Толмачова О., Мазур Ю.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства Чернівецького торговельно-економічного інституту, Круглянко А.В.

Бізнес-інкубатор як форма підтримки малого та середнього бізнесу

На сучасному етапі розвитку економіка України схильна до значних змін, обумовлених такими загальносвітовими тенденціями розвитку як глобалізація, поглиблення міжнародного поділу праці, підвищення відкритості національних економік, зростання ролі технологій, людського капіталу та інформації, прагнення до інноваційного розвитку і максимального використання економічного потенціалу, що в свою чергу стимулюють розвиток економічної інтеграції і регіональної диференціації.

Інкубація бізнесу є одним з інфраструктурних механізмів підтримки підприємництва, розрахованих на довгостроковий період. Бізнес-інкубатори допомагають створенню малих і середніх підприємств, як правило, інноваційного типу. І ця функція стає все більш важливою, оскільки вихід підприємств на старі і нові ринки ускладнюється через посилення внутрішньої і зовнішньої конкуренції.

Актуальні тенденції трансформації українського економічного простору визначають необхідність розробки нового підходу до інкубації бізнесу. Важливою умовою успішної діяльності бізнес-інкубатора є його адекватність існуючому економічному середовищу, а також здатність швидко реагувати на мінливі зовнішні умови.

Різні аспекти бізнес-інкубування висвітлені в роботах В. Айгістової О., Демідова В., Кожевіної Н., Коробова С., Микитюк О., Нежиборець В., Рожена О., Яремія В. Проте, стан теоретичних і методичних розробок вітчизняних вчених в області створення організаційних умов розвитку малого бізнесу, зокрема у вигляді бізнес-інкубаторів, не дозволяє сьогодні державним органам управління ефективно впливати на процеси становлення і розвитку підприємницького сектору. У цьому зв'язку особливу актуальність мають аналіз теоретичних положень, накопиченого досвіду та розробка системи організаційних умов створення бізнес-інкубаторів в Україні.

Необхідно відмітити, що існує ряд визначень сутності бізнес-інкубатора, однак є розходження учених і практиків в самій термінології.

Європейської Комісією визначено, що бізнес-інкубатор – це місце, де тільки що створені фірми, зосереджені на обмеженому просторі. Його метою є збільшення ймовірності росту і виживання цих фірм шляхом надання їм будинку зі стандартним устаткуванням (телефакс, комп'ютерне устаткування і т. д.), адміністративної підтримки і набору послуг. Головний акцент робиться на місцевий розвиток і створення робочих місць. Технологічна орієнтація звичайно несуттєва.

Національна Асоціація Бізнес Інкубації США визначає бізнес-інкубатор як динамічний процес розвитку підприємств. Інкубатори опікують молоді фірми, допомагаючи їм виживати і рости під час стартового початкового періоду, коли вони найбільш уразливі. Інкубатори забезпечують практичну адміністративну допомогу, доступ до фінансування й основні професійні і технічні послуги. Більшість інкубаторів також пропонують підприємницьким фірмам спільні офісні послуги, доступ до устаткування, гнучкі умови оренди і розширюваний простір - усі під одним дахом. Головна мета програми інкубації - готувати і випускати успішні підприємства, що є фінансово життєздатними й автономними, коли вони залишають інкубатори, звичайно через два чи три роки.

Отже, бізнес-інкубатор представляє собою найбільш ефективну форму організаційної підтримки малих підприємств на початковій стадії їх розвитку.

Перші бізнес-інкубатори з'явилися ще в 50 роки у Великобританії. Проте найбільше розповсюдження, особливо після 1983 року інкубатори бізнесу отримали в США. На протязі останніх десяти років їх число виросло з декількох десятків до 575, об'єднаних в Національну асоціацію інкубаторів бізнесу. Можна назвати три причини, які сприяли їх швидкому розповсюдженню в США:

1) Проблема відродження міських центрів і окремих регіонів. Інкубатори, що створюються в рамках цієї схеми, відкривалися на вільних площах заводів і фабрик, на місці колишніх складів, шкіл, у відновлених будівлях, загалом, в будь-яких приміщеннях, які можна було пристосувати для формування і розвитку малого бізнесу. Ці інкубатори виконували в основному, функцію створення нових робочих місць і зв'язані, в основному, з нетехнологічним бізнесом.

2) Заохочення інноваційної діяльності і підприємницької активності в університетах. Інкубатори, поява яких була викликана цією причиною, виконували функцію підтримки наукоємкого підприємництва.

3) Створення інкубаторів спрямовувалось на формування привабливих умов приватним інвесторам - "діловим ангелам". Зручність інкубаторної схеми для венчурних капіталістів в тому, що вони таким чином можуть контролювати по ряду параметрів своїх клієнтів, одночасно створюючи їм умови для роботи. Ці інкубатори надають підтримку як фірмам високих технологій, так і нетехнологічному підприємництву.

Прикладом успішного розвитку інкубатора по такій схемі може служити бізнес-інкубатор в м. Остін штату Техас (Austin Technology Incubator). Він був створений в 1989 році і займав тоді невелику площу всього в 400 кв. метрів. Проте вже в 1997 році його площа збільшилася до 20000 кв. метрів, а число компаній, що входять в нього, зросла до 28. Зараз загальний капітал цих компаній досяг 100 мільйонів доларів. 90% всіх компаній, які народилися тут, успішно розвиваються. При цьому 33 компанії було випущено з інкубатора у вільне плавання, а 6 з них зареєстровані на біржі. Цікаво, що поступово на схему залучення приватних інвесторів для фінансування венчурних фірм переходять і університетські інкубатори. Зокрема так тепер працює Оксфордський центр інновацій у Великобританії [2, 161].

Найчастіше інкубатори формуються по змішаній схемі, але у міру їх "дорослішання" тяжіють до спеціалізації. Наприклад, створюються інкубатори тільки для фірм, що проводять програмне забезпечення або, що працюють в області біотехнології.

В Італії великі підприємства зацікавлені в розвитку бізнес-інкубаторів, оскільки, в гіршому випадку, вони дають їм можливість звільнятися від зайвої робочої сили завдяки відокремленню нових фірм і переходу в них частини співробітників. А в кращому випадку – отримують доступ до нових технологій, що розробляються безпосередньо в бізнес-інкубаторі. В Італії та інших розвинених ринкових країнах великий бізнес розглядає сектор малого підприємництва як свого партнера, якому притаманна особлива динаміка розвитку і стрімка реакція на зміни кон'юнктури ринку.

Фінські фахівці на власному практичному досвіді переконалися, що, з погляду результативності, бізнес-інкубатори є дуже ефективним інструментом створення нових фірм та робочих місць, а також розширення співпраці між підприємствами й навчальними закладами.

У Швеції набула активного поширення така форма ділового інкубування, як «внутрішній» інкубатор, який створюється великими підприємствами з метою стимулювання нових ідей, інновацій та розробки і впровадження внутрішніх бізнес-проектів. Це сприяє розвитку духу підприємництва серед працівників підприємства й підвищує рівень внутрішньої інноваційної діяльності та конкурентоспроможності підприємства-сателіта. Окремі проекти можуть реалізовуватися в рамках великого підприємства, проте більшість новостворених фірм відокремлюються від нього, особливо у тих випадках, коли бізнес-проект не пов'язаний з головним напрямом діяльності великого підприємства.

В Україні перші бізнес-інкубатори були створені наприкінці 90-х рр. минулого століття. Серед них: технологічний бізнес-інкубатор "Харківські технології", бізнес-інкубатор Херсонської промислової палати, бізнес-інкубатор Об'єднаного профкому Чорнобильської АЕС тощо. Метою їхнього функціонування було навчання менеджменту, маркетингу, бізнес-плануванню; маркетингові дослідження конкурентоспроможності продукту і методів його просування та ін. Проте ідея створення бізнес-інкубаторів не знайшла широкого застосування та розвитку

На теперішній час в Україні, за даними Держпідприємництва, зареєстровано понад 70 бізнес-інкубаторів. За даними ж нещодавно проведеного Українською асоціацією бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів (УАБІІЦ) моніторингу діяльності бізнес-інкубаторів, їхня чисельність виявилася значно меншою і складає лише близько 10-ти бізнес-інкубаторів, які реально працюють [3]. Серед них, насамперед, можна назвати Білоцерківський, Славутицький, Хмельницький, Сімферопольський, Львівський, Полтавський, Івано-Франківський бізнес-інкубатори. Така суттєва розбіжність у даних спричинена, насамперед, досі законодавчо не визначеним поняттям бізнес-інкубатора. У Господарському кодексі України взагалі не згадується такої організації, як бізнес-інкубатор.

Основними перешкодами на шляху розвитку бізнес-інкубаторів є:

1. Відсутність законодавчої бази діяльності бізнес-інкубаторів;

2. Ввідсутність належних приміщень;

3. Низька інформованість місцевих керівників про можливості бізнес-інкубаторів у розвитку підприємництва регіону;

4. Небажання керівників вузів займатися проблемами працевлаштування студентів, застосовуючи методики та технології бізнес-інкубації.

Роль держави у сфері розвитку підприємництва полягає в тому, щоб створювати зрозумілі та рівні для всіх правила поведінки на ринку. І підтримка малого підприємництва пов’язана з необхідністю компенсації нерівних умов, в яких перебувають суб’єкти малого підприємництва порівняно з великими підприємствами, а також з допомогою тим особам, що розпочинають власну справу.

Формуючи інфраструктуру підтримки малого та середнього підприємництва шляхом сприяння створенню бізнес-інкубаторів та бізнес-центрів, органи місцевого самоврядування можуть отримати додаткові ресурси й переваги у сфері розвитку своїх регіонів. Створюються нові робочі місця як у адміністрації самого бізнес-інкубатора, так і в розміщених на його території підприємствах.

Подальший розвиток бізнес-інкубування в Україні неможливий без розробки і прийняття Типового положення про бізнес-інкубатор. Проте, безумовно, навіть розробка і прийняття такого регуляторного акта не розв’яже головного питання – створення всебічних сприятливих умов для розвитку мережі бізнес-інкубаторів в Україні.

Література:

1. Закон України Про інноваційну діяльність вiд 04.07.2002 № 40-IV.

2. Микитюк О. Бізнес-інкубатори в системі фінансової підтримки малого підприємництва// Світ фінансів. - 2005. - №2. - С. 160-164.

3. Прилепа Н.В. Бізнес-інкубатор як одна з сучасних організаційних форм підтримки інноваційної діяльності// Вісник Хмельницького національного університету.Економічні науки.- 2006.- №5,Т.2.- С. 56-61.