Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Аспірант, Ткачук Г.О.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Проблеми оновлення майна орендованих цілісних майнових комплексів

Законодавство України трактує ЦМК як «господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання» [1].

Об’єктами майна ЦМК є необоротні активи, основна частина яких складається з основних фондів – будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, інвентарю тощо. Вартість земельної ділянки, на якій розташовано комплекс, до вартості ЦМК не включається у зв’язку із проблемами, які існують сьогодні щодо визначення такої вартості.

Основні фонди будь-якого підприємства потребують поточних витрат, пов’язаних із їх утриманням та поточним ремонтом, та капітальних витрат (витрат на оновлення), пов’язаних із їх капітальним ремонтом, модернізацією, будівництвом, реконструкцією тощо.

Науковці сьогодення почали вивчати особливості оренди ЦМК, однак увага приділяться питанням розрахунку та сплати орендної плата, правонаступництва та оподаткування амортизації. Оновлення об’єктів ЦМК залишаються поза увагою.

Оренда об’єктів цілісних майнових комплексів у держави являє собою складний механізм взаємодії між орендарем (підприємством) та орендодавцем (державою) стосовно порядку здійснення поліпшень та їх підтвердження.

Аналізуючи нормативну літературу, яка регламентує це питання, можна виділити такі основні положення стосовно механізму поліпшення орендованого майна:

1. Отримавши в оренду ЦМК підприємство – орендар отримує зобов’язання щодо поліпшення орендованого майна [1].  Однак ні один нормативний акт не містить  вказівок стосовно терміну здійснення капітальних поліпшень  та вимог до обов’язкового оновлення основних засобів за всіма групами. Такий підхід дає можливість орендатору самостійно обирати, які саме об’єкти державного майна оновлювати першу чергу, і, як правило, оновленню підлягають будівлі і споруди, а об’єкти активної частини основних засобів експлуатуються до повного фізичного зносу.

2.Поліпшення стосовно орендованого майна класифікуються на узгоджені та неузгоджені. Статтею 778 Цивільного кодексу України зазначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця [2]. Одночасно з нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар має право здійснювати поліпшення орендованого майна за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди [1].

3. Узгодженні поліпшення можуть бути невід’ємними або від’ємними. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

4. Ідентифікація (підтвердження фактичного здійснення) поліпшень регламентується діючим законодавством та здійснюється в процесі оцінки майна [3].

Проблемними питаннями щодо оновлення орендованого майна є:

1. Узгодження з орендодавцем оновлення активної частини майна ЦМК. Нез’ясованим лишається питання стосовно отримання дозволу, наприклад, на капітальний ремонт або модернізацію поточної лінії чи транспортного засобу. В цей самий час порядок узгодження здійснення поліпшення будівель та споруд описаний достатньо зрозуміло.

2. Схема фінансування поліпшення основних засобів.

Основним джерелом фінансування оновлення орендованого майна ЦМК має бути амортизація, нарахована на це майно [1]. Це джерело в період фінансової кризи є досить умовним: переоцінка обєктів ЦМК в останні роки не проводилась, а витрати на оновлення постійно зростають. Крім того механізм використання державного джерела фінансування (амортизації) немає чіткого визначення і тому розподіл поліпшення між окремими групами основних засобів є досить умовним.

3. Підтвердження витрат, пов’язаних із оновленням майна ЦМК, здійснених господарським способом.

Цей процес потребує наявності окремих документів, що підтверджують придбання та використання матеріалів, нарахування та сплати заробітної плати тощо. А це, в свою чергу, вимагає ведення окремого обліку таких витрат. Методика стосовно підтвердження таких витрат відсутня, тому аудитор підтверджує витрати щодо оновлення орендованих об’єктів, здійснені господарським способом, на свій розсуд.

4. Облік поліпшення орендованого майна.

Оскільки Положення (стандарти) бухгалтерського обліку не визначають порядок обліку оренди ЦМК, виникає потреба розробки окремих методичних вказівок стосовно  облікового процесу.

5. Контроль ефективності здійсненого оновлення.

Одне із завдань здійснення поліпшення при оренді ЦМК – забезпечення зберігання державного майна та забезпечення його працездатності. Методика ефективності оренди ще потребує розробки. Зглядаючись на проблему оновлення при оренді, методика ефективності обов’язково повинна містити показники, які б аналізували ефективність використання джерел фінансування на здійснення поліпшення орендованих об’єктів ЦМК.

Література

1. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10 квітня 1992 р. №2269 – XII // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. №2: Орендні відносини в Україні. – Київ: ЮрІнкомІнтер, 2001. – С. 119-133.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003.    №№ 40-44. – С. 356.

3. Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 р. N 377 [Електронний ресурс] // Європейський центр консалтингу та оцінки. Нормативні документи. – Режим доступу: hptt://www/ecac/com/ua/fileadmin/ files/norm_docs/FDM377_04/txt.