Экономика/2.Внешнеэкономическая деятельность

Семенов А.А., Бондаренко Ю.А.

Донецкий Национальный Университет экономики и торговли

им.М. Туган-Барановского

Правові основи та проблеми способів регулювання зовнішньої торгівлі послугами в рамках СОТ

Сучасні обсяги міжнародної торгівлі послугами швидко зростають, усе більше впливають на розвиток світового господарства та національних економік. Обсяг ринку послуг становить приблизно 20-25% світового торгового обігу, причому зростання даного сектора світової економіки значно перевищує темпи зростання світового товарного обігу. Також торгівля послугами впливає на зайнятість населення в національних економіках в значно більшій мірі, ніж товарний ринок. Основна відмінність торгівлі послугами від торгівлі товарами в тому, що послуги не мають властивості накопичуватися і не завжди мають матеріальне підґрунтя.

Міжнародний (світовий) ринок послуг - це диверсифікована система спеціалізованих ринків послуг, у функціонуванні якої беруть участь усі країни. За даних обставин, роль міжнародного торгового права, як підгалузі міжнародного економічного права, стрімко зростає щодо регулювання торгівлі саме послугами. Правопорядок же в міжнародній торговій системі будується на основі принципів та норм, закріплених, головним чином, у нормативно-правових актах Світової організації торгівлі (СОТ), які є прикладом міжнародних договорів нового покоління, що закріплюють на міжнародно-правовому рівні ті зміни суспільства, які сьогодні прийнято іменувати терміном "глобалізація".

Проблемами загального аналізу розвитку ринку послуг, визначення його основних складових і пріоритетів функціонування, характеристики сучасних тенденцій формування сфери послуг розглянуто в працях таких вчених, як В.М. Шунілов, Т.М. Циганкова, А.П. Румянцев, Ю.О. Коваленко.

Нині саме СОТ є основною міжнародною організацією, яка тією чи іншою мірою регулює 90-95% світового зовнішньоторговельного обміну.

Усе більше використовується термін «право СОТ». Під ним розуміють систему норм та принципів світової організації торгівлі, які встановлюють правила обміну товарами та послугами. Безпосередньо через право СОТ частина внутрішньодержавних повноважень потрапляє під пряме міжнародно-правове регулювання.

Такий термін використовується у декількох значеннях:

- як норми внутрішніх регламентів, що визначають порядок та інші питання функціонування органів СОТ;

- як норми рішень/резолюції СОТ (та органів СОТ), що приймаються для забезпечення цілей організації в рамках її правосуб’єктності ;

- як норми всіх вище перелічених актів разом.

Основним міжнародним документом, що регулює світову торгівлю послугами, є Генеральна угода з торгівлі послугами. Досить тривалий час питання міжнародної торгівлі регулювалися державами в односторонньому порядку, що призводило до колізій між учасниками відносин. У результаті цього держави перейшли до вирішення таких питань у двохсторонньому та багатосторонньому порядку. Тому, як результат, положення комплексом уніфікованих, гнучких, імперативних норм, що мають пріоритет над внутрішнім законодавством учасників міжнародних відносин, але лишається значна кількість питань, що регулюються на внутрішньодержавному (національному) рівні.

По-перше, держави самі визначають сектори, в яких вони надаватимуть гарантії іноземним постачальникам послуг щодо можливості їх реалізації на внутрішньому ринку. Кожна держава має перелік гарантованих секторів, але при цьому не існує вимог стосовно мінімальної кількості таких гарантій.

По-друге, держави можуть не застосовувати режим найбільшого сприяння стосовно членів СОТ і мають право робити винятки для розвитку відносин з тими чи іншими країнами.

По-третє, держава самостійно встановлює обмеження, залежно від одного з чотирьох визнаних способів надання послуг:

- транскордонне надання послуг передбачає перетин кордону самою послугою, тобто споживач отримує послугу від постачальника з іншої держави, але сам при цьому не перетинає кордон Прикладом таких послуг є надання банківських послуг іноземними банками, отримання послуг через Інтернет тощо;

- споживання за кордоном полягає в тому, що споживач сам прямує до країни-виробника для отримання послуг. Яскравим прикладом постачальників таких послуг є туристичні агенції;

- комерційна присутність, яка передбачає відкриття комерційного представництва з надання послуг зарубіжної компанії на внутрішньому ринку. Такі види послуг надаються представництвами іноземних страхових компаній, мережами готелів тощо;

- присутність фізичних осіб полягає в особистому наданні професійних послуг представниками таких професій, як бухгалтер, лікар та інші .

Стосовно України, система регулювання зовнішньоторговельних відносин України відповідно СОТ базується на принципах: повного і всебічного захисту державного суверенітету і національних економічних інтересів; рівності, взаємовигідності й еквівалентності міжнародної економічної взаємодії суб'єктів господарської діяльності; узгодженості митної політики України з її зовнішньою й внутрішньою політикою на всіх рівнях (стратегічному, тактичному і оперативному); еволюційності у здійсненні зовнішніх торговельно-економічних перетворень; прийняття управлінських рішень на базі постійного моніторингу параметрів торговельних потоків із об'єктивними критеріями аналізу.