Кобилянський О.В.

Вінницький національний технічний університет, Україна

ДИСЦИПЛІНА «БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ» ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ У ВНЗ

Найбільш амбітним напрямом європейського співробітництва в освітній сфері початку нового тисячоліття стала програма «Освіта і професійна підготовка 2010» (Education & Training 2010). Програма є складовою широкої системи європейського співробітництва, мета якого – перетворення регіональної економіки Європейського Союзу на найбільш конкурентоспроможну у світі, здатну до стабільного розвитку, що має найкращі робочі місця та найбільш високий рівень соціальної єдності. Для реалізації цих цілей були визначені конкретні завдання розвитку різних типів та рівнів загальної освіти і професійного навчання, що мають сприяти її перетворенню на неперервний процес.

На сучасному етапі розвитку української держави великого значення набуває підготовка спеціалістів нового профілю – менеджерів, наділених новим економічним мисленням, здатних швидко й ефективно розв’язувати управлінські завдання, оволодівати новими формами співробітництва з зарубіжними партнерами.

Питанням покращення підготовки студентів з безпеки життєдіяльності, охорони праці присвячені роботи авторів (В. Биков, О. Бикова, Г. Гогіташвілі, Є. Желібо, В. Заплатинський, О. Запорожець, В. Зацарний, М. Ігнатович, О. Кожем’якін, В. Лапін, І. Сагайдак, В. Худолей та ін.) [2-4].

Мета статті – аналіз програм викладання безпеки життєдіяльності та охорони праці на відповідність принципу безперервності освіти і нормативно-правовим документам при формуванні професійної компетентності бакалаврів економічного спрямування.

У відповідності з Національною доктриною розвитку освіти до складу пріоритетних напрямів державної політики входять особистісна орієнтація освіти, розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя, інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх просторів. Ці принципи використовуються при підготовці, перепідготовці і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах; підготовці спеціалістів у вищих навчальних закладах та при навчанні і підвищення кваліфікації працівників та посадових осіб. Стаття 18 «Навчання з питань охорони праці» Закону «Про охорону праці» визначає [1], що всі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Крім того, працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. А посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці.

Навчання працівників і посадових осіб проводиться відповідно до «Типового положення про проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороню праці від 26.01.2005 року № 15. Тематичний план передбачає вивчення наступних тем: законодавство України про охорону праці, основні положення Закону України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та взаємозв'язок з іншими Законами України, законодавство України про працю; організація роботи з охорони праці; вибухонебезпека виробництва і вибухозахист; пожежна безпека; електробезпека; гігієна праці, медичні огляди, профілактика професійних отруєнь і захворювань; надання першої допомоги потерпілим у разі нещасною випадку; управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварій; безпека праці в галузі.

При вивченні перших восьми тем необхідно розглянути близько 300 питань, а кількість питань останньої теми визначається з урахуванням вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки для конкретних напрямів економічної діяльності і виробництв. При цьому теоретична частина дисципліни “Охорона праці” вивчається не менше 30 академічних годин, а під час перепідготовки та підвищення кваліфікації – не менше 15 годин або 2 хвилини на питання. Таким чином, під час аудиторних занять можливо розглянути лише декілька десятків основних питань галузевого спрямування, а більшість із них повинні розглядатись під час підготовки у навчальних закладах.

Забезпечення належної підготовки кваліфікованих робітників з питань охорони праці в професійно-технічних навчальних закладах здійснюється у вигляді складової частини державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій, що розроблюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1135 "Про затвердження Державного стандарту професійно-технічної освіти".

Зміст та обсяг навчання з питань охорони праці для підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації за робітничими професіями в професійно-технічних навчальних закладах визначаються Типовою навчальною програмою з предмета "Охорона праці". Ця програма навчання у професійно-технічних навчальних закладах відрізняється від програми навчання працівників і посадових осіб двома темами: вибухонебезпека виробництва і вибухозахист та управління роботами з профілактики та ліквідації наслідків аварії. Подібну відповідність ми мали би бачити і з програмами дисциплін з «Основ охорони праці» та «Охорони праці в галузі» у галузевих стандартах вищої освіти, так як навчання майбутніх посадових осіб з охорони праці, як правило, здійснюється у вищих навчальних закладах. На жаль, ці програми не погоджені ні з нормативними програмами, ні з програмами підготовки і підвищення кваліфікації як для посадових осіб, так і за робітничими професіями.

Затверджені вже більше 10 років тому навчальні програми нормативних дисциплін: «Основи охорони праці» (31.08.1997 року), «Безпека життєдіяльності» (04.12.1998 року), «Охорона праці в галузі» (02.08.1999 року) враховували міжпредметні зв’язки між цими дисциплінами, послідовність їх викладання при реалізації принципу безперервної освіти і навчання протягом життя. Так в програмі дисципліни «Основи охорони праці» підкреслюється, що навчання повинно проводитися після вивчення студентами основних професійно-орієнтованих дисциплін. Але в останні роки галузеві стандарти освіти і їх складові – освітньо-професійні програми нівелюють статус цих нормативних дисциплін до рівня змістовних модулів з невизначеним статусом і суттєвим зменшенням кількості навчальних годин на вивчення дисциплін циклу безпеки життєдіяльності.

Наказом МОН України від 07.06.2006 року № 444 було об’єднано три курси: «Охорона праці», «Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона» на модульному принципі під єдиною назвою БЖД. Ця освітньо-професійна програма, за якою здійснюється підготовка економістів, передбачає вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» (144 год./4 кред.) в циклі гуманітарної підготовки (2160год./60 кред.). Дійсно ж в учбовому навантаженні, наприклад, у Тернопільському національному економічному університеті (ТНЕУ), за попередньою програмою на вивчення трьох окремих курсів виділялось 103 аудиторних години, а при вивченні курсу БЖД – лише 54 години, що майже вдвічі менше. У відповідності з освітньо-професійною програмою викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» здійснюється у І семестрі на І курсі. Як можна викладати студентам питання охорони праці, якщо вони не мають елементарної уяви ні про організацію виробництва, ні про умови праці тощо?

Наказом МОН України від 09.07.2009 року № 642 визначено передбачити вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності (безпека життєдіяльності, основи охорони праці)» в циклі нормативних дисциплін професійної та практичної підготовки в обсязі 2 кредитів ECTS.

Згідно Закону України «Про охорону праці» [1] державна політика передбачає встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. В основу цього закону всупереч аксіомі про потенційну небезпеку будь-якої діяльності людини традиційно покладена методологія стовідсоткового захисту працівників, яка базується на обов’язковому використанні розробленої за часів соціалістичної економіки системи стандартів безпеки праці.

Але наявність фактора ризику є необхідним атрибутом ринкової економіки, оскільки ринок передбачає економічну свободу суб’єктів господарської діяльності, за якої вигода одних може стати втратами для інших. Отже, уникнути економічного ризику повністю неможливо, оскільки він існує внаслідок об’єктивних, притаманних економіці категорій конфліктності та невизначеності, відсутності повної вичерпної інформації, неможливості здійснення точного прогнозу параметрів економічних об’єктів та процесів.

Тому стає зрозумілим об’єктивна необхідність впровадження в Україні розробленої на базі відповідного міжнародного документа Настанови з систем управління охороню праці МОП-СУОП 2001 ILO-OSH 2001 (Настанова), в якій запропоновані більш гнучкі підходи до організації цієї системи.

Настанова визначає, що основні цілі з охорони праці повинні бути: специфічним для підприємства, установи, організації, а також прийнятними і відповідними їх розміру; узгодженими з вимогами відповідних національних нормативно-правових актів з охорони праці; спрямованими на безперервне вдосконалення заходів з охорони праці для досягнення їх найбільшої ефективності; реалістичними і досяжними; належним чином документально доведеними до всіх рівнів і структур підприємств, установ, організацій. Всі небезпеки і ризики для працівників повинні бути ідентифіковані і оцінені.

У відповідності з нормативною програмою дисципліни «Безпека життєдіяльності» передбачено вивчення розділу «Теоретичні основи життєдіяльності», в якому детально розглядаються питання ідентифікації, номенклатури та таксономії небезпек, а також потенційного та прийнятного ризиків, його оцінки і управління ним. У складі ж освітньо-професійної програми вивчення питань ризикології у дисципліні «Безпека життєдіяльності» не передбачено. Інші дисциплінами програми, в яких розглядаються ці питання («Ризикологія», «Обгрунтування господарських рішень і оцінювання ризиків»), вивчаються через 2 роки, що унеможливлює якісну підготовку студентів з охорони праці в умовах сучасних економічних викликів.

Висновки. У сучасних умовах посилення інтеграційних процесів з Європейським Союзом, впровадження європейської системи неперервної освіти програми нормативних дисциплін і відповідні освітньо-професійні програми повинні враховувати положення досконалої європейської системи нормативно-правових актів з безпеки.

Подальші дослідження повинні передбачати пошук оптимальних форм і методів навчально-виховного процесу по реалізації міжпредметних зв’язків і збільшенню практичної підготовки з охорони праці на основі сучасної нормативної бази, розробку спеціальних технологій в межах кредитно-модульної системи формування професійної компетентності фахівців економічного спрямування.

Література:

1. Закон України «Про охорону праці», № 229-IV від 21.11.2002 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 2. – Ст. 10.

2. Желібо Є. П. Проблеми викладання дисципліни «Безпека життєдіяльності» у ВНЗ України / Є. П. Желібо, І. С. Сагайдак // Безпека життєдіяльності. – 2007. – № 12. – С. 35 – 36.

3. Запорожець О. Як згортається навчання з питань охорони праці / О. Запорожець, А. Русаловський, О. Цибульник // Охорона праці. – 2009. – № 8. – С. 14 – 16.

4. Ігнатович М. В. Проблеми викладання курсу «Безпека життєдіяльності» студентам економічних спеціальностей / М. В. Ігнатович, В. Ю. Худолей // Безпека життєдіяльності. – 2007. – № 10. – С. 42 – 43.