Бачинський Володимир Віталійович

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Тезаврація прибутку як важливий напрямок самофінансування суб’єктів господарської діяльності

 

Основним завданням управління фінансами підприємства є досягнення та подальше забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Прибуток суб’єкта господарювання відіграє найважливішу роль у системі управління його фінансами, а також у здійсненні його господарської діяльності.

Однак реалізація моделі управління прибутком як функціонально-організаційного блоку управління фінансами підприємства має принципові особливості, які визначаються насамперед специфікою прибутку як об’єкта фінансового менеджменту.

Метою управління прибутком підприємства – суб’єкта господарювання можна вважати забезпечення максимізації абсолютної величини чистого прибутку та стабільності його формування у часі.

Дуже важливе значення у забезпеченні стабільності діяльності підприємства та його подальшого розвитку займає самофінансування.

Самофінансування – це фінансова стратегія управління суб’єкта підприємницької діяльності власними доходами і надходженнями у грошовій формі відповідного цільового призначення з метою акумулювання капіталу, достатнього для фінансування розширеного відтворення [2, 135].

Із загальноприйнятих засад фінансового забезпечення виробничо-торгового процесу самофінансування вирізняється тим, що передбачає підвищення ролі власних фінансових ресурсів, насамперед чистого прибутку й амортизаційних відрахувань, у формуванні власного капіталу суб’єкта підприємницької діяльності. Поширеним методом самофінансування є відкрите самофінансування, тобто тезаврація прибутку.

Тезаврація прибутку — це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності.

Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів. Збільшення власного капіталу в результаті тезаврації прибутку підприємства позначається також як відкрите самофінансування. Інформація про це наводиться в офіційній звітності.

Серед вітчизняних економістів досить часто висловлюється думка, що нерозподілений прибуток необхідно спрямовувати переважно на збільшення власних обігових коштів підприємства, а також на формування резервів ліквідності, які можуть бути використані підприємством у разі виникнення форс-мажорних обставин або несприятливого фінансово-економічного становища в країні.

З мого погляду, даний підхід є не в повному обсязі істинним, оскільки наявність ліквідних активів підприємства визначається їх структурою, незалежно від того, за рахунок яких джерел вони сформовані та від наявності резервного капіталу.

Тезаврація прибутку здійснюється з метою розширення обсягів фінансово-господарської діяльності підприємства за такими двома основними напрямами – поповнення оборотного капіталу та фінансування необоротних активів.

Спрямування тезаврованого прибутку на поповнення оборотного капіталу здійснюється для збільшення оборотних активів та доведення їх до нормативного рівня, що сприятиме якнайефективнішому їх використанню. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства. Правильне управління дозволить максимізувати прибуток і мінімізувати комерційний ризик [1, 157].

Спрямування тезаврованого прибутку на фінансування необоротних активів (реінвестування) дасть можливість оновити застарілі основні засоби, що призведе до зменшення витрат та собівартості продукції. Також можна закупити додаткові основні засоби та приміщення для розширення виробництва, що при ефективній діяльності підприємства призведе в майбутньому до збільшення чистого прибутку.

Щоб підприємство мало змогу здійснювати самофінансування воно має отримувати прибуток. Нижче в таблиці 1.1 наведені дані про прибутковість підприємств різних видів діяльності [4].

Таблиця 1.1

Фінансові результати діяльності підприємств за видами економічної діяльності за 2008 рік

 

Підприємства, які
одержали прибуток

Підприємства, які
одержали збиток

у % до загальної
кількості підприємств

фінансовий
результат

у % до загальної
кількості підприємств

фінансовий
результат

Усього

66,1

140934,2

33,9

83024

у тому числі

 

 

 

 

сільське господарство,

мисливство, лісове господарство

82,1

6888,7

17,9

2091,6

промисловість

58,7

68539,9

41,3

37409,3

будівництво

66,7

3422,2

33,3

2539,2

торгівля;  ремонт автомобілів,

побутових виробів та предметів особистого вжитку

67,9

17850,3

32,1

21962,6

торгівля автомобілями та

мотоциклами, їх технічне

обслуговування та ремонт

61,0

2230,6

39,0

2848,1

оптова торгівля посередництво
в оптовій торгівлі

68,4

13971,2

31,6

16206,4

роздрібна торгівля; ремонт

побутових виробів та предметів особистого вжитку

69,8

1648,5

30,2

2908,1

діяльність готелів та ресторанів

67,5

509,6

32,5

744,9

діяльність транспорту та зв’язку

57,9

15277,3

42,1

5756,2

фінансова діяльність

76,9

21595,6

23,1

2796,1

операції з нерухомим майном,

оренда, інжиніринг та надання

послуг підприємцям

64,5

5393,2

35,5

8074

освіта

77,2

74,0

22,8

15,0

охорона здоров’я та надання
соціальної допомоги

72,4

198,8

27,6

157,8

надання комунальних та

індивідуальних послуг; діяльність

у сфері культури та спорту

59,6

1055,4

40,4

1421,7

Отже 66,1% є прибутковими і можуть здійснювати реінвестиції, решта 33,9% не можуть, бо є збитковими.

Фінансування підприємства за рахунок тезаврації прибутку має як переваги, так і недоліки. До основних переваг самофінансування у вигляді тезаврації слід віднести такі:

·                     тезавровані кошти не потрібно повертати та сплачувати винагороду за користування ними;

·                     не потрібно надавати кредитне забезпечення;

·                     немає затрат при мобілізації коштів;

·                     підприємство не стає боржником перед банком або іншою фінансово-кредитною установою;

·                     підвищується фінансова незалежність та кредитоспроможність підприємства;

·                     тезаврація прибутку при ефективному його використанні може призвести до збільшення прибутку підприємства в майбутньому.

Недоліки самофінансування (тезаврації) у тезовому вигляді можна охарактеризувати таким чином:

·                     так як на реінвестування спрямовується чистий прибуток, попередньо він підлягає оподаткуванню податком на прибуток, в результаті чого вартість цього джерела фінансування збільшується;

·                     недостатній контроль за внутрішнім фінансуванням знижує вимоги до ефективного використання коштів;

·                     іноді можлива помилковість інвестицій при неврахуванні рентабельності вкладень у підприємство.

Рішення на користь реінвестицій власниками прийматиметься в тому разі, якщо рентабельність вкладень в дане підприємство буде вищою, ніж прибутковість можливих зовнішніх альтернатив. При прийнятті рішень щодо доцільності самофінан­сування слід враховувати також вплив податкового фактору на розподіл і використання прибутку підприємства [3].

Також слід врахувати що розмір тезаврованого прибутку прямо пропорційно впливає на розмір виплачених дивідендів (наприклад для акціонерного товариства). Так при збільшення тезаврованого прибутку розмір виплати дивідендів буде менший, а при його зменшенні виплати дивідендів будуть вищі. З цього випливає, що на тезаврацію впливає дивідендна політика підприємства.

Як показує практика, на першій стадії життєвого циклу підприємства (його створення, а також розвиток) більша частина або весь обсяг чистого прибутку спрямовується на тезаврацію. Тобто краще пожертвувати прибутками зараз, що отримати більші в майбутньому. Коли підприємство досягає своєї фінансової стабільності і закріплює своє положення на ринку, тоді чистий прибуток спрямовується на виплату дивідендів.

Отже самофінансування у вигляді тезаврації прибутку є економічною базою самостійності й самоуправління суб’єктів підприємницької діяльності. Для них воно означає: вигідне (найдешевше) вкладення капіталу; обов’язкове фінансування поточних та інвестиційних потреб за рахунок власних коштів; гарантовану можливість збільшення фінансової ємності. Тому визнання його як керівного принципу діяльності суб’єктів господарювання в умовах мінливої кон’юнктури і ризиків, притаманних ринковій економіці, є важливим для посилення їх фінансової безпеки.

 

Література:

 

1.     Зятковський І. В. Фінанси суб’єктів господарювання в умовах інституціо- нальних перетворень: Монографія. – Тернопіль: Екон. думка, 2006. – 388 с.

2.     Ігор Зятковський. Проблеми самофінансування суб’єкта підприємницької діяльності // Світ фінансів. – 2007. – № 11. – С. 135 - 139.

3.     Самофінансування промислових підприємств // http://www.securities.org.ua/securities_journal/review.php?num=15&pub=150

4.     Фінансові результати діяльності підприємств за видами економічної діяльності за 2008 рік // http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2008/fin