дозвіллям,що соціально організоване для досягнення соціальних цілей,супроводжується грою,творчими заняттями та іншим,тобто тими видами активної діяльності людини,які дозволяють їй зняти втому,відчути прилив нових сил.Щоб вдало і з розумом використовувати наявні природні ресурси для рекреаційних потреб людства потрібно спочатку сформувати еколого-економічний простір діяльності. Основними принципами формування цього простору можна вважати :

1.встановлення єдиних правил та вимог щодо екологічно обґрунтованого господарювання,яке не призводить до різких змін природно-ресурсного потенціалу,а підтримує й підвищує продуктивність природних комплексів чи окремих об’єктів,облагороджує їх;

2.забезпечення єдиних вимог господарської діяльності ,за яких не порушується здатність біосистем до самовідтворення,самоочищення й саморегулювання,розвиваються та поширюються рекреаційна,оздоровча й курортна інфраструктура,покращуються естетичні характеристики ландшафтів,умови проживання загалом;

3.впроваждення єдиних інструментів екологізації природоохоронної діяльності (екологічної експертизи ,екологічного аудиту,екологічного страхування )в контексті забезпечення сталого розвитку регіону;

4.впроваждення єдиної ефективної податкової та бюджетної політики охорони навколишнього природного середовища;

5.посиленя еколого-економічної відповідальності суб’ктів господарювання за екодискрутивний вплив реципієнтів на довкілля;

6.відтворення збалансованої системи природокористування та екологізації технологій екологізації технологій у промисловості.сільському господарстві.енергетиці,будівництві, на транспорті.

У сучасному світі виділяють три домінуючі стратегії розвитку регіонів :

-стратегія консервації природного середовища та ресурсів,основним постулатом якої є рішуче зменшення темпів економічного зростання.

-стратегія зростання виробництва,що зорієнтована на нагромадження фізичного капіталу;

-стратегія сталого розвитку,що зумовила найгучніші дискусії з приводу тлумачення суті виразу «сталий розвиток»,хоча у класичному трактування Г.Станслера зорієнтована на коеволюцію суспільства і біосфери.

Постановка завдань :

Розвиток регіонального туристичного бізнесу в Карпатському регіоні буде сприяти створенню спеціальних малих і середніх підприємств,а також активізації і стимулюванню роботи цілої мережі галузей народного господарства : будівництва,торгівлі,сільського господарства ,виробництва товарів народного споживання,транспорту і зв’язку,формуванню сучасної кадрової політики в регіоні і поетапному виходу регіонального туристичного бізнесу як на загальнодержавний, так і на світовий рівень туристичних послуг. В зв’язку з цим постає завдання виявлення перспективних напрямків розвитку міжнародного туризму в Карпатському регіоні.

1. Наявність природно-ресурсної бази. Природною базою для розвитку туристично-рекреаційного комплексу є понад 80 джерел мінеральних цілющих вод, достатніх для оздоровлення понад 7 млн. чол. у рікю Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту (місто Борислав та с.м.т. Східниця). Ці ресурси у поєднанні з сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку санаторно-курортної справи. Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму – мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи в Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.
2. Вигідне географічне положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв’язки, а непогана транспортна доступність є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих з різних регіонів України та країн Європи. Карпати можуть служити своєрідним полігоном дислокації центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме ріст комерційного та ділового туризму.
3. Фактор територіального поділу праці. В Україні фактично є два регіони, умови яких дозволяють забезпечити процес задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах, а саме:
– Чорноморсько-Азовський регіон;
– Карпатський регіон.
На фоні перевантаженості першого і зростаючому туристичному попиті Карпати виступають такою територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на оздоровлення і відпочинок.
4. Екологічний феномен території. Порівняно високий рівень екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань обумовлюють потребу в створенні в Карпатах широкої мережі оздоровниць для населення. Крім того, природа  Карпат  в  порівнянні з іншими регіонами зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А для різних форм відпочинку і туризму це дуже важливо. І враховуючи винятково важливе – клімато і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх Європейських держав, гостро стоїть питання збереження унікальної природи цього краю. Якщо відкинути чисто консервативні варіанти виконання цього завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.
5. Соціальноекономічна специфіка гірських місцевостей. В гірських районах чотирьох карпатських областей проживає біля 1,3 млн. чол., тобто близько 20% всього населення. З них третя частина на висоті 500 м. і вище. Гори створюють специфічні надзвичайно складні умови проживання та господарювання, особливо у сільському господарстві. Тому гостро стоїть проблема зайнятості населення тих районів, і як результат низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме розвиток міжнародного туризму з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення.
6. Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Стрімкий розвиток туризму, особливо за останні 50 років, дозволив визначити його як "феномен ХХ століття". Прогнозується подальше зростання чисельності подорожуючих. Можна стверджувати, що туризм стає невід’ємною складовою життя людей більшості країн світу і одним із перспективних напрямків соціальноекономічної діяльності в ХХІ столітті. Це стосується і Карпатського регіону, розвиток міжнародного туризму в якому слід вважати доцільним та перспективним.
Разом з тим, розвиток індустрії туризму в Карпатському регіоні та її інтеграція у світовий ринок вимагають вирішення гострих соціально-економічних проблем, а саме:
- низький рівень життя населення;
- недосконала державна політика в галузі туризму;
- нерозвинена інфраструктура туристичної галузі;
- незадовільне управління туристичними фірмами;
- відсутність реклами за кордоном Карпатських курортів, природних та історичних пам’яток;
- практика роботи турагенцій України з орієнтацією переважно на вивіз за кордон туристичних груп та ін.
Тому сьогоднішні показники економічної результативності вітчизняного туризму поки що далекі від зарубіжних. Хоча в Карпатах є окремі центри, де рекреаційна галузь займає провідне місце в господарській структурі. В цілому, Карпатський регіон посідає друге місце в Україні за обсягом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (42%), випереджаючи Причорноморський регіон (17%) та Приазов’я (13%) Можна навести ще приклади на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону. Але це аж ніяк не означає, що в цьому напрямку можна швидко досягнути бажаних результатів. В цьому необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні дає можливість перебудови господарського комплексу. В перспективі дана галузь повинна зайняти одне з профілюючих місць. Відносно матеріальної бази туризму, яка створена в регіоні, слід наголосити, що вона на сьогоднішній день не задовольняє існуючого попиту українського споживача, не говорячи про іноземного, туристична інфраструктура не задовольняє вимог іноземців. Доцільно створити зимові бази відпочинку в районі Борислава, Старого Самбора, Підбужа, Кропивника це місця, де добре транспортне сполучення і гори мають належні схили для різних лижних трас. За прогнозами вчених, відзначені бази відпочинку, які б мали належний комфорт обслуговування іноземних туристів, змогли б приймати щорічно біля 4 млн. чоловік, на перших початках, а з часом ця цифра змогла б зрости біля 10 млн. приїжджих туристів. За прогнозами, це дасть змогу залучити в регіон щорічно біля 100 млн. доларів США Залучені кошти зможуть покращити рівень соціальної сфери та добробуту населення, забезпечити поступлення коштів до бюджетів різних рівнів. Для цього необхідно розвинути, відбудувати, створити такі умови, які б відповідали міжнародним стандартам сервісу, розвинути належну систему інфраструктурного забезпечення. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності і активна політика щодо інтеграції України в європейське співтовариства, законодавчі гарантії прав зарубіжних партнерів створюють сприятливі передумови для залучення іноземних інвестицій в рекреаційну сферу з поступовим виходом на світовий ринок рекреаційних послуг.Розвиток міжнародного туристичного бізнесу вимагає сприяння державних органів влади та реалізації ними державної політики в галузі рекреації та туризму. В основу міжнародної туристичної політики, на наш погляд, доцільно слід покласти такі пріоритети:
1. підвищення якості та розширення асорти-менту туристичних послуг, поліпшення умов обслуговування;
2. будівництво нових рекреаційно-туристичних об'єктів, реконструкція і модернізація діючих;
3. концентрація коштів та ресурсів на об'єктах інфраструктури. Необхідно здійснювати інвестиції в об'єкти, безпосередньо не пов'язані з діяльністю туристичних фірм (дороги, водопостачання і каналізація, зв'язок, служби сервісу тощо). В перспективі ці інвестиції працюватимуть на туристський ринок;
4. організація виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції для задоволення потреб туристів у високоякісних продуктах харчування. Світовий досвід засвідчує, що налагодження такої справи при міжнародній сертифікації продуктів і відповідній рекламі може послужити серйозним привабливим фактором і розширити ринок збуту туристичних послуг;
5. активне залучення приватного сектора (особливо в гірській частині) до туристичного бізнесу та розвитку агротуризму.
6. створення сучасної інформаційно-маркетингової служби в сфері туристичного бізнесу, основні завдання якої полягають у вивченні та прогнозуванні попиту на туристичні послуги, і внесення відповідних ініціатив органами управління щодо забезпечення балансу між попитом і пропозиціями;
7. підготовка висококваліфікованого кадрового потенціалу у сфері туристичного бізнесу;
8. налагодження потужної реклами, випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу.

Реалізація наведених пріоритетів створить необхідні стартові умови для подальшого цілеспрямованого розвитку туристичної індустрії.

Література :

1.Жовнірчик Я.Ф. Особливості регіональних стратегій розвитку //Інвестиції : практика та досвід 2009 №19 с 39-42

2.Віленчік О.М.//Регіональна економіка 2008 №3 с 42-49

3. Гаман П.І. Державне управління рекреаційними ресурсами Карпатського регіону // Економіка та держава 2007 №10 с 83-85

4.Шевчук //Регіональна економіка 2009 №2 с 232-234

5.Щурик М.В. //Фінанси України 2009 №1 с 107-114