*Баран М.А., **Дубковецька Г.М.
*Хмельницька середня загальноосвітня школа №18 I-III ступенів
ім. В.Чорновола; **Хмельницький ОІППО;
Ернест Резерфорд під час вечірніх прогулянок зауважив, що
в одній з наукових лабораторій Кембріджського університету, в якому він
працював, допізна горить світло. Якось
він зайшов в цю лабораторію і запитав наукового співробітника, чим він
займається. Той відповів, що проводить експерименти. “А коли ж ви думаєте ?” –
поцікавився Резерфорд. Академік Капіца П.Л. підбирав аспірантів із числа
студентів-випускників не обов’язково відмінників, а лише тих, хто здатний
самостійно логічно мислити. Все це відноситься до першої половини минулого століття.
В той же час саму ідею, або підхід до пізнання дійсності, було закладено ще в античні часи, зокрема,
вченням Аристотеля (384 — 322 р. до н.е.) — старогрецького філософа і вченого. Наука про мислення і його закони викладена великим вченим у ряді його
творів, які об'єднані під спільною назвою "Органон"
("Знаряддя"). Мету науки Аристотель вбачав у повному визначенні
предмету, що можна досягнути лише шляхом поєднання дедукції та індукції:
1) знання про кожну окрему властивість повинно набуватися з досвіду;
2) переконання в тому, що ця властивість – дійсна, повинно бути доказано висновком особливої логічної форми – категорійним силогізмом.
Людина пізнає загальне тільки за допомогою відповідної уяви. Але уява не просто переробляється в поняття, а тільки сприяє тому, щоб закладені у душі форми буття перейшли із стану потенції в стан акту.
Ці положення вчення Аристотеля не втратили свого значення і в наш час. Не даремно існує
прислів’я: “Нове – це добре забуте старе”.
Ось і зараз в педагогічну практику впроваджують компетентнісний підхід в освіті. Що мається на увазі?
Словник російської мови подає такі визначення [1]:
«Компетентний. 1. Той, хто знає; той, хто обізнаний; той, хто авторитетний в якій-небудь галузі. 2. Той, хто володіє компетенцією».
«Компетенція. 1. Галузь питань, в яких хтось добре обізнаний. 2. Коло чиїх-небудь повноважень, прав. За одним з означень поняття компетентності визначається, як спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу. Це поняття вміщує певний набір знань, навиків і ставлень, що дають змогу ефективно працювати в певній галузі, як здатність застосовувати знання та вміння. Ще недавно вважалося, що зміст освіти – це система наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів [2]. Цим самим акцентувалася увага на самих знаннях, а для чого ці знання призначені залишалося на другому плані. В той же час зміст освіти повинен охоплювати не лише знання про природу, суспільство, техніку, культуру й способи діяльності. Він повинен передбачати досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюється разом із знаннями в уміннях і навиках, досвід творчої, пошукової діяльності з розв’язанням нових проблем, перетворенням раніше засвоєних знань у нові способи діяльності. У структурі освіти чільне місце повинен посідати досвід ціннісного ставлення до природного і соціального довкілля [3]. В цьому плані (охорона довкілля) можна використати уроки хімії, продемонструвавши зворотну (негативну) сторону хімічного виробництва. На заняттях з хімії слід звернути увагу на вираз “кислотні дощі” та пояснити його походження. Тут доцільно назвати ще один, а власне: “лисячі хвости” і розповісти, що так називали викиди в атмосферу NO2 (бурого кольору) азотно-тукових заводів. Надати учням можливість самим зробити висновок. Що може цей газ утворити з водяною парою, яка завжди присутня в повітрі (суміш нітратної та нітритної кислот). Подібне явище спостерігається і при виробництві сульфатної та деяких інших кислот. З цього приводу підкреслити важливість проектування не лише досконалих очисних споруд, а створення безвідходного виробництва в хімічній промисловості.
Хімія, як одна з фундаментальних природничих наук, має всі можливості формувати в учнів спеціально-предметні компетентності. Предметна компетенція – це сукупність знань, умінь та характерних рис, а на їх основі формуються загальнопредметні компетентності. До закінчення школи в учня повинні бути сформовані всі основні компетенції. Пізніше вони будуть лише доповнюватися та розвиватися. Ще із шкільної парти учень повинен усвідомлювати, де і як він зможе застосувати набуті знання, уміння та досвід. Адже за визначенням міжнародного департаменту стандартів для навчання компетентності – це спроможність кваліфіковано проводити діяльність, виконувати завдання або роботу.
Безперечно, для успішного засвоєння такої науки, як хімія, велике значення мають лабораторні роботи (досліди). Для експериментальної компетенції необхідне виконання експерименту під керівництвом вчителя з описом дослідів. Однак, для вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки необхідні базові теоретичні знання основних понять, законів і принципів хімії.
Для оцінювання результатів роботи учнів на уроці істотне значення має виконання письмових завдань. Письмова робота дає можливість осмислити відповідь, перевірити її, виправити помилки.
Немаловажне значення мають завдання для порівняння. Вони передбачають вміння аналізувати та порівнювати істотні ознаки об’єктів, що вивчаються, тобто, уміння встановлювати подібність та відмінність між предметами або їх окремими елементами і ознаками. Завдання краще подавати із зростанням складності, тобто, здійснювати перехід від окремого до загального.
Приклад 1. Гідроген (Н) та Натрій (Na) мають подібні зовнішні електронні оболонки атомів. За якими властивостями ці елементи відрізняються?
Приклад 2. Нітроген (N) та алюміній (Al) знаходяться в одній (третій) групі періодичної системи елементів, однак, фізичні та хімічні властивості їх дуже відрізняються між собою. Чим це можна пояснити?
Приклад 3. Чим можна пояснити різницю фізичних та хімічних властивостей металічних і неметалічних елементів?
Однією із ключових задач педагогіки є формування у школярів активного, самостійного і творчого мислення. Найкраще для цього запропонувати учням виконати певне завдання, яке дає змогу не тільки перевірити рівень засвоєння матеріалу учнем, але й сприяє розвитку мислення. Це може бути завдання такого типу. Концентровану сульфатну кислоту транспортують у стальних цистернах. Після того, як з такої цистерни злили вказану кислоту, її на тривалий час залишили під відкритим небом. При спробі полагодити зливний кран методом зварювання стався вибух. Пояснити чому.
Набуті учнями знання з хімії бажано закріплювати прикладами використання хімічних засобів у побуті. Наприклад, можна запропонувати таке завдання: яка основа для вакси краще підходить взимку, а яка в осінню чи весняну негоду – гліцерин або віск? Відповідь аргументувати відповідними властивостями цих речовин.
Така підготовка учнів сприятиме усвідомленню учнями цілей навчання і окреслить їх готовність та здатність застосовувати знання і вміння в різноманітних життєвих ситуаціях.
Література
1. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов/ Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 21-е изд., перераб. и доп. – М.: Рус. яз., 1989. – 924 с.
2. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002. – С.232.
3. Бондар В.І. Дидактика. – К.: Либідь, 2005. – 264 с.