РИНОК ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
Основною метою здійснення факторингу на сьогодні у країні з ринковою
економікою, яка розвивається, є стимулювання
продажів. Він стає важливим інструментом розвитку для багатьох компаній.
Дана послуга
з'явилася близько 100 років тому в США, а до середини XX століття став
використовуватися і в Європі. Сьогодні міжнародна факторингова індустрія
активно розвивається. В світі існує близько 1000 факторингових компаній.
Безумовний лідер на світовому ринку факторингу –
Великобританія, яка ще в XIV столітті стала його родоначальницею. Тут
налічується близько 100 факторингових компаній, діяльність яких не підлягає
ліцензуванню, що дозволяє їм безперешкодно розвиватися.
Сукупний об'єм світового ринку факторингу в 2007 році, за
даними Міжнародної факторингової асоціації (IFC), склав більше 1 трлн євро.
Більше 70 % від світового обороту факторингу припадає на європейські країни. Слідом
йдуть країни Азії – близько 13 % світового обороту, і лише за ними Америка –
трохи більше 12 %.
На сьогодні
обсяг послуг факторингу у країнах Європи становить до 10% ВВП. За даними
Укрексімбанку, відношення об’єму наданих факторингових послуг до ВВП становить
лише 0,14% [5].
Ринок факторингу в Україні молодий і знаходиться на стадії
свого становлення. Його розвиток стримується існуванням певних перешкод у
національному законодавстві. Так, у різних законодавчих актах тлумачення
факторингу відрізняється, що призводить до небажання компаній-факторів
впроваджувати цю послугу. Подальше удосконалення нормативної бази у цій сфері
може дати значний поштовх розвиткові ринку факторингу в Україні, як це вже
відбулося у 2004 році після прийняття Цивільного та Господарського Кодексів.
Використання факторингу в Україні розпочалося ще у 1988 р.
в СРСР Промбудбанком. В перші роки незалежності України цим видом діяльності
займались різні банки, питома вага факторингу у загальному обсягу операцій
деяких з них навіть досягала 50%. Проте ці угоди були факторингом лише за
назвою – насправді це був один із способів видачі беззаставних кредитів для
окремих клієнтів. В таких умовах указом Президента від 04.03.1998 р. № 167/98
була заборонена діяльність щодо переуступлення боргів, що на декілька років повністю
ліквідувало факторинг в Україні. Дія цього документа припинена у 2001 році з
набранням чинності Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетними і державними цільовими фондами” [2].
У 2006 р. Україна
приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, яка регулює питання
застосування договорів факторингу і переуступлення права грошової вимоги, що
має полегшити ухвалення законів, які б чітко регулювали надання факторингових
послуг.
Сьогодні найбільш впливовими гравцями факторингового
бізнесу в Україні є „ТАС-Комерцбанк” (52% ринку за власними цінами) і
„Укрсоцбанк”(33% за власними цінами). Досить недавно на ринок вийшли ще
декілька банків: „Приватбанк”, „Фінанси та Кредит”, „Надра”, „Брокбізнесбанк”,
„БІГ Енергія” та інші. Їх спільна частка складає 15%.
Що
стосується структури товарообігу факторингових операцій в Україні, то 98% припадає на товарообіг внутрішнього факторингу
і тільки 2% - на міжнародний факторинг.
“Укрсоцбанк” працює з факторингом з
2001 року та позиціонує себе як єдиний банк в Україні, що надає повний комплекс
факторингових послуг на міжнародних ринках більш, ніж в 50 країнах.
Кожен
з банків пропонує клієнтам свої, часто досить різні умови факторингового
обслуговування. Але, незважаючи на активну роль банків у становленні
вітчизняного ринку боргів, його розвиток, залежить не від них самих, а від
ринкової ситуації. Факторинг – це не послуга, яку ініціює банк. Потреба у
факторингу зумовлена самим ринком. Для України це новий бізнес, розвиток якого
повинен супроводжуватись розробкою відповідних технологій та програмного
забезпечення. Це продукт дуже складний, з довгостроковою окупністю, вимагає
більших інвестицій.
Факторинг у банках та фінансових компаніях дещо різниться. При цьому кожна
зі сторін вважає гідною уваги лише свою послугу.
Але щодо фінансових компаній можна відзначити, що дійсно
пропонують і надають клієнтам факторинг – 5-7 компаній, останні на «індивідуальних»
умовах, іншими словами, тільки декларують.
До
основних переваг факторингу належить:
- забезпечення фінансової ліквідності;
- прискорення обігу капіталу;
- різні терміни погашення заборгованості;
- зниження рівня заборгованості за кредитами.
Таким чином, факторингові операції можна визначити як гнучкий інструмент в
розрахунково-платіжних відносинах покупців та постачальників, який максимально
враховує інтереси сторін і є перспективним напрямом розвитку як для фінансових
компаній, що ним займаються, так і для їх клієнтів.
Література
1. Буценко І.М. Факторинг у міжнародній торгівлі// Держава та регіони.
Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. - № 5. – с.53-55.
2. Смачило В.В. Сутність
факторингу та його використання при управлінні дебіторською заборгованістю в
Україні// Фінанси України. - 2007. - № 7. - С.35-45.
3. Склєповий Є.В. Ринок факторингових послуг в Україні// Фінанси України. –
2005. - № 9. – с. 109-115.
4.
www.dfp.gov.ua - офіційний сайт
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.